26.12.2016 889

Що спільного в Ізраїля та України? А таки потрібно пояснити.

Дипломат Богдан Яременко: "Ізраїль і Україну поєднує те, що обидві держави існують поруч з сусідами, які хотіли би їхньої смерті. Щоправда на цьому усі подібності і закінчуються, бо Ізраїль ставиться до цього виклику дуже серйозно, і усі інші проблеми сприймає через цю призму. З Україною, на жаль, це не так. Вірю, що поки".  


Вороже зовнішнє оточення Ізраїлю та складна історія цієї країни аж ніяк не зобов"язують Україну всіляко підтримувати Ізраїль. Ну, щонайменше доки ми не укладемо союзницький договір. Але це абсолютно точно має враховуватися для того, щоб уникати заяв про те, що окупація Криму і єврейські поселення - це те саме. Це така ж несправедлива заява, як і те, що Крим належить Україні незаконно.
Але Бог з ним. Погодимось з тим, що союзницьких зобов"язань перед Ізраїлем у нас немає, а сам Ізраїль часто нагадував нам про те саме - вчиняючи не те, що було б потрібно Україні, а те, що потрібно для національних інтересів Ізраїлю. І Україна не ображалась. Тим більше публічно.
Але на цьому тема останнього голосування в Радбезі ООН не вичерпується.
Ізраїль реагує явно істерично. Але це не емоційна реакція. Швидше - майстерний спектакль. Ізраїль, перш за все, мітить дипломатичну територію (показує куди іншим державам заходити небезпечно) і попереджає, що нічого нового з поселеннями або в близькосхідному врегулюванні не відбудеться. Думаю, що попереджає прорахувавши варіанти. В тому числі, взявши до уваги факт, що Д.Трамп стоїть на прямо протилежній позиції до адміністрації Б.Обами у цьому питанні. Примусити Ізраїль ніхто не зможе (те саме питання ядерної зброї, яка у нього є), а міжнародну ізоляцію можна буде невдовзі подолати за допомогою Вашингтона. Можливо, є й інші, скажімо, внутрішньополітичні причини для цього спектаклю (признаюсь, що не є знавцем внутрішньополітичної кухні цієї країни)
Не є емоційною реакція Ізраїлю ще й тому, що ця держава доклала неабияких зусиль, щоб не допустити цього голосування в РБ ООН. Значить, знала заздалегідь розклад голосів, і була готова до результату.
А ось Україна не була. Маю на увазі не була готова до подібної реакції Ізраїлю.
Можу це довести. Якби Україна готувалася до бурхливих сцен образ з боку Ізраїлю, то, по-перше, не дозволила б принижувати свого прем"єр-міністра відмовою ізраїльтян прийняти його з візитом (можна було б і самим зробити оголошення про те, що візит переноситься через зайнятість прем"єра підготовкою до посівної), а, по-друге, українська влада не дозволила б цій темі два дні гарцювати по інфопросторам батьківщини на ізраїльському скакуні (перші роз"яснення МЗС України з"явилися аж під вечір неділі).
Це добре, що Володимир Гройсман людина спокійна, і закликав не драматизувати, не нагнітати навколо питання перенесення його візиту до Ізраїлю (хоча не здивуюсь, якщо виявиться, що Володимир Гройсман став першим євреєм, якого не захотіли бачити в Ізраїлі - але це вже справи приватні).
Погано, що прем'єром України є по суті молодий і недосвідчений політик, який не розуміє, що відмова прийняти його в Ізраїлі є образою для України, а не для нього особисто, а також те, що його меседж про те, що "перенесення візиту - це нестрашно" більш досвідченими політиками може інтерпретуватися як те, що нічого особливо важливого під час його візиту до Ізраїлю не планувалось.
Це назагал порушує наступне питання - а чи є особливий сенс в зовнішньополітичній діяльності прем"єр-міністра України? Якби наша країна не була парламентсько-президентською республікою, то можна було б щиро сказати - немає, і слава Богу! Але політична реальність в Україні дещо складніша і добре це Володимиру Гройсману зрозуміти до того, як втратить прем"єрську посаду.
Є в цій ситуації питання і до МЗС України. А чи прораховувалась ця ситуація? Якщо прораховувалась, то чи слід розуміти так, що принципи міжнародного права в окремій резолюції Радбезу, що не стосуються напряму України, для нас важливіші, ніж відносини з Ізраїлем? Усі аргументи надані досі українською владою стосувалися виняткого ООНівської сторони справи. Але ж вона не єдина у цій ситуації!
Якщо ситуація прораховувалась, то чи був готовий Володимир Гройсман до дзвінка свого ізраїльського колеги? І чи висувала наша держава якісь зустрічні побажання чи пропозиції до Ізраїлю?
Якщо Україна не торгувалась, заявивши, що "Платон мені друг, але істина важливіша," я це можу зрозуміти. Хоча я пам"ятаю, що колись нам дуже були потрібні ізраїльські дрони. І на мою скромну думку дрони важливіші для збереження життя українських солдатів, ніж чергова паперова спроба розв"язати близькосхідну проблему і засудити тероризм. Принаймні спроба отримати таке устаткування робила би українській дипломатії честь, і в разі відмови Ізраїлю знімала би будь-які подальші питання щодо голосування.
Усі ці питання далеко не риторичні, якщо дивитися на них з погляду управління зовнішньою політикою. Справа зовсім не в Ізраїлі, а тому чи здатна українська дипломатія до комплексного мислення, розрахунків варіантів, моделювання? Чи війна у нас війною, а голосування в ООН - це голосування в ООН?
Ну,так при цьому підході ми теоретично можемо все правильно і красиво проголосувати в ООН, але програти війну. То ж чи потрібна нам така дипломатія?

Автор: Богдан Яременко

Оценка материала:

5.00 / 1
Що спільного в Ізраїля та України? А таки потрібно пояснити. 5.00 5 1
26.12.2016 889
comments powered by Disqus
Еще колонки: Колонки / Блоги
  • Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции Позывной «Мартин Брест»: ветеран АТО в патрульной полиции

    - Мусор, с#ка… Я прохожу... нет, я проталкиваюсь через жиденькую толпу перед ВР. Пытаюсь не отстать от идущего впереди Юры и не слушать того, что говорят вслед.

  • Гегемонія проти об’єднання Гегемонія проти об’єднання

    Нам потрібне не об’єднання, а гегемонія. Суть об’єднання завжди в неприємних компромісах та прихованих образах. Об’єднання завжди пожирає своїх дітей. Воно може принести тимчасовий результат, але рахунок за цей успіх ще ніколи ніхто не зміг сплатити сповна. І не важливо чи мова про сьогоднішніх політиків чи про союзи Хмельницького з татарами та москалями.

  • Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим Зачем нужна военная подготовка? Лучше быть готовым к худшему, нежели быть сожранным этим самым худшим

    Игаль Левин, бывший офицер ЦАХАЛа, военный инструктор, анархист: Если вы живете в мирной и тихой стране, то, скорее всего, она вам не нужна, - точнее, она вам точно не нужна. Война - это самое страшное, что знает людской род, а военное ремесло - это чистой воды проклятие. Но если вы живете в неспокойном регионе нашей планеты, то знакомство с военным ремеслом - это часть вашего выживания.

  • Нафига нам твой завод? Нафига нам твой завод?

    Сначала - две новости: 1. На границе с Польшей местные жители перекрыли несколько пропускных пунктов, протестуя против изменений в Налоговый кодекс, затрудняющих контрабанду; 2. В Немирове (Винницкой области) местные жители не хотят работать на японском заводе, чтобы не терять субсидии. А теперь - воспарим в наши географическо-экономические эмпиреи.

    Колонки / Блоги 10.01.2018 1404
  • Давайте делать чудеса! Давайте делать чудеса!

    Год назад мы с моей дочерью Евой придумали и записали правила, по которым живет наша семья. «Правила» - так грозно и безнадежно это звучит! На самом деле не все так плохо: правила важны, особенно ребенку: он должен знать то, «как принято у нас», где границы и как мы живем. Также важны традиции, задающие ритм и дарящие радость узнавания, подсознательное ощущение, что все в порядке. И важна спонтанность – но об этом позже. Вернемся к правилам: одним из пунктов в нашем списке было «Делать друг другу чудеса».