Борис Тарасюк: до 2013 року візовий режим між Україною і ЄС не скасують

Про те, чим страшний для України Митний союз, коли запрацює Зона вільної торгівлі з ЄС, чим можуть обернутися утиски опозиційних лідерів та для чого розворушили справу про вбивство В’ячеслава Чорновола - Борис Тарасюк розповів в ексклюзивному інтерв’ю kontrakty.ua.

Нинішню владу неодноразово звинувачували у проросійськості. Тоді поясніть, чому так важко ідуть газові переговори, чому Росія висуває нам ультиматуми? Як ви характеризуєте сьогоднішні українсько-російські відносини?

Борис Тарасюк: Говорити про проросійськість нинішньої влади дають підставу її торішні дії. Перше – підписання Харківських угод, тобто фактична здача нашого суверенітету над частиною нашої території до 2042 року. Про це Росія мріяла багато років. І я, як перший глава делегації України на переговорах з Росією щодо Чорноморського флоту, добре пам’ятаю, що апетити Росії були значно більшими – вона хотіла подовжити оренду терміну перебування ЧФ в Криму на 99 років. Ідемо далі. Домовленості щодо газу. Замість того, щоб іти шляхом зменшення енергозалежності від Росії, збільшувати ефективність використання енергоносіїв в Україні, влада погоджується на те, щоб закупляти не 32 млрд кубометрів газу, як це робила Юлія Тимошенко, а 40. Виникає питання: де буде мотивація для пошуку альтернативних джерел енергії, енергозберігаючих технологій? Влада веде переговори відносно форми входження Росії в управління українською ГТС, що однозначно іде всупереч інтересам України. Ще один приклад: у нас були плани про створення підприємства з виробництва власного ядерного пального на українських покладах з американською технологією. Влада відкинула цей варіант, погодившись на пропозицію Росії про будівництво такого заводу на базі російських технологій… На догоду Росії торік прийняли Закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики, вилучивши з нього пункт про членство в НАТО як одну з цілей і проголосивши так звану політику «позаблоковості». 

Чому ж, попри всі ці поступки, російський газ для України продовжує дорожчати?

Борис Тарасюк: У Росії амбіції ідуть значно далі, ніж у української влади вистачає сміливості іти на поступки. Росії не будуть достатніми жодні поступки, допоки Україна залишатиметься незалежною і суверенною державою. Сумнозвісний Митний союз можна вважати таким об’єднанням, яке позбавить нас суверенітету в економічній сфері. І зараз Росія використовує всі важелі тиску, щоб змусити українську владу погодитись на участь у цьому об’єднанні. Мотивація Росії добре зрозуміла - забезпечити своє домінування на території України. Росія вважає, що нинішня українська влада є настільки поступливою, настільки «своєю», що можна використати цей момент для того, щоб накинути на Україну системні важелі впливу, як Митний союз.

Чим Митний союз небезпечніший за Зону вільної торгівлі з ЄС для економічного суверенітету України?

Борис Тарасюк: Митний союз – це інтеграційна структура, яка має значно вищий рівень інтеграції, ніж Зона вільної торгівлі. У Митному союзі Росія має виключне право домінувати. Рішення приймається більшістю, якою володіє Росія – 57%. Там ніхто не питатиме ні Україну, ні Білорусь, ні Казахстан. Більше 70% надходжень від митних зборів буде лягати у бюджет Росії. Крім того, не можна забувати, що Росія не є членом СОТ, так само, як і Білорусь. Цей проект є несумісним зі стратегією, яку визначила, в тому числі, наша нова влада – членство в ЄС. А Росія робить все, щоб цьому завадити.

Чи вдасться владі уникнути входження до Митного союзу?

Борис Тарасюк: А ось тепер знову повертаємось до оцінки дій нинішньої влади у відносинах з Росією. На мою думку, сьогодні влада почала демонструвати готовність до обстоювання національних інтересів України. Це видно і з переговорів щодо ціни на газ, і з позиції щодо Митного союзу. Раніше сама українська влада давала підстави вважати, що Росії вдасться її «укатать». З боку Росії в хід йшли всі інструменти – від батога до пряника. Були погрози – якщо ви підете на Зону вільної торгівлі з ЄС, ми вибудуємо свої бар’єри. Були й приманки – нам обіцяли мільярди доларів у разі якщо Україна вступить до Митного союзу. Але все це ілюзія. Так само ілюзією виявилась «знижка» на газ. Мені здається, що голосуванням у ВР минулого місяця по постанові про результати парламентських слухань щодо Зони вільної торгівлі з ЄС і Митного союзу, влада і її представники в парламенті фактично поставили крапки над «і» в дискусії – куди має вступити Україна. Вибір був не за Митним союзом. 

Чи буде Європа мовчки спостерігати за тим, як Росія намагається втягнути Україну до Митного союзу? Чи варто нам розраховувати на її допомогу?

Борис Тарасюк: У деякої частини українського суспільства існує думка, що «Європа повинна боротися за нас» (знову ж таки невірно казати Європа, адже ми і є Європа). Це означає, що частина суспільства і частина українського політикуму є пасивною, вони очікують, що хтось за них зробить всю роботу. У даному випадку сподівання покладаються на Євросоюз. Але ж де в нього мотивація, якщо Україна сама демонструє зовнішньополітичну непослідовність. Не можна дивитися на Брюссель як на рятівника. Нам треба рятувати Україну самим.

Тим не менш, видно, що влада намагається пришвидшити підписання Угоди про асоціацію із запровадженням Зони вільної торгівлі з ЄС, аби мати за собою якийсь тил. Це реально здійснити до кінця року, як прогнозував президент Янукович?

Борис Тарасюк: Ми знаходимось на завершальному етапі цих переговорів. На мою думку, цілком можливо завершити переговори щодо Угоди про асоціацію, складовою частиною якої є Зона вільної торгівлі, вже в цьому році. Та лакмусовим папірцем буде раунд переговорів, який пройде 20-24 червня цього року в Києві. Гадаю, цього року угода буде парафована, у першій половині наступного – підписана, тоді почнеться процес ратифікації. Але вже з 1 січня 2013 року можна очікувати початку діяльності Зони вільної торгівлі між Україною і ЄС.

Коли буде скасований візовий режим між Україною і ЄС?

Борис Тарасюк: З листопада минулого року Україна і ЄС працюють по Плану дій щодо лібералізації візового режиму, іншими словами - скасування. Коли це стане можливо? Коли Україна виконає всі вимоги. А також коли Євросоюз переконається, що ми не лише прописали їх у законодавстві, але й втілили в дію. Я прогнозую, що в 2012 році навряд чи це буде виконано. Швидше за все - у 2013 році.

Чи вплинуть кримінальні справи проти опозиційних лідерів в Україні на наші стосунки з ЄС?

Борис Тарасюк: Якщо стан справ не зміниться, це може врешті решт привести до гальмування завершального процесу Угоди про асоціацію. Я не стверджую, що саме так станеться. Принаймні досі і українська сторона, і Євросоюз виходять з того, що переговори щодо Угоди про асоціацію можуть бути завершені цього року. Але може так статися, що ця тягучка з Тимошенко, з Луценко може привести до певної розв’язки. Якою вона буде – ніхто не знає. Очевидно, що в разі жорсткого варіанту дій влади може бути відкладено підписання цієї Угоди. Але я не хочу наврочити…

Як ви вважаєте, для чого влада підняла старі справи, зокрема – справу Гонгадзе, роблячи акцент на причетності до неї Леоніда Кучми, а також справу про загибель В’ячеслава Чорновола, ініціювавши ексгумацію його тіла. Влада дійсно має намір докопатися до істини у цих справах або ж це робиться, щоб пришвидшити їх закриття?

Борис Тарасюк: Можу висловити лише свої міркування. Ініціювавши справу проти Кучми, влада намагається реалізувати декілька цілей. Одна з них – показати, що не лише представники опозиції є об’єктами кримінальних переслідувань, а й навіть їхній «хрещений батько» Кучма. З іншого боку – не можна забувати всіх обставин, за яких відбувалася передача влади під час помаранчевої революції. Очевидно, у декого залишився негативний осад щодо дій Кучми. Не думаю, що справа проти Кучми приведе до сенсаційних результатів. Швидше за все, її підняли, щоб закрити.

Щодо справи В’ячеслава Чорновола. Ви знаєте, що відразу після його загибелі НРУ створив комісію по розслідуванню обставин його смерті. І на підставі зібраних фактів було доведено, що це було сплановане вбивство. Але скільки ми не домагалися перекваліфікації цієї справи, яка була від початку названа «ДТП», нам не вдавалося це зробити. І лише у 2007 році після наших численних наполягань було дано чітку відповідь з ГПУ, що там готові розглядати версію про навмисне вбивство. А десь з минулого року у ГПУ виникла ідея провести ексгумацію. Але оскільки минулі роки були роками напруженої політичної діяльності, а також оскільки це залежало від волі сім’ї – справу відклали. В березні цього року я особисто зустрічався з генпрокурором Пшонкою. На цій зустрічі мова йшла про ексгумацію. Звісно, я переконаний, що це питання має вирішувати сім’я, ми не можемо її нав’язати. Але той спосіб, у який була проведена ця процедура, викликає підозри.

Дійсно, чому про день її проведення не знали ані син, ані дружина, ані сестра В’ячеслава Чорновола?

Борис Тарасюк: Це абсолютно справедливі питання, на які у мене немає відповіді. Днями я був у відрядженні, мої колеги зустрічалися з прокурором міста Києва, якому доручено розслідування цієї справи. Зокрема йшлося про обставини проведення ексгумації, про перспективи завершення експертизи. З свого боку за зверненням ГПУ через МЗС я надав координати експертних установ, які є неупередженими і яким можна довірити проведення експертизи. Ці установи – з низки західних країн. Далі слово за Генпрокуратурою. Утім, дії ГПУ, дії слідства, проводяться в такий спосіб, що не дають підстав для впевненості у об’єктивності експертизи.

Тарас Чорновіл вважає причетним до справи про загибель його батька Ющенко і Пукача. А у вас є якісь підозри?

Борис Тарасюк: Окрім того, що я знайомий з думкою Тараса Чорновола, я не маю інших свідчень, які б підтвердили або спростували його думку. Це тільки слідство може встановити. Конкретних фактів у мене немає. Можливо вони є у Тараса.

Фото УНIAН