НОВОСТИ ДНЯ: NASA показало снимки исчезнувших ледников Арктики  Обнаружен самый большой ударный кратер от метеорита  Из-за COVID-19 британцы на год отложат полевые исследования в Антарктиде  От ледника Канады откололся айсберг размером с Чернигов  В «Ранку з Україною» рассказали о правилах безопасного отдыха в Египте в условиях пандемии  У Зеленского подсчитали, сколько будет стоить восстановление Донбасса  Максим Степанов раскрыл первые подробности проекта по трансплантации органоввсе новости дня
Колонки
Андрiй Любка
31.08.2013 4647

Перекласти неперекладне, забуваючи і згадуючи слова

Наступного тижня у Чернівцях разом із берлінським поетом Максом Чоллеком ми розпочнемо проект, який не має назви, чіткого опису чи концепції. Ми спробуємо перекласти по кілька віршів одне одного, хоча Макс не володіє українською, а я – німецькою.

Ідея зробити щось спільне виникла майже два роки тому, але конкретного наповнення набуде тільки у вересні 2013 року. Макс Чоллек – відомий німецький поет, перформер, експериментатор, який живе у Берліні. Кінець літа й початок осені він проводить на письменницькій резиденції Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz у Чернівцях. Один тиждень на резиденції ми проведемо разом, працюючи над взаємними перекладами. Усього має бути перекладено десять віршів – по п’ять кожного автора.

Два роки тому про щось подібне ми навіть не мріяли. Тоді йшлося про спільну білінґвальну поетичну книжку, яка мала б вийти у Німеччині. У ній були б вірші Чоллека німецькою й переклади їх українською, другу частину складали б мої вірші в українському оригіналі й німецькому перекладі. Задум був непоганий, адже з Максом нас багато що об’єднує: ми однолітки (обоє 1987-го року народження), маємо по кілька книжок за плечима, власний стиль декламування й потяг до експериментів з мовою й традицією. Значною мірою наша спільна книжка мала б показати, що хоч нас розділяють кордони (кордон мови, кордон Євросоюзу, кордон різних літературних традицій), але загалом те, що ми робимо, що ми пишемо – існує понад буквальними границями. Сама по собі ця ідея непогана, але настільки «прилизана» й «правильна», весь цей «поетичний міст взаєморозуміння понад кордонами» настільки солодкавий, що викликає певну оскому. Хтось невидимий зрозумів, що якщо така книжка колись і має постати, то точно не наша з Максом. І правильно.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів.  Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Тепер перед нами – спільний тиждень праці у Чернівцях, найкрасивішому місті України. Що ми маємо? По п’ять віршів, які треба перекласти, і мови, котрі ми взаємно не розуміємо. Чи є сенс перекладати з німецької, якщо ані слова не розумієш? Мабуть є, якщо випало щастя робити це разом із автором. Ми матимемо мову-посередницю – англійську – і дослівні чорнові підрядники, які виконала Євгенія Лопата. Результат нашої роботи  представимо на спільному виступі в рамках фестивалю Meridian Czernowitz уже 6-8 вересня.

Варто додати, що з Максом ми навіть зустрінемося вперше. Це додає нашому задуму особливого шарму. Зрештою, поезія виникла із шаманських наспівів, древніх заклять і ритуального бурмотіння. У ній є щось незвідане, яке чужа мова тільки підкреслює. Десятки разів на різних літературних фестивалях і гепенінгах в найнесподіваніших закутках і метрополіях нашого континенту мені доводилося слухати вірші мовами, навіть фонетичне звучання яких було незвичним. Корейська, монгольська, данська поезії – усі вони мають свою особливу мелодику, якою можна заслухатися і достоту все зрозуміти, навіть не знаючи слів.

Тому в нас з Максом Чоллеком є унікальна нагода говорити різними мовами, але однією музикою, яка допоможе відчути, а відтак – зрозуміти, перекласти. Ми допомагатимемо собі жестами, поглядами, звуками, жартами, прогулянками, драйвом і багатогодинними розмовами. Так я собі й уявляю справжній переклад справжніх віршів – це немов потрапляєш у чужу країну, мову якої не знаєш, просиш хліба й води, допомагаючи собі жестами, мімікою, демонструєш свої добрі наміри посмішкою й потиском руки. І всі тебе розуміють.

Оценка материала:

4.88 / 8
Перекласти неперекладне, забуваючи і згадуючи слова 4.88 5 8
 Андрій Любка 31.08.2013 4647
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.