НОВИНИ ДНЯ: Нові акцизні ставки на сигарети в євро є важливою євроінтеграційною вимогою, - експерт  Україну знову накриє дощ і сильний вітер: прогноз погоди на 29 березня  Експерт пояснив, чому ЗСУ важливо бити по аеродромах РФ на окупованих територіях  Наступ Росії: генерал Годжес оцінив, чи реальний прорив окупантів вглиб України  Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила чиновників Вашингтона, - Вloomberg  В Києві очікуються сильні пориви вітру: містянам дали важливі поради  Через фінансову скруту Трамп почав торгувати Бібліями – The New York Timesвсі новини дня
20.09.2017 1267

Ходіння по краю держави: розповідь військового фотографа

Хоча напевно це і не буде коректно, бо там, за бруствером, теж Україна. Теж моя держава. Най зґвалтована кремлівським карликом, спаплюжена його посіпаками. Але це теж Україна. І кожен, хто ходить зараз по краю нашої з вами держави прекрасно це розуміє..


Промка. Це напевно найвідоміший бренд цього періоду війни. Такий, як в 14-му році Карачун чи Савур-Могила. В 15-му - Дебальцево. В 16-му - «Світлодарська дуга». Здавалось би, чи не кожен журналіст, що приїздить в АТО, вважає своїм обов’язком побувати власне на «промці».21616449_1674116955959632_5827972628455931824_n

Як правило, хлопці приймають всіх. Бо про війну потрібно знати правду. А журналісти це такий відкритий канал зв’язку з тим зовнішнім світом, що, як ми того сподіваємось, знаходиться за нашими плечима, і від цього почуває себе трішки більш захищеним. Мої провідники впевнені в собі, спокійні і… так… вони відважні. Зовні жоден з них не схожий на кіношного спецпризначення. Немає гори м’язів та якоїсь такої собі «фішки» у вигляді сталевого погляду та стиснутої в зубах сигари. Тут, на теперішньому краї України, стоять звичайні хлопці. Колишні водії та працівники офісів… за одним з них я іду, намагаючись повторювати кожен його рух.21558619_1674116389293022_4319063844330468795_n

Бо тут не гра. Клавіш збереження немає. І, що найголовніше, своєю незграбністю можна підставити тих, хто зараз йде поруч. Бо не кинуть вони гостя просто так, а ризикуючи власним життям будуть витягувати в тил.
От і перший перепочинок на спостережнику. Пацани показують мені новий вид, а точніше такий собі «апгрейд» радянського РПГ, яким окупанти зараз обстрілюють наші позиції. Звичайна міна, замість капсуля запалу до якої прикручується сталевий перехідник. Таким чином нею можна стріляти з незабороненого РПГ. Тобто виходить саморобний прихований міномет. 21558896_1674117172626277_4781405554831569053_n

Хвостовики склепані через те, щоб політ міни був безшумним. Та часто, через невідповідність траєкторій ці міни просто не вибухають. Тоді наші бійці їх знешкоджують, а дані передають до міжнародних спостерігачів. Хто зна, може свого часу, коли судитимуть терористів за скоєне, вони відповідатимуть і за це.
Хоча і без подібних речей навколо чимало військових злочинів російських загарбників. Крім вщент зруйнованого підприємства навколо просто стерті з обличчя землі українські села. Російські окупанти не соромлячись ведуть вогонь по оселям українців. 21752313_1674114982626496_9017756297036935430_n

Коли ідеш по знищеним селам, то мимоволі думаєш, невже ті, що там, за бруствером не розуміють простої істини – рано чи пізно для кожного настане час звітувати перш за все перед собою за все своє життя. І що спаде на думку тим, хто смикав за шнурок гармати, наводив приціли, кидав міни в жерла мінометів, прекрасно знаючи, що обстрілює і нищить мирні будинки? Що в нього дежавю, і його біологічний календар перевівся в режим 1943 року, і він воює з фашистами?! Невже всі вони будуть пишатись плодами своїх дій які ви бачите на фото?!21617800_1674116232626371_3958470100824591310_n21761688_1674115149293146_1501805642850519474_n
Досить тривалий перехід, і знову невеликий відпочинок на черговому спостережнику. Не вірте коли вам кажуть, що на передових у хлопців поганий настрій. Направду в них прекрасне почуття гумору. Проте цей гумор досить специфічний. 21751568_1674114732626521_3301836550712955701_n

От, наприклад, тут мене познайомили з «Жоріком». Зроблений з металевого каркасу та пластикових пляшок, він надійно тролить ворогів. І на його руці пальці викладені у незмінний міжнародний жест. Зрозумілий навіть недолугим прибульцям з Сибіру. 21686078_1674115705959757_662343861485617034_n

Хлопці розповідають, що «Жорік» має добру вдачу, бо попри всі обстріли в нього немає жодного «поранення». Хоча часто-густо по ньому «працюють» російські снайпери.

Та й звичайна російська піхота тут вдосконалила техніку брехні і провокації до віртуозної майстерності. Наприклад, щоб вдень обманути міжнародних спостерігачів вони підривають перед своїми позиціями тротилові заряди і при цьому звинувачують українські війська в обстрілі. Адже цивільному спостерігачу, що знаходиться на відстані від місця події, майже неможливо відрізнити звук вибуху від заряду і «приліт міни». Вночі росіяни трасуючими кулями дають довгі черги вздовж позицій. І при цьому звичайними набоями, яких не видно, прицільно обстрілюють наші позиції. Намагаючись спровокувати вогонь у відповідь.
Далі вже не йдемо. Далі потрібно бігти. Чекаю своєї черги і намагаюсь якнайкраще запам’ятати тропу по якій пробіг мій провідник. Крок в сторону може бути вартий або розтяжкою, або хапанням в підошву чобота склепаного з двох іржавих цвяхів «їжака». 21761472_1674115425959785_2357238639102377626_n

Цю відому ще з першої світової війни пастку в «сірій» зоні щедро розсипають адепти «руського міру». Вона скерована на те, щоб покалічити людину. Адже рвана рана від іржавого заліза не заживає тривалий час.

За «спринтерською дистанцією» мене з усмішкою приймають в бліндажику. Наливають ароматної кави і довго жартують з того, як виглядає зі сторони «штабний щур», що біжить краєм України.21616377_1674116782626316_6706308559649103189_n

Направду тут, в передових окопах - своє життя, своя республіка. Сотні разів за вже скоро чотири роки війни я переконувався у правильності душевної аксіоми, яку сформулював собі ще в 14 році – « ЧИМ БЛИЖЩЕ ДО ПЕРЕДОВОЇ – ТИ ЧИСТІШІ ДУШЕЮ ЛЮДИ».

21558675_1674116029293058_8248058914572879254_n

Мені показують вириті росіянами за всіма правилами інженерної майстерності лінії оборони. Бетонні капоніри звідси видно дуже добре. Та це не лякає українських воїнів. Вони знають, що їх прагнення перемоги міцніше за російський бетон.
Далі ідемо викопаними в повний профіль окопами. Вони виводять нас до залізничної гілки Ясинувата – Донецьк. 

21761476_1674117365959591_1311776210552630375_n

Символічно виглядають розірвані вибухом рейки.

21751722_1674114569293204_4407241236888731879_n

Як наочний приклад того, як стороння ворожа сила розірвала частинки держави. Припинивши сполучення і влане існування того, що вхоплено ворогом. Назад вертаємось «дорогою життя». В той час, коли озвірілий від власних бойових невдач ворог атакував наші позиції, саме нею вивозили з «передка» поранених та підвозили боєприпаси. Власне під носом у ворога, незважаючи на обстріли, прямо в лісі, її створили військові інженери. Ще 200 кроків і мій провідник каже, що можна зняти каску і розстібнути бронік. Наша подорож краєм України скінчилась.

21764897_1674114639293197_6912501785945909224_n
Сьогодні мені виповнилось 44 роки. Я повернувся зі своєї шостої ротації на схід, у місто вічного свята Львів. І мені соромно перед тими, хто лишився там. Бо, напевно, треба більше докладати зусиль, щоб ніхто не забував – Україна четвертий рік обороняється від східного ворога, який розв’язав проти нас криваву війну. І без підтримки людей, без сплетених маскувальних сіток, сухих борщів, холодильників, газових балонів та багато чого іншого.. там пацанам буде дуже важко. Але, як би важко їм не було, ніхто з них не здасть позицій і не піде назад. Для них це можливо лише в двох варіантах - 300 або 200.
Тому сьогодні перший тост - за моїх батьків. Другий - за друзів, яких мені дала ця війна. А третій - за тих кого вона забрала в усіх нас. І дай бог, щоб жертви нашого народу не були даремними!21685971_1674116589293002_3665324363755291185_n
 

Автор: Тарас Грень

Оценка материала:

5.00 / 3
Ходіння по краю держави: розповідь військового фотографа 5.00 5 3
20.09.2017 1267
comments powered by Disqus
Еще колонки: Колонки / Блоги