"Війни виграє та програє політика. Україна виграє свою війну, коли російська система хитається. Але де ж політика в Росії?", – запитує Тімоті Снайдер у своїй колонці, що вийшла 6 червня 2023 року. Американський історик стверджує, що імперіалізм був і залишається проблемою російського лібералізму. Однак перемога України дискредитує режим Путіна. І завдяки українському опору в опозиціонерів може з'явитися шанс отримати владу та направити Росію іншим шляхом. Текст переклав Сергій Громенко.

Ростислав Семків: Том Купер активізувався у написанні поточних звітів і ми ледве за ним встигаємо… На додачу до попереднього звіту, що з’явився 6 червня, публікуємо ще один із того ж дня. До вечора закінчимо вчорашній і візьмемося за сьогоднішній.

У дописі про підрив дамби в Новій Каховці Купер не стримує емоцій і відкрито називає росію державою-терористом. Порівнює Новокаховську катастрофу з Чорнобильською, висміює реакції путін-пабліків на вчинок росіян. Дістається від нього і Заходу, який 20 років заплющував очі на дії путіна, а то й підтримував їх...

Игорь Тышкевич: Вечер перестал быть скучным после сообщений о боях ЧВК «Вагнер» с 72 бригадой… Министерства обороны России на подступах к Бахмуту. Бой, который, вероятнее всего, сопровождался потерями с обоих сторон завершился пленением командира бригады и записью его «покаянного видео». В этой новости всё было прекрасно. Часть наблюдателей уже поспешили сделать вывод о начале, чуть ли не войны между российскими силовиками. Ещё более блистательными были выводы о попытке покушения на Пригожина. Но, давайте попробуем разобрать данный кейс.

У дописі від 30 травня Том Купер пише, що «тиха фаза» наземної війни добігає кінця, проте, тим часом, точиться запекла війна в повітрі. Ми не перекладали першу частину його звіту, оскільки там, головним чином, перераховано численні удари російських ракет по українських містах, що ми й так усі знаємо й переживаємо зараз.

«Політичні» міркування Тома Купера завжди пройняті сарказмом. Такий собі знущальний монолог про недосконалість світу – найбільше дістається, звісно, росії, де проблисків розуму він, схоже, вже взагалі не бачить. Наприкінці – критика вилазки в бєлгородську область, сенс якої Куперу не зрозумілий. Обіцяє, що за кілька днів буде новий огляд про стан справ на фронті.

Іван Киричевський: Навряд чи рашистські обстріли ракетами та «Шахедами» досягають очікуваного пропагандистського результату. Бо тепер і зі сторони ЗСУ активізувались удари в нічний час по ворожим тилам, невідомим ворогу далекобійним озброєнням. І це все викликає у російських «воєнкорів» стан «тривожно», а не стан захоплення влучанням їх «високоточних» ракет по нашій території.

Сергій Собко: Майже півтора року широкомасштабної війни яскраво ілюструють очевидне – регулярного війська недостатньо для боротьби із чисельнішим ворогом впродовж тривалого часу. Тому держава вимушена проводити мобілізацію цивільного населення. Як зазначив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний «Війну починають кадрові військові, а завершують вчителі, інженери, бухгалтери». Саме тому кінцевий результат війни залежить від того, наскільки вчорашні цивільні зможуть адаптуватися до військової служби та до умов бойових дій. Від того, яким сержантом буде вчорашній вчитель, яким сапером – вчорашній інженер і яким стрільцем – звичайний бухгалтер.

Юрій Богданов: Чому невідомі патріоти Росії роблять те що роблять в Білгородській області? А до цього щось таке було в Курській і Брянській.  Поясню кілька базових положень.

Костянтин Машовець: На Лиманському напрямку командування військ противника продовжує спроби покращення своїх позицій на тактичному рівні за рахунок вводу у бій частково поповнених підрозділів 2-го армійського корпусу (АК) Південного воєнного округу (ПівдВО) та 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) Західного ВО. Зокрема, протягом останніх двох тижнів у бій були введені підрозділи 123-ї та 127-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК та 254-го мотострілецького полку (мсп) 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї ЗВА по наступним напрямкам: