НОВОСТИ ДНЯ: Украина готовит конференцию стран "нормандского формата" - Климкин  Кабмин: кибератака остановлена  Украинский вирус распространяется по миру - The Independent  Турчинов заявил о российском следе в кибератаке на Украину  МВД: полковнику ГУР подложили взрывчатку  В ПАСЕ создали следственный орган для расследования коррупции в организации  Гройсман: Семенченко координировал блокаду Донбасса с Россиейвсе новости дня
Колонки
Андрiй Любка
07.06.2015 4962

Ватка у вусі, або Про подорож у Румунію, до якої нам так близько географічно і вже досить далеко у розвитку

За два роки навчання на університетському курсі балканістики я затямив найважливіше: щодо Балканського півострова не справджуються жодні прогнози, там не діють правила й закони, а якщо й діють – то не в тому місці, де мали б; якщо й працюють – то дають протилежний ефект.

Cтереотипно вважається, що серби найчастіше носять білу ватку у вухах (принаймні в одному). У сербському усному фольклорі навіть мудре пояснення для цього є: мовляв, Сербія – країна між Сходом і Заходом, між ісламом і католицизмом, на роздоріжжі й перехресті, тому там постійно протяг, тож і змушені місцеві люди вдаватися до простого й дієвого методу захисту. Таким чином, філософська концепція існує, про це пишуть у книжках і туристичних путівниках (як цікавинку), але я особисто в Сербії не бачив жодної людини з ваткою у вусі. Натомість справді масовим носіння вати є в Румунії – у містечку Бая-Маре людей з білою цяточкою у вусі було стільки, що мимоволі я й сам задумався, чи не скрутити й собі кульку з вати, щоб таким чином змішатися з місцевими, зникнути в натовпі.

Румунія загалом є країною-несподіванкою. Часто й багато говориться про її відсталість, корумпованість, про численні проблеми, що їх вона створює Європейській Унії, про половину населення, що виїхало на заробітки, про ромів і підводи на дорогах державного значення. Навіть моя мама пригадує, що на початку дев’яностих майже не було комерційного інтересу їздити в Румунію – там була страшна біднота, купити румуни нічого не могли, а продати щось – також ні, бо країна не виробляла нічого якісного й цікавого. Це правда, оскільки у вісімдесятих роках комуністичний диктатор Чаушеску вирішив ізолювати свою країну від світу повністю, заздалегідь сплативши західні кредити. Тож уся держава «затягнула пасок» і гарувала, бюджет перебував у режимі суворої економії. Якщо в СССР були черги й дефіцит, то в цей час у Румунії панував майже голод, а електрику вмикали всього на кілька годин впродовж дня. Доброю метафорою румунських 80-х є бетон, єдиний товар, який виготовляли в надлишку. Навіть жарт існував: працьовитий робітник за місяць може відкласти гроші на ще одне відро бетону.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

А тепер там усе по-іншому: вищий добробут, розвинена інфраструктура, європейські стандарти. Ще не в усьому і скрізь, але цивілізаційна прірва після виїзду з України таки відчувається. Я був у Румунії позавчора, а перед тим відвідував країну у 2013. За два роки між цими поїздками в нашого сусіда змінилося чимало, і все – в кращий бік. Основні дороги ідеальні, а решта – в дуже доброму стані, скрізь чисто, заклади соціальної сфери відремонтовані й чепурні. Для мене завжди своєрідним маркером у країнах Центрально-Східної Європи є тротуари: ясна річ, вони для влади далеко не основні, тож беруться за їхній ремонт в останню чергу, а значить – якщо взялися за хідники, то з усім іншим уже дали раду. Так ось, тротуари в румунських містах і селах – цілісні, бордюр скрізь рівний, а бруківка – однакова. Це означає, що встановлювали їх не власники будинків, бо в такому разі був би різнобій і перепад висоти, це планомірна й системна робота влади. Зрештою, Євросоюз у цьому  полягає – з’являється стандарт, якого всі мають дотримуватися, і замість Шанхаю виходить й гарне й доглянуте місто. Навіть у Румунії, якій ще дуже далеко до Бельгії й Німеччини, але яка вже значно попереду України.

Окремої уваги заслуговує наша дорога до євроінтеграції. Виявилося, що з прикордонних Виноградова, Хуста, Мукачева чи Ужгорода немає жодного громадського транспорту в цю сусідню країну, хоча одразу за кордоном – два понад стотисячні міста, а значить – і можливості, ринки збуту, промисловість. Немає транспорту – немає й контактів, інтеграції, обміну досвідом чи просто відчуття сусідства. А якщо їдеш власним авто, то можна й не доїхати. Наприклад, ось це фото я зробив на міжнародній трасі за один кілометр до пункту перетину кордону Дяково. Зупинився я не фотографувати, а просто заїхав, чи радше впав у таку глибоку вибоїну, що машина сіла на дно. Здається, стан цієї дороги досить точно показує реальний стан справ з українською євроінтеграцією.

Оценка материала:

4.20 / 10
Ватка у вусі, або Про подорож у Румунію, до якої нам так близько географічно і вже досить далеко у розвитку 4.20 5 10
07.06.2015 4962
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.