НОВОСТИ ДНЯ: В субботу в Киеве до -5 градусов, без существенных осадков  Евросоюз продлит санкции против Януковича и его окружения еще на год  5 мифов о ВИЧ  Украинские свалки – настоящие газовые месторождения. Сколько их, и каков потенциал?  Один адрес на два дома: жители многоквартирного дома в Киеве не могут создать ОСМД  Штаб ООС показал тренировку артиллеристов  За два года откроют две станции метро на Виноградаревсе новости дня
Политика
Украина
30.11.2018 1005

Всі часто згадують Ізраїль... Знаєте чому ми досі не Ізраїль?

Бо євреї в Ізраїль (а спочатку в Палестину під Британським мандатом) їхали не заради кращого життя; а тому що розуміли, що лише у власній державі вони зможуть жити достойно. Євреї репатріювалися не в країну з гарними дорогами, високими зарплатами і доступними автомобілями. Вони репатріювалися в пустелю... В пустелю з жахливими умовами для ведення сільського господарства, в пустелю без цінних природних ресурсів, в пустелю оточену ворогами.

А вже через день після створення їхньої держави почалася війна, Війна за незалежність. Вони купували зброю за гроші зібрані з діаспори. А потім, не знали як ту зброю доставити в Ізраїль, бо ні одна Європейська країна не дозволяла літаку сісти на дозаправку. Хоч їхній стурбованості не було меж...
Але вони чудом вистояли....

А потім були інші війни: Суецька криза, Шестиденна війна, Війна на виснаження, Війна Судного дня...
Чи робили ізраїльські полководці помилки? – безліч.
Чи були за цей час в Ізраїлі корупційні скандали? – безліч.
Чи завжди ізраїльтянам подобалась їхня влада? – ні в якому разі.
Але коли мова йшла про зовнішні загрози, то все це відступало на задній план. Бо все вище наведене, має значення, лише якщо країна існує. А вони свою країну любили.

Любили її в часи коли там не було нічого крім камінців, піску та пари десятків кібуців; і люблять та пишаються нею зараз – коли там є гарні дороги, високі зарплати, доволі непогана медицина, сильна армія і верховенство закону.
А ще, вони люблять свою країну незважаючи на те, що там неймовірно високі податки, дорогі автомобілі, і купа різних побутових незручностей. І повірте, високі податки там з'явилися раніше доріг.

Між цими двома станами пройшло 70 років... 70 років важкої праці і боротьби за виживання, 70 років перемог і поразок, тріумфів і помилок.
Далеко не всі ці роки були "солодкими"... Проте вони будували і захищали свою державу, бо знали що це єдиний спосіб зберегти свою націю та культуру. Вони знали, що це єдиний спосіб, хоч десь в цьому світі, почувати себе вдома, почувати себе в безпеці. Що це єдиний спосіб, хоч десь в цьому світі, жити за власноруч написаними законами. І цей процес триває досі...

Просто вони засвоїли уроки історії, а особливо уроки Голокосту... Вони знають, що поки вони об'єднані національною ідеологією, поки у них є своя країна та поки вони можуть вільно розмовляти власною мовою – шанси, що історія повториться мінімальні.

Вони знають, що незалежність та свобода має свою ціну. І вже більше як 70 років вони її платять – у вигляді податків, у вигляді загальної військової повинності, у вигляді побутових незручностей; і часто, на жаль, платять кров'ю власних громадян.
Проте, історія їх також навчила – вартість несвободи, значно вища.
А чого історія навчила нас?

Автор: Максим Розяєв, лікар-педіатр, журналіст, блогер

Оценка материала:

5.00 / 10
Всі часто згадують Ізраїль... Знаєте чому ми досі не Ізраїль? 5.00 5 10
Политика / Украина
30.11.2018 1005
Еще материалы раздела «Украина»