Колонки
Андрiй Любка
27.07.2015 8041

Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

  Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

І якщо доля політичних проектів Коломойського мені глибоко байдужа, то за "Правий сектор" справді гірко. Забудьмо про візит Яроша до Януковича під час розстрілів Майдану, про темне минуле, помічництво у Наливайченка і нез'ясовані джерела фінансування. Крім лідерів і кар'єристів-пристосуванців, у "ПС" є тисячі справжніх патріотів, простих людей, які не вагаючись пішли захищати Україну. Ідеалістів, які махнули рукою на політичні перипетії і без зайвих слів та показухи жертвують своїм життям. Анонімні герої завжди трішки достойніші за розпіарених шустером парасюків. Але, на жаль для самого "ПС" і України взагалі, цей політично-мілітарний рух занадто швидко забув про своє призначення. Став українською політичною партією у найгіршому значенні цього скомпрометованого вислову. З різних куточків України долинають новини про негідну поведінку правосекторців, про нахабство, рекет, покривання злочинних схем, рейдерські атаки. Зброя розв'язала активістам "ПС" руки, але - на жаль - зробила це не лише на фронті. Події в Мукачеві показали, що цей політичний рух втратив адекватність, привласнив собі виключне право на встановлення справедливості, пішов проти інтересів народу. Умовно кажучи, раніше "Правий Сектор" захищав Україну, а тепер захищає себе - і це початок їхнього кінця. Замість засудити дії своїх членів, які влаштували вестерн у мирному місті, Ярош вирішив розкачувати ситуацію в цілій країні. А це на руку лише ворогам України. Прикро, але це так.

Трішки інша ситуація з Коломойським, який завжди переслідував свої олігархічні інтереси і лише ситуативно став народним улюбленцем. Якби він висловив на минулих парламентських виборах підтримку власній партії "Україна майбутнього", то вона б майже напевно подолала виборчий бар'єр. Натомість щодо майбутнього його нового проекту - партії "Укроп" - є серйозні питання. Головна причина - злодійська поведінка самого олігарха, який вирішив смоктати соки України і в момент, коли вона переживає смертельну небезпеку. Позови проти України, поведінка вокзального хама, примітивна маніпуляція своїм медійним ресурсом - усе це гидко і відразливо настільки, що Коломойський семитонною лопатою викопує свою політичну могилу. По-друге, самі "гасконці" олігарха, які ще недавно демонстрували чудеса піару і злагодженої гри, тепер втратили адекватність і політичний нюх. Вибори на чернігівському окрузі, гречка і концерти - це абсолютно заперечення того, за що українці виходили на Майдан. (Це не скасовує факту, що конкурент Корбана також вів імбецильну кампанію, але про нього й говорити не хочеться, представники президентської партії у всі часи були відстійні; чесно кажучи, найправильніше було б обох зняти з реєстрації і судити, а вибори визнати такими, що не відбулися). Словом, якщо Коломойський і виграє 205 округ, то це буде пірова перемога, адже після цієї кампанії його політична сила не має перспектив в Україні.
Усього за рік народні улюбленці перетворилися у відразливих і бридких персонажів, знахабніли і втратили відчуття страху. Що спільного у стрілянині в Мукачеві й примітивного підкупу у Чернігові? Загроза того, що осінні місцеві вибори перетворяться на бойовик і змагання грошових мішків. Якщо влада хоче цього уникнути, то пора всіх, хто діє поза межами правового поля, ставити на місце. Закон має бути один для всіх, а покарання - невідворотне. Але й для влади також...

Оценка материала:

4.67 / 9
Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві 4.67 5 9
27.07.2015 8041
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.

  • Несподіванка для Путіна: київська влада виявилася більш «сепаратистською», ніж сам Донбас Несподіванка для Путіна: київська влада виявилася більш «сепаратистською», ніж сам Донбас

    Понад рік минув з часу проголошення і фактичної сепаратизації ДНР і ЛНР. Ретроспективний аналіз дозволяє стверджувати, що влада в Києві говорить одне, а чинить інше: на словах популяризується ідея повернення Донбасу, насправді ж Україна послідовно відрізає від себе проросійсько-терористичні регіони. Послуговуючись хірургічними термінами, триває ампутація загрозливої для всього організму частини, вирізання пухлини. Й Україна завдяки цьому стає сильнішою.