26.12.2016 864

Що спільного в Ізраїля та України? А таки потрібно пояснити.

Дипломат Богдан Яременко: "Ізраїль і Україну поєднує те, що обидві держави існують поруч з сусідами, які хотіли би їхньої смерті. Щоправда на цьому усі подібності і закінчуються, бо Ізраїль ставиться до цього виклику дуже серйозно, і усі інші проблеми сприймає через цю призму. З Україною, на жаль, це не так. Вірю, що поки".  


Вороже зовнішнє оточення Ізраїлю та складна історія цієї країни аж ніяк не зобов"язують Україну всіляко підтримувати Ізраїль. Ну, щонайменше доки ми не укладемо союзницький договір. Але це абсолютно точно має враховуватися для того, щоб уникати заяв про те, що окупація Криму і єврейські поселення - це те саме. Це така ж несправедлива заява, як і те, що Крим належить Україні незаконно.
Але Бог з ним. Погодимось з тим, що союзницьких зобов"язань перед Ізраїлем у нас немає, а сам Ізраїль часто нагадував нам про те саме - вчиняючи не те, що було б потрібно Україні, а те, що потрібно для національних інтересів Ізраїлю. І Україна не ображалась. Тим більше публічно.
Але на цьому тема останнього голосування в Радбезі ООН не вичерпується.
Ізраїль реагує явно істерично. Але це не емоційна реакція. Швидше - майстерний спектакль. Ізраїль, перш за все, мітить дипломатичну територію (показує куди іншим державам заходити небезпечно) і попереджає, що нічого нового з поселеннями або в близькосхідному врегулюванні не відбудеться. Думаю, що попереджає прорахувавши варіанти. В тому числі, взявши до уваги факт, що Д.Трамп стоїть на прямо протилежній позиції до адміністрації Б.Обами у цьому питанні. Примусити Ізраїль ніхто не зможе (те саме питання ядерної зброї, яка у нього є), а міжнародну ізоляцію можна буде невдовзі подолати за допомогою Вашингтона. Можливо, є й інші, скажімо, внутрішньополітичні причини для цього спектаклю (признаюсь, що не є знавцем внутрішньополітичної кухні цієї країни)
Не є емоційною реакція Ізраїлю ще й тому, що ця держава доклала неабияких зусиль, щоб не допустити цього голосування в РБ ООН. Значить, знала заздалегідь розклад голосів, і була готова до результату.
А ось Україна не була. Маю на увазі не була готова до подібної реакції Ізраїлю.
Можу це довести. Якби Україна готувалася до бурхливих сцен образ з боку Ізраїлю, то, по-перше, не дозволила б принижувати свого прем"єр-міністра відмовою ізраїльтян прийняти його з візитом (можна було б і самим зробити оголошення про те, що візит переноситься через зайнятість прем"єра підготовкою до посівної), а, по-друге, українська влада не дозволила б цій темі два дні гарцювати по інфопросторам батьківщини на ізраїльському скакуні (перші роз"яснення МЗС України з"явилися аж під вечір неділі).
Це добре, що Володимир Гройсман людина спокійна, і закликав не драматизувати, не нагнітати навколо питання перенесення його візиту до Ізраїлю (хоча не здивуюсь, якщо виявиться, що Володимир Гройсман став першим євреєм, якого не захотіли бачити в Ізраїлі - але це вже справи приватні).
Погано, що прем'єром України є по суті молодий і недосвідчений політик, який не розуміє, що відмова прийняти його в Ізраїлі є образою для України, а не для нього особисто, а також те, що його меседж про те, що "перенесення візиту - це нестрашно" більш досвідченими політиками може інтерпретуватися як те, що нічого особливо важливого під час його візиту до Ізраїлю не планувалось.
Це назагал порушує наступне питання - а чи є особливий сенс в зовнішньополітичній діяльності прем"єр-міністра України? Якби наша країна не була парламентсько-президентською республікою, то можна було б щиро сказати - немає, і слава Богу! Але політична реальність в Україні дещо складніша і добре це Володимиру Гройсману зрозуміти до того, як втратить прем"єрську посаду.
Є в цій ситуації питання і до МЗС України. А чи прораховувалась ця ситуація? Якщо прораховувалась, то чи слід розуміти так, що принципи міжнародного права в окремій резолюції Радбезу, що не стосуються напряму України, для нас важливіші, ніж відносини з Ізраїлем? Усі аргументи надані досі українською владою стосувалися виняткого ООНівської сторони справи. Але ж вона не єдина у цій ситуації!
Якщо ситуація прораховувалась, то чи був готовий Володимир Гройсман до дзвінка свого ізраїльського колеги? І чи висувала наша держава якісь зустрічні побажання чи пропозиції до Ізраїлю?
Якщо Україна не торгувалась, заявивши, що "Платон мені друг, але істина важливіша," я це можу зрозуміти. Хоча я пам"ятаю, що колись нам дуже були потрібні ізраїльські дрони. І на мою скромну думку дрони важливіші для збереження життя українських солдатів, ніж чергова паперова спроба розв"язати близькосхідну проблему і засудити тероризм. Принаймні спроба отримати таке устаткування робила би українській дипломатії честь, і в разі відмови Ізраїлю знімала би будь-які подальші питання щодо голосування.
Усі ці питання далеко не риторичні, якщо дивитися на них з погляду управління зовнішньою політикою. Справа зовсім не в Ізраїлі, а тому чи здатна українська дипломатія до комплексного мислення, розрахунків варіантів, моделювання? Чи війна у нас війною, а голосування в ООН - це голосування в ООН?
Ну,так при цьому підході ми теоретично можемо все правильно і красиво проголосувати в ООН, але програти війну. То ж чи потрібна нам така дипломатія?

Автор: Богдан Яременко

Оценка материала:

5.00 / 1
Що спільного в Ізраїля та України? А таки потрібно пояснити. 5.00 5 1
26.12.2016 864
comments powered by Disqus
Еще колонки: Колонки / Блоги
  • Страна-аниматор. Что немецкий журналист не понял об Украине Страна-аниматор. Что немецкий журналист не понял об Украине

    Moritz Gathmann, немецкий журналист: "Подумал: Дай-ка я посмотрю шо там думает глава государства о том что в Киеве собирается новый Майдан?". Мориц, ты так и не понял, мы в таком режиме можем существовать годами.

  • Бессильный Госдеп и Украина, или Подарок Путину под елочку Бессильный Госдеп и Украина, или Подарок Путину под елочку

    Политолог Виктор Небоженко: Ну хорошо, президент США Трамп и глава Госдепа США Тиллерсон ничего не могут сделать против северокорейских ракет, способных нести ядерный заряд и долететь до Вашингтона. Это пример ассиметричной прокси-войны, которую ведет Россия чужими руками и на чужой территории против США. Тут все понятно.

  • Закон или справедливость, НАБУ или прокуратура: философский конструктор Закон или справедливость, НАБУ или прокуратура: философский конструктор

    Немного длинный, философский пост. Мне очень интересно наблюдать, как апеллируют к закону во время травли и дискредитации НАБУ. Я тоже сталкивался с этим, когда пытался прекратить всякие схемы, которые использовали депозитарий - мне говорили, как вы смеете, ведь в законе написано что это можно! Я говорил, ну вы же понимаете, что в законе просто прописали возможность жульничать, и общество сейчас требует другого, именно из-за этого и произошел Майдан? И мне говорили - идите в Раду и объясняйте это депутатам, пусть меняют законы, а пока не мешайте нам выстраивать схематоз. И, по своему, они были правы - кто я такой чтобы не давать им воровать, если в законе прописано, что можно?

  • Немного истории: в этот день, 1-го декабря 1991, состоялся референдум в поддержку независимости Украины Немного истории: в этот день, 1-го декабря 1991, состоялся референдум в поддержку независимости Украины

    Об этом уже мало кто помнит. Все знают 24-е августа, когда Верховна Рада голосовала Акт провозглашения независимости Украины. На самом деле, референдум было не менее важным и знаковым событием. Его ждали и в Киеве, и в Москве, и в Вашингтоне. Кто с надеждой, кто со страхом.

  • Чому я підтримую Український католицький університет Чому я підтримую Український католицький університет

    Десять років тому, коли з’явилася ініціатива збору коштів для Українського католицького університету у Києві, я ще нічого не знав про цей університет. Але ось уже чотири роки я – голова організаційного комітету щорічного Благодійного вечора УКУ у столиці. Це велика честь і велике щастя для мене. Це дало мені можливість бути частиною Великої Історії та Мрії. Адже саме УКУ є тим вищим навчальним закладом, що сприяє вихованню нового покоління українців. Тут вчаться не лише богослови та майбутні церковні ієрархи, а й вірні будь-яких церков та конфесій, що опановують найрізноманітніші науки. Водночас університет стоїть і стоятиме на християнських цінностях, які зрозумілі для всіх.