Ксенія Ляпіна: сприятливого часу для відкриття своєї справи не було ніколи, і не буде

Ксеніє Михайлівно, ви прийшли до Верховної Ради з малого бізнесу. Розкажіть про свій підприємницький досвід, з якими проблемами стикалися ви як підприємець-початківець?

Ксенія Ляпіна: Малому бізнесу в Україні ніколи не було легко і просто. Це завжди була боротьба за виживання, процес самоствердження. Боротьби завжди було більше, ніж, скажімо, якоїсь конструктивної, творчої роботи. Та це все одно було цікаво. Це були часи, коли все тільки починалося, коли бізнес був чимсь новим, тим більше — в інтелектуальних сферах.

Які особисто у вас були мотиви відкрити свою справу?

Ксенія Ляпіна: Чесно кажучи, мотиви дуже банальні, як і в 90% моїх однолітків у 90-ті. Просто в науковому інституті, у якому я працювала, перестали виплачувати зар­плату. Це було звичайне явище в ті часи, потрібно було якось виживати. Тоді ми з чоловіком і створили своє маленьке підприємство. Це було радше якесь моделювання. Але водночас щось із цього виходило, потроху заробляли, виживали.

Чи відрізняються проблеми, з якими стикалися підприємці у перші роки незалежності України від тих, які є зараз?

Ксенія Ляпіна: Мені здається, проблеми цілком ідентичні. Це повне нерозуміння з боку держави, неприйняття державою малого бізнесу. Державна машина, як і раніше, орієнтована на великі об'єкти, з якими хоче працювати. Малий бізнес завжди дратував державу — і в ті часи, і зараз. І тоді головним подразником для підприємця була податкова адміністрація. Хоча я застала маленький шматочок того часу, коли податкові інспектори були нормальними. Пам'ятаю, коли я тільки починала вести бухгалтерію нашого малого підприємства, приходила до Подільської податкової, там працювали інспектори ще із часів фінансового управління. Ви не повірите — вони безкоштовно консультували мене й допомагали все зробити правильно. І ось буквально за якісь півроку, уже в 1994-му, ці інспектори зникли, прийшли нові, налаштовані на те, щоб порвати, розтоптати, покарати, а податкова перетворилася на дракона. Тобто, спілкування з держорганами відбувалося майже так само, як і зараз. Щоправда, зараз стало більше різноманітного регулювання, але це не завжди добре. Дуже часто просто необґрунтовано додається кількість органів, з якими малому бізнесу доводиться спілкуватися, що ускладнює роботу.

Чи були в історії нашої держави часи, сприятливі для старту бізнесу?

Ксенія Ляпіна: Ні. Не можу сказати, що тоді, в 90-ті, було простіше чи складніше. Багато залежить від того, що ти робиш, як ти робиш. Теоретично й тоді, і зараз формально нескладно відкрити справу — складно її вести. Сказати, що ми істотно поліпшили ситуацію останніми роками, на жаль, не можу.

Наскільки, на ваш погляд, за останній час змінилося жіноче обличчя бізнесу: чи змінилися мотиви відкриття своєї справи, сфери, у які слабка стать найохочіше інвестує?

Ксенія Ляпіна: Тенденція істотно не змінилася: жінок у малому бізнесі й тоді було чимало, і зараз. Інте­реси жінок у бізнесі дуже різноманітні. Я знаю жінок, які реалізували себе в будівельному бізнесі або інших традиційно «чоловічих» сферах. У бізнесі це геть неважливо. Що добре в малому й середньому бізнесі — він не страждав на радянські заморочки, згідно з якими, скажімо, третім секретарем райкому з культури мала бути жінка, а решта — чоловіки. Цього в малому й середньому бізнесі, у новому бізнесі ніколи не було, жінка завжди займалася тим, чим хотіла, до чого душа лежала.

Тобто права жінок у малому й середньому бізнесі не були ущемлені, усі працювали на рівних?

Ксенія Ляпіна: Поступок для жінок взагалі ніяких ніколи не було, та й обмежень особливо теж. Причому як формальних, так і неформальних. Зверніть увагу: малий і середній бізнес наповнені ініціативними жінками. А ось спробуйте знайти у великому бізнесі жінку! Ось там бар'єри непроникні!

Мотиви жінок і чоловіків почати свій бізнес відрізняються?

Ксенія Ляпіна: Не думаю, що в мотивах є відмінність за статевою ознакою. Тут інше. Якщо на початку 90-х бізнес був способом вижити (ти хапався за щось, сам не розуміючи, за що), то зараз — це усвідомлений вибір, можливість самореалізації. Причому цей мотив притаманний як жінкам, так і чоловікам.

Зараз однією з основних причин неготовності займатися приватним бізнесом українські жінки називають страх спілкування з регулюючими й перевіряючими органами...

Ксенія Ляпіна: Це не лише для жінок, це для всіх! Ми часто проводимо такі опитування, і завжди на перших місцях серед причин, з яких люди не хочуть починати свій бізнес, були складнощі спілкування з органами влади, контролюючими органами. Це можна назвати страхом або розумною оцінкою ситуації. Але це не має стосунку до статі.

Чи можна сказати, що бізнес — він безстатевий?

Ксенія Ляпіна: Я б сказала так: бізнес жінки й чоловіки має різне забарвлення. Умовно кажучи, за кермо трактора можуть сісти й жінка, і чоловік, від цього вони безстатевими не стають, але у трактора статі немає. Так і бізнес: ним можуть займатися й жінка, і чоловік, кожен внесе свій погляд, свій стиль. Але слід розуміти, що бувають чоловіки дуже емоційні, бувають жінки холодні й прагматичні. Тут не можна ставити штампи. Тож якусь відмітну рису жіночого й чоловічого стилю ведення бізнесу вирізнити не можна.

Влада рапортує про досягнення в сфері дерегуляції економіки. У рейтингу легкості ведення бізнесу, що його розраховують Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація, Україна минулого року піднялася на 15 позицій. Чи можете назвати позитивні зрушення в цій сфері, що відбулися за минулий рік?

Ксенія Ляпіна: Ми піднялися на 15 позицій лише тому, що там, здається, додали один критерій. Не пам'ятаю точно — чи то експлуатація дитячої праці, чи то ще якийсь такий «африканський» критерій. Тож ми формально підвищилися в рейтингу. Але це все маніпуляції. Реально, на жаль, жодна із влад у дерегуляції не просунулася. І в усіх рейтингах, які робляться не за формальними критеріями, а на основі опитування самих підприємців, це одразу помітно.

Добре, що ви пропонуєте, з чого слід почати, які реформи провести, щоб полегшити життя малому й середньому бізнесу?

Ксенія Ляпіна: Усі знають, що потрібно зробити. Це відкрита книга. Почати слід з одного — зменшити рівень корупції. Поки відбувається вибіркове правосуддя, вибіркове правозастосування, інше не має сенсу. Почати потрібно з різкого зменшення рівня корупції. Для цього потрібно щонайменше, щоб у країні було керівництво, яке не бере грошей за призначення на посаду. Після того, як цю умову буде виконано, можна досягти зменшення рівня корупції, а потім — зменшення рівня тиску на бізнес. Як це зробити — уже давно написано. Мільйон аналітичних записок. Мільйон рекомендацій. Немає якоїсь таємниці — як і що робити. На жаль, є небажання й глибока протилежна мотивація.

Які ви можете дати рекомендації жінкам, готовим зайнятися власним бізнесом? Чи є взага­лі сенс у нинішніх умовах відкривати свою справу в Україні?

Ксенія Ляпіна: Звісно, сьогодні не найсприятливіші часи. Але оскільки кращих часів в Україні не бувало, я не рекомендую нікому чекати цих кращих часів. Не дочекаємося. Ці часи слід самим наближати. Багато жінок активніше за чоловіків беруть участь у всіляких рухах. Ось цю свою рису я раджу їм активно застосовувати. Тобто, бізнес починати, але пам'ятати, що його слід захищати: брати участь у різних органах колективного захисту — асоціаціях, профспілках тощо. Це спосіб наблизити ті кращі часи, що колись настануть.

Які сфери для інвестування ви б назвали найперспективнішими?

Ксенія Ляпіна: Немає таких сфер. В Україні на 80% ситуація залежить від вдалого/невдалого регулювання й рівня корупції. І лише на 20% — від ринкових інструментів. Яка сфера ближча для людини, у тій і потрібно починати бізнес.