Житниця світу: чому Україна втрачає врожаї

Двозначність показників

З 2008 по 2012 роки в Україні середній валовий збір зернових культур збільшився на 48% (до 48,3 млн т проти 32,7 млн т у попередню п'ятирічку), олійних зріс удвічі — до 11,5 млн т (проти 5,6 млн т у 2003–2007 роках). Водночас урожайність за багатьма культурами через складні погодні умови, тож і рентабельність бізнесу, скоротилася: пшениці — на 5,8 ц/га, ячменю — на 3,8 ц/га, проса — на 7,9 ц/га, гречки — на 1,8 ц/га. Урожайність кукурудзи взагалі била негативні рекорди: скоротилася на 14,3 ц/га (до 40,9 ц/га).

На думку експертів ІА «АПК-Інформ», рентабельність виробництва зернових і олійних культур багато в чому залежить від регіону вирощування. В останню п'ятирічку в Україні спостерігається активізація процесів потепління клімату, що проявляється у сформованій зональності виробництва основних зернових і олійних культур. Значний вплив змін агрокліматичних умов спостерігається в шести регіонах степової зони України, на частку яких припадає близько 33% посівних площ країни під зерновими культурами. При цьому там зазначається найнижча врожайність цих культур. «З'являється необхідність оцінки доцільності вирощування зернових і олійних культур у тому або іншому регіоні з погляду сприятливості умов для вирощування, а також рентабельності виробництва», — зазначає аналітик «АПК-Інформ» Анатолій Гирька.

Нинішні погодні умови стають певним індикатором нашої культури землеробства, професіоналізму і вміння вирощувати високі врожаї. Це ще один серйозний аспект, недооцінювати який уже не можна. Проблема стабільного та ефективного виробництва достатньої кількості сільськогосподарської продукції набуває дедалі більшої актуальності. Першочергова роль, як і раніше, приділяється вирощуванню зернових і олійних культур. За словами Анатолія Гирька, в Україні створено багато цінних сортів зернових культур, які цілком можуть забезпечити виробництво продовольчим і фуражним зерном, а також пивоварною сировиною. «Виробникам усіх форм власності рекомендуються високоінтенсивні, інтенсивні та пластичні сорти й гібриди зернових та олійних культур, які мають високий потенціал урожайності й адаптовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Більшість із них здатна забезпечувати доволі високу врожайність. Але у виробництві через неправильно підібрані сорти гібриди сильно знижують продуктивність», — пояснює експерт.

Аграрії вчених не послухалися

Фахівці з НААН України, міркуючи про причини великого розриву між потенційною й фактичною врожайністю сільськогосподарських культур, скаржаться на ігнорування їхніх рекомендацій. Аграрії вирощують сільськогосподарські культури без чіткого дотримання науково обґрунтованих технологічних рекомендацій (несвоєчасне сортооновлення й сортозміна, незбалансоване мінеральне харчування, недостатнє використання засобів захисту рослин).

Сільгоспвиробники вже котрий рік поспіль намагаються зекономити кошти й водночас отримати гідний врожай, який можна було б вигідно продати наприкінці сезону. Наприклад, у результаті несвоєчасної сортозміни зазначається істотне зниження врожайності сільськогосподарських культур. Так, через тривале (20-літнє) використання сорту у виробництві, темпи приросту продуктивності зернових культур зменшуються до 1,5–0,8 ц/га на рік, у той час як при 5-літньому використанні приріст становить 6,9 ц/га на рік.

А результати багаторічних експериментальних досліджень свідчать: приріст продуктивності сільськогосподарських культур тільки за рахунок ефективного використання сортових ресурсів становить в озимої пшениці 20–30%, в кукурудзи — 30–45%, а в сої — 25–40%.

Чому падаємо?

Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств від основної діяльності за підсумками 2012 року скоротився на 6,7%. І без урахування бюджетних дотацій і доплат у цілому становив 19,7% проти 26,4% у попередньому році (дані Державної служби статистики).

У рослинництві рентабельність сільгосппідприємств теж падає — торік вона становила в середньому 21,9% (у 2011 році — 32,3%). Рівень рентабельності знизився майже за всіма основними видами продукції рослинництва. Збитковим за підсумками минулого року виявилося виробництво картоплі: його рентабельність становила мінус 21,4% проти плюс 17,7% у 2011 р.

Президент Американсько-Української ділової ради Морган Вільямс радить не засмучуватися, запевняючи, що Україна може «спокійно потроїти врожайність». Експерти-консерватори вважають, що її можна підвищити щонайменше удвічі — до 80 млн т. На сьогодні урожайність у вітчизняному рослинництві на 54% нижче порівняно зі США. За останні двадцять років у сільське господарство України вклали $1 млрд з-за кордону. Та необхідно ще близько $70 млрд, щоб вийти на зазначену американцями врожайність.

Самопочуття гарне

Цікаво, що переважна більшість операторів аграрного ринку почуваються непогано: прибуток від виробництва продукції сільського господарства й надання послуг у галузях рослинництва і тваринництва за минулий рік отримали 75% підприємств (у 2011 році — 79%). У середньому ж сума прибутку на одне підприємство становила 3,5 млн грн. 25% підприємств отримали від сільськогосподарського виробництва збитки, сума яких у розрахунку на одне господарство дорівнює 1,6 млн грн. (у 2011 році — 21%). Причина — істотне подорожчання всіх складових елементів собівартості: насамперед, витрат на мінеральні добрива та пально-мастильні матеріали (ПММ) на тлі невисоких цін на реалізацію готової продукції.

Пояснення в цієї нестиковки просте — методики розрахунків у різних організацій відрізняються. «Хотілося б, щоб Україна поступово відходила від показників результативності, які вимірюються в натуральних величинах (гектарах, тоннах) і переходила на вимір ефективності виробництва. Саме рентабельність є одним із основних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у виробничому процесі», — зазначає президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса.

Де шукати прибуток

Попри те, що доволі прибутковим залишається вирощування соняшнику, рапсу, пшениці та кукурудзи, щорічне зростання збитковості вирощування окремих сільськогосподарських культур увесь час зменшує дохідність галузі. Збереження зростання цін на насіння, мінеральні добрива, ПММ і засоби захисту рослин (ЗЗР) для аграріїв означає, що їм ще більше доведеться заощаджувати на застосуванні витратних, хоча й доволі ефективних елементів технології (високоякісні сорти й гібриди, добрива, ЗЗР). При такому розкладі сільгоспвиробники змушені покладатися (як і в недалекому минулому) лише на вдачу та природну родючість українських чорноземів.

Але головний виклик для українського АПК сьогодні в тому, куди йти далі? Продовжувати виробляти сировину або йти в глибоку переробку, щоб експортувати готові продукти й заробляти за рахунок більшої доданої вартості? Розвиток вітчизняного тваринництва протягом останніх років підтверджує — вітчизняні аграрії обирають потрібний вектор.

У зв'язку зі зростаючим попитом на продовольчі товари, на Україну покладають особливі очікування й відповідальність за збільшення виробництва. За оцінками FАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), очікується, що 90% зростання виробництва буде досягнуто за рахунок поліпшення продуктивності виробництва й тільки 10% — від збільшення площі сівби.

Завидні перспективи

Хоча Україна й перетворюється на провідного гравця на аграрному і продовольчому світовому ринках, продуктивність у сільському господарстві залишається нижче середніх світових показників. Однією з причин повільного зростання продуктивності та проведення аграрної продукції є непривабливий інвестиційний клімат, а саме — недостатньо прозоре, непослідовне й обтяжливе для бізнесу державне регулювання.

Про недосконалість агрополітики пописано тонни паперу. І кілька епізодів експортних обмежень за останні роки, і непрозорість земельної реформи, і проблеми з поверненням ПДВ експортерам, і непередбачувана політика щодо мінімальних цін і надбавок, і щорічні податкові нововведення, і нестабільна державна підтримка аграрного сектору — все це грає проти інвестиційної привабливості українського агросектора.

За словами президента Української зернової асоціації Володимира Клименка, у 2013–2014 маркетингових роках обсяг виробництва українського зерна може сягнути 56,6 млн т, що дозволить нашій країні посісти сьоме місце серед світових виробників цієї продукції. «Оскільки середнє споживання зернових в Україні нині становить близько 27 млн т, решту обсягу країна може сміливо поставляти на зовнішні ринки», — прогнозує він.

В «АПК-Інформ» очікують збільшення валового збору зерна в 2013 році на 15% порівняно з 2012 роком — до 53,3 млн т. «Істотна частка цього обсягу (43%) припаде на кукурудзу, валовий збір якої очікується на рівні 23,1 млн тонн. Також очікується збільшення до 38% частки пшениці у структурі майбутнього врожаю, валовий збір якої може сягати 20,5 млн т. Виробництво ячменю в майбутньому сезоні прогнозується нами на рівні 7,1 млн т (близько 14% загального валового збору зернових і зернобобових). Таким чином, очікується збільшення обсягів зернових і зернобобових на ринку України, що потребує ефективного розподілу», — розповів аналітик зернового ринку «АПК-Інформ» Андрій Купченко.

Та навіть дуже гарний урожай для України — не завжди гарна новина. По-перше, ціни на зерно на внутрішньому ринку ризикують вкотре обвалитися. По-друге, нинішній стан інфраструктури зернового ринку виявиться «слабкою ланкою» у ланцюжку зовнішніх поставок. При інтенсивному нарощуванні обсягів зерна в Україні може настати інфраструктурний колапс. На жаль, найбільша проблема полягає не в аграріях, а в стані та пропускній здатності припортових станцій, стані автодоріг, дефіциті вагонів-зерновозів, недостатній кількості зерносховищ. А загальна сума інвестицій, необхідних для покриття цих потреб, становить близько $8 млрд.