12.09.2017 502

Що робити з Угорщиною, а заодно з Польщею, Румунією і Молдовою, і усіма, кому не сподобався наш закон про освіту?

Богдан Яременко, дипломат: Я не освітянин, і не наважусь давати свої оцінки реформі освіти і новому закону. Підозрюю, що він, як і усе в нашій країні, не несе ознак вивершеності чи хоча би закінченості. Але це лише підозри. Висловлюсь лише щодо малесенького сегментику - реакції суміжних держав.


Перш за все, усіх, хто незадоволений Україною треба попросити стати в чергу. Росія перша, далі усі інші. Можуть кинути між собою жереб, можуть за алфавітом, за розміром своєї етнічної меншими на нашій території. Це абсолютно неважливо.
Ясно, що вони спробують усі і відразу, бо при усьому хаосі і бардаку в Україні тушка занадто велика навіть для невеликої групи гризунів.
З усіма і відразу ми можемо поговорити з ними в Раді Європи або в інших спеціалізованих міжнародних установах, що розуміються на питаннях прав нацменшин. Там усі бажаючі зможуть вийняти загнаний їм Україною ніж у задницю і в манері поважній і без орієнтованих на внутрішнього споживача істерик та патетики, пояснити, що в українському законі не відповідає яким нормам яких європейських чи міжнародних конвенцій, хартій і тд щодо прав корінних народів і національних меншин.
Про те, що їх не влаштовує індивідуально, ми поговоримо тоді, коли з’ясуємо чи порушила Україна своїм законом будь-що з норм європейського права. Якщо ні - то говорити на двосторонньому рівні ми будемо лише за умови ввічливого прохання, і якщо нам пообіцяють щось навзаєм.
Допоки шовіністичний угар наших сусідів і підказана румунами молдаванам хитрість не підуть на спад, ми можемо вдавати, що контузія після обстрілу росіянами ще не минула, і ми не усе чуємо.
А те, що в Угорщині і Польщі до влади дорвалися махрові шовіністичні кола, сумнівів немає. Не лише у мене, але і у багатьох в Брюсселі, Стразбурзі і тд.
Тому спокійно готуємось відстоювати свою позицію: вивчаємо їх аргументи і готуємо власні контраргументи.
З моєї точки зору в законі правильно проведено грань між зобов’язаннями України перед корінними народами і національними меншинами. І цілком логічно, що ми більше зобов’язуємось робити для недержавних народів, ніж для етнічних груп, які підтримуються своїми національними держави.
До речі, тут ще треба добре подумати, чи не відмовитися нам від щирої допомоги Угорщини (якою вона тепер має нахабство нам дорікати), бо у всі часи нашої незалежності їх допомога Україні була переважно допомогою угорській нацменшині. Так що, як би так угорці витягнувши зі спини нашого ножа не всадили його своєю ж рукою собі в інше місце.
Мені імпонує запропонований в законі підхід, коли корінним народам ми гарантуємо все і за кошт платників податків України, а іншим етнічним групам ми забезпечуємо достатні можливості, дозволяємо мати екстра за небюджетні кошти і допомагаємо. Це справедливо. Не думаю, що будь-хто з наших сусідів робить для українців більше.
Але несподівано гостра і суголосна реакція етнічних меншин в Україні з відповідними національними державами свідчить наскільки погано і невміло Україна охороняє кордони національної освіти, і як невтішно виглядає робота з організаціями нацменшин.
Ми можемо виставити в чергу усі бажаючі посваритися з нами іноземні держави. Але нацменшини - це українські громадяни. І ігнорувати їх означає ігнорувати себе, а це було би великою помилкою. Тут уже Міносвіти мав би ставати у чергу поспілкуватися з відповідними організаціями.
Тому прийняли закон - хай буде. Але робота на цьому, судячи з усього, зовсім не закінчилась. І те, що не додумали освітяни, зараз мають тихо і ефективно доробити дипломати.
Автор: Богдан Яременко, голова ГО «Майдан Закордонних Справ»

 

Оценка материала:

5.00 / 2
Що робити з Угорщиною, а заодно з Польщею, Румунією і Молдовою, і усіма, кому не сподобався наш закон про освіту? 5.00 5 2
12.09.2017 502
comments powered by Disqus
Еще колонки: Колонки / Блоги
  • Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В» Лето на пороховой бочке: война с большой буквы «В»

    Мы проводим лето, привычно устроившись на пороховой бочке. Она большая, уютная, и греет спину не хуже песчаного пляжа. Даже война отступает дальше от всех, кто не включён в её процесс непосредственно. Летний патриотизм лениво перетекает из ручейков междоусобных войн за нимбы "святых борцов" в мутную речку приближающихся выборов. На берегах её можно неторопливо перетряхивать грязное бельё друг-друга и ждать проплывающих трупов множащихся врагов. А можно закинуть удочку и "втыкать" в поплавок, надеясь что-то вытащить из потока.

  • Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас Прости, Аркаша. Ещё встретимся, поговорим, попьём водки... В лучшем месте. Ведь они доберутся до всех нас

    Юрий Касьянов: Прости, Аркаша. Мы так и не встретились. Не попили водки. Не поговорили ни о чём... Когда Аркадий Бабченко переехал в Украину, он мне написал, позвал на вечеринку, которую устраивал с Айдером Муждабаевым, а я то ли сослался на занятость, то ли на усталость, то ли сказал правду, что ненавижу вечеринки, и не пошёл. Потом он писал и звонил мне раз в две-три недели, и звал куда-то посидеть, поговорить, попить водки, а у меня всегда находились какие-то важные дела, постройка дома, бизнес, дети... Мы так и не встретились.

  • Зеленский, Вакарчук, Иво Бобул: кукловоды запутались, но хотят обмануть избирателя Зеленский, Вакарчук, Иво Бобул: кукловоды запутались, но хотят обмануть избирателя

    Политолог Виктор Небоженко: Наши олигархи впервые сами не знают, что хотят. Они явно запутались. Единого кандидата на президентские выборы, впервые за двадцать лет, у них нет. Но и Порошенко они тоже терпеть не могут.

  • Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции

    - Мусор, с#ка… Я прохожу... нет, я проталкиваюсь через жиденькую толпу перед ВР. Пытаюсь не отстать от идущего впереди Юры и не слушать того, что говорят вслед.

  • Гегемонія проти об’єднання Гегемонія проти об’єднання

    Нам потрібне не об’єднання, а гегемонія. Суть об’єднання завжди в неприємних компромісах та прихованих образах. Об’єднання завжди пожирає своїх дітей. Воно може принести тимчасовий результат, але рахунок за цей успіх ще ніколи ніхто не зміг сплатити сповна. І не важливо чи мова про сьогоднішніх політиків чи про союзи Хмельницького з татарами та москалями.