НОВОСТИ ДНЯ: Томос будущему главе поместной церкви вручат 6 января - УПЦ КП  Синоптики рассказали, когда снежная стихия успокоится  Украинские системы противотанковой защиты "Заслон-Л" и "Дуплет" испытают в Турции   За сутки в Киевской области случились более 100 ДТП  «Фантастична ніч на каналі «Україна»: Олег Винник решил сменить образ  Новогодняя дилемма в США: искусственные елки наступают  В Одесской области семья сыроваров развивает производствовсе новости дня
Жизнь и Стиль
Спорт
19.02.2018 2337

Наше Олимпийское золото: Перемога с привкусом Зрады. Обзор мнений

Победа украинского спортсмена Александра Абраменко в олимпийских соревнованиях по фристайлу принесла нашей сборной первую медаль, и не простую, а золотую. Радость болельщиков была почти безграничной, однако, на пьедестале, Александр в порыве радости обнял своего старого друга - российского спортсмена Ильью Бурова. Да и девушка у Александра оказалась членом российской сборной… Обзор мнений.


Сергей Марченко, топ-менеджер
Выигрывайте Олимпиаду и делайте, что хотите. Хотите, накрывайте мскля флагом, хотите - бейте ему морду. Ничто, кроме вашего воображения, будет не в силах вас остановить.  Правда, надо выиграть Олимпиаду.
А чего вы ждете от спортсменов? Что они, как кадровые дипломаты, будут тонко чувствовать, где что сказать и как кому улыбнуться? От тех, чья задача метнуть копье или на лыжах первым прибежать? Правда? Спортсмены не тупые, но для того, чтобы на лыжах прибежать не как попало, а быстрее всех в мире, нужно каждый день думать только о лыжах. Не о судьбах страны, не о борьбе единств и единстве противоположностей, а о чертовых лыжах! Как скользить, как дышать, как сплевывать, какие трусы одеть, чтобы пах, пардон, не натереть.
Скажу больше. Интеллекта нет не у спортсменов, совершающих странные поступки, а у тех, кто из простых парней, бегущих на лыжах, лепит образец для подражания во всем. Чтобы быть, как кумиры, фанаты копируют их прически, стиль, мировоззрение. Но практически никогда не берут у спортсменов главное, чему могут научить чемпионы: достигать результата. Через боль, кровь, неудачи, неверие. Рассчитывая только на себя и свои силы. Именно поэтому участников в любом деле всегда тысячи, а победителей – единицы.
Дмитро Сіманський, блогер
Скажіть мені, що це неправда!! Бо не може ж український олімпійський чемпіон, військовослужбовець ЗСУ обніматися на пєдесталі з росіянином... Чи ні? Чи як?
Давид Арахамия, бизнесмен и общественный деятель
Александр Абраменко из Николаева завоевал олимпийское золото по фристайлу. Политики поздравляют, уверен, когда прилетит, будет много красивых фотосессий и обещаний. Хорошо, что цену этих обещаний уже можно увидеть на фотографиях николаевской школы фристайла, которую вот уже который год хотят разорить и построить очередную наливайку. Надеюсь, у Александра хватит терпения всем им показывать эти фото. Я бы даже футболку сделал с ними, чтобы знали все, что это не благодаря, а вопреки.27867268_1813352128696509_4813766573173648870_n28056603_10204267655008977_8680388971500524003_n


Левко Стек, журналіст

Цікаво, чи розтопчуть сьогодні Абраменка українці в Фейсбуці через ці знімки з російським спортсменом на п'єдесталі? Чи, все-таки, якщо у твоєї країни всього один олімпійський чемпіон, то для нього можна зробити виключення?
Мене взагалі не парить фото Абраменка з росіянином. Ось, фото, які дійсно викликають у мене злість. Так зараз виглядає єдиний в Україні трамплін для лижного фристайлу. І от, коли Абраменка звинувачують в прихильному ставленні до Росії(він думав про зміну прописки) - в мене перед очима стоїть оця руїна. Ну от як, як можна звинувачувати людину в браку патріотизму, любові до батьківщини, коли та сама батьківщина пропонує тобі виборювати золоті олімпійські нагороди ось у таких умовах. Народ, ну давайте будемо відверті - це дно і сором.
Розташований трамплін в Миколаєві. Окрім цього нещастя, є там ще один цікавий об"єкт - голова місцевої ОДА від БПП Олексій Савченко, який, як ви вже, мабуть, знаєте, дуже любить косити під Рамзана Кадирова. Так от, пане Олексію, якщо ви прочитаєте цей допис - знайте, Рамзан, вкладає шалені бабки в чеченський спорт. Тому, якщо вже він вам так подобається - зверніть увагу на трамплін. На спортсменів вам плювати, це зрозуміло, то хоч власний імідж врятуйте. Бо це ж ганьба для президентської партії. 28166731_1734766193252614_7700593191919115225_n


Александр Пастушина, виннитчанин

Зігуючий бандерофашист віднімає олімпійське золото

27971859_1141757555965258_9035716222138273792_n
Антон Ходза, блогер
Насправді за це фото треба Абрамовічусу ще одну золоту медаль видати. Що ми тут бачимо. Принижений російський спортсмен без прапору та своїх національних символів горнеться під крило українського альфа-спортсмена, ба навіть більше - приймає український прапор та вкривається ним, тим самим визнаючи Україну правонаступницею Київської Русі. У маститих ватників має пригоріти.
Сергей Наумович, блогер
А оаровец на третьем месте не может поднять свой флаг, т.к. их там нет
Юрий Бутусов, журналист
Сегодня произошло потрясающее событие - украинец Александр Абраменко в тяжелейшей борьбе выиграл "золото" Олимпиады в Пхенчане в соревнованиях по лыжной акробатике, на каких-то полбалла опередил китайца. Это первая медаль Украины на Олимпиаде, которая нас сразу подняла в медальном зачете аж на 18-е место - выше чем Китай и Россия, на данный момент.
Фристайл - молодой вид спорта, один из его видов лыжная акробатика появилась на Играх в 94-м году. Украина к числу ведущих стран по фристайлу не относится, инфраструктуры у нас почти нет, и победа Абраменко на Кубке мира и на Олимпиаде - это настоящее чудо, успех спортсмена и сборной команды, тренера сборной Энвера Аблаева. Турниров по акробатике немного, и спортсмены встречаются постоянно, многие годы. Понятно, что у них дружеские отношения. Абраменко получал предложение сменить гражданство, выступать за РФ - и он отказался. У него есть право на свою позицию.
На пьедестале Абраменко обнял российского спортсмена, занявшего третье место. Не думаю, что это предательство. Думаю, нет более презираемой и униженной команды в истории олимпийского спорта, чем сборная России. Но в фристайле допинга они, как для них привычно, не принимали. Победивший спортсмен, развернувший флаг своей Родины, обнял представителя ОАР, команды лишенной флага, которой запрещено даже демонстрировать свои завоеванные медали в олимпийской деревне. По-моему красноречивый жест, который этот российский позор прекрасно иллюстрирует. Не в российский флаг Александр заворачивался, а в свой, родной. Думаю, у многих из нас есть знакомые и друзья из России, с которыми мы также при встрече обнимемся и пожмем руки, и у многих есть те, с кем мы после начало войны разорвали отношения и больше никогда ни при каких условиях общаться не будем, разве что через прицел. Наличие друзей среди россиян не означает, что мы хоть на грамм будем уважать РФ как государство, и станем терпимей к миллионам российских дебилов, которые хотят уничтожить Украину.
За последние три года очень мало фотографий, где украинцы обнимают россиян под своим флагом - гораздо меньше, чем, например, фотографий дохлых российских наемников, которых украинцы пристрелили. Но в России проживает немало друзей Украины, которые и деньги на войну передают, и в ВСУ и в добробатах есть россияне, которые приехали к нам добровольно. Российские руферы, которые помогали "Мустангу" покрасить звезду в Москве, получили за это тюремный срок. В этом фото на пьедестале не вижу ничего политического.
Віталій Чепінога, нардеп
Біда в країні скрізь... Виграли золоту медаль в фігурному катанні. Але за Германію... Потім, ні з того ні з сього, завоювали золото в фрістайлі, і полізли обніматься з супостатом... Так уже повелося, що як тільки порядочна, талановита людина, - так якась непорядочна і підозрітєльна... Неодмінно треба все спортить... Є, звичайно, кілька правильних настоящих патріотів, без упрьока. Так вони ніхера більше не вміють...
Евгений Кузьменко, журналист
Министр молодежи и спорта Игорь Жданов еще год назад рассказывал мне, что на зимних ОИ Украина сделает ставку (в том числе и по финансированию) на биатлон и Абраменко. Приятно, что по фристайлу ставка сработала. Хочется теперь надеяться на чудо в биатлонных эстафетах. Чудо - потому что бежим - кисло. Причем все.
Я, кажется, придумал, как наказать Александра Абраменко. Мало не покажется!
Итак, во-первых, золотую медаль у этого Абраменко нужно отобрать и вернуть в Международный олимпийский комитет. Не нужно Украине золото с такими обнимашками! Нехай отдадут китайцу, который на пьедестале от обиды плакал.
Кстати, при таком раскладе бронзовым станет еще один москаль. Украине – по барабану, зато соседям нашим будет приятно...
Во-вторых, все эти фейсбучные мильоны лайков, расшаров, фоток и видео с Абраменко – надобно стереть! Ибо нефиг радоваться единственной (да еще и золотой) медали Олимпиады в таком неприглядном обрамлении! Стерли все, гады – и продолжаем говорить про зраду, соевого Пороха и Олимпиаду без единой медали!
В-третьих, национальный жовто-блакитный флаг, в который Абраменко завернул бронзового москаля – сжечь! Да, да, а вы что думали? Он теперь осквернен! Сжечь – а пепел пускай развеют над Страной утренней свежести. С прямой трансляцией на "UA:Перший". Будет красиво и символично! (Если в ходе трансляции, как при блиц-интервью с биатлона, пропадет звук и в эфире наступит замогильная тишина – ничего страшного! Пускай всем будет страшно!).
В-четвертых, запретить нашим спортсменам обниматься с кем ни попадя на Олимпиаде и других соревнованиях. Или так: хочешь обняться – сперва попроси показать паспорт, и если там герб с двуглавым орлом, вкрадчиво спроси у человека: а вы за кого будете голосовать на президентских выборах?
Решение про обнимашки принимать в зависимости от ответа интервьюируемого. Доклад о проведенном мероприятии направить – в трех экземплярах – в Минспорта, Национальный олимпийский комитет и в СБУ.
В-пятых, отправить этого Абраменко в плацкартном вагоне "Боинга" домой. В пути не кормить и не поить. Трап у самолета не выдвигать: он прыгун, пускай прыгает! В Киеве и родном Николаеве – никаких встреч с радостными болельщиками! Пускай, сука, почувствует, сколько боли он всем нам причинил. Почувствует – и больше никогда так не делает!
В-шестых, отрепетировать, заснять и показать по всем каналам кающегося Абраменко. Пускай скажет: я не виноват, черт попутал! Извините, что смеялся, что москаля в флаг наш украинский завернул! Больше ни за что!
(С целью креативного воспроизведения патриотического покаянного признания – обратиться за методическими рекомендациями в правительство Чеченской Республики Российской Федерации. При необходимости – договориться о регулярном обмене опытом).
В-шестых, заставить ренегата Абраменко тренироваться в родном городе на известном уже всей стране местном комфортабельном трамплине.
Ежели будет хныкать – пускай отремонтирует за счет полученных олимпийских призовых. Пускай хоть раз сделает доброе дело для страны, которая его вырастила!
В-седьмых – да, и призовых ему не давать. Отправить призовые китайцу, который на пьедестале плакал и в флаги (как и подобает правильному имперцу) никого не заворачивал.
В-восьмых, провести среди всех наших спортсменов тренинг. Потребовать строгости, сдержанности, политической подкованности. Ведь, к сожалению, далеко не все наши спортсмены и спортсменки знают, как звать спикера Верховной Рады. И если выигрывают медали – радуются, сволочи, как дети! Про все на свете забывают! Это надобно прекращать. Как и братания со спортсменами – в первую очередь москальскими. Ну и что, что с детства дружите. Ну и что, что те сами бегут. Никакого панибратства и ложного благородства! Отвернуться, на награждении стоять мрачным, а еще лучше – плюнуть в остальных призеров. И пускай все телеканалы мира это покажут!
В-девятых, тренера сборной Украины по фристайлу – мастера спорта международного класса Энвера Аблаева – за допущенные ошибки в патриотическом воспитании Абраменко Александра подвергнуть реадмиссии в родной Крым. (О технических нюансах процедуры – договориться с контактными лицами в ФСБ РФ).
Помимо этого – провести с родителями Александра Абраменко разъяснительную беседу о допущенных в ходе патриотического воспитания сына ошибках. Протокол беседы заверить подписями означенных родителей...
Олександр Янковський, журналіст
Особисте. Часто чую, що спортсмени "захищають честь України на міжнародній арені". Абсолютний бздур. Кожен з нас захищає або не захищає честь України. А Україну захищають військові, та ті, хто їм допомогає. А спорт - він - мир.
Олена Монова, блогер
— аааааааа, украинец завоевал золотую медаль! слава ему, слава!..и фоточки кругом
— ууууууууу, он поцьомал свнсбку и завернул его в наш прапор! запроданец, пусть засунет медаль себе в с..аку! и фоточки кругом…
Богдан Буткевич, журналіст
Так-с, а тепер з приводу свіжої зради по свіжоспеченому олімпійському чемпіону Абраменку. Мовляв - ай-яй-яй, як це він дозволив собі з росіянином обійматися й вкриватися українським прапором. А ще - як це він дозволив собі в інтерв'ю говорити про те, що йому не так важлива країна, за яку виступати. Ну так ось вам кілька тез для роздумів.
1) Час спортивної кар'єри в спорті високих досягнень - виключно короткий. І якщо ти професійний спортсмен, це означає, що в тебе НЕМАЄ ЧАСУ на якісь інші активності чи вміння. Ти або спортсмен, або не спортсмен. В тебе буквально 10-12 років. На те, щоби забезпечити своє подальше життя. Бо нагадаю - ти тільки спортсмен, й нічого іншого ти не вмієш й навряд вмітимеш. Ти маєш покласти своє здоров'я на це, все, що в тебе є.
2) Україна по-свинськи ставиться до своїх спортсменів в абсолютній більшості випадків. Виділяє жалюгідні копійки, які розподіляються як завжди в нас прийнято. Не вкладає майже нічого в інфраструктуру та дитячі школи. Й при цьому вимагає медалей. Якщо їх нема - то на цьому виді спорту тупо ставлять хрест. І так - останні років 15 щонайменше. Вам розповісти як зникають у нас цілі види спорту? Поцікавтесь долею бобслею наприклад. Чи ковзанярського спорту. Ми - бідна країна, яка ніфіга не вкладає в спорт, але чомусь постійно чогось такого вимагає від спортсменів. А з чого б це?
3) В сучасних умовах бути професійним спортсменом в Україні - це в абсолютній більшості випадків крутитися самому. Самому знаходити все - від місця для тренування, екіпіровки до квитків на змагання. З чітким розумінням, що, окрім самого себе, тобі ніхто не допоможе. А при невдачі - з задоволенням попинають ногами і забудуть. І ти підеш працювати вчителем фізкультури в школу. Із зарплатою 1800 грн.
4) В сучасному професійному спорті приналежність до конкретної країни значить набагато менше, ніж ви собі можете уявити. Може, це для когось новина, але спортсмени сприймають один одного як єдину касту, навіть родину. Вони разом тренуються по 11 місяців на рік, живуть, одружуються, хрестять дітей тощо. І так - для них не те щоби немає війни. Просто вони не розповсюджують цю війну на тих, з ким вони живуть, повторююсь, по 11 місяців на рік, якщо не більше. Вибачте, якщо ваш патріотизм в цьому місці почав бомбити, але це так. І справа тут не у відсутності патріотизму у спортсменів, а саме у кастовості і глобальності професійного спорту. Вони живуть своїм світом - ти тренуєшся кожен день з цими людьми, і тобі пофіг, за великим рахунком, звідки вони. Бо інших людей ти рідко бачиш. Саме так і є, особливо в таких видах як спорту як фрістайл.
5) Сам факт обійм і загальних фото говорить не про те, що спортсмен - зрадник, а виключно про те, що я сказав вище. А, і ще про загальноприйняту процедуру на Олімпійських іграх, які взагалі-то справді про мир і дружбу народів. До речі, ви звернули увагу, як росіяни побігли поздоровляти Абраменка? Це ж не просто так. Але це не має жодного стосунку до політики. Так, іноді так буває.
6) Вам хочеться, щоб наші спортсмени були суперпатріотичними? Ну так давайте вкладати в спорт. Тоді ніхто не буде нікуди їхати й думати про зміни громадянства. Давайте побудуємо бази і арени, й вони не будуть їздити тренуватися до Росії та Білорусі, не будуть дружити з тамтешніми спортсменами. Іншого шляху нема. А драти горлянки у фальшивій злобі - це тупорилість. Все коштує грошей. Тим більше - спорт. Одна справа - повії типу ані лорак. Тут ситуація кардинально інша.
7) А, і так - чувак став олімпійським чемпіоном саме для України. І щоб він не зробив далі - це вже не змінити. Думайте головою, а не дупою.
Олексій Паніч, науковий співробітник а громадський діяч
Хто не скаче на золото, той м**каль. І справді: мос**лі сьогодні також скакали, але найкращий наскакав лише на бронзу. Де-де, а в скакалках ми найкращі.
Євген Магда, політолог
Якщо зважати на суспільні очікування, то в біатлоні естафети мають перетворитися цього року на перестрілку з росіянами...

Оценка материала:

5.00 / 2
Наше Олимпийское золото: Перемога с привкусом Зрады. Обзор мнений 5.00 5 2
Жизнь и Стиль / Спорт
19.02.2018 2337
Еще материалы раздела «Спорт»