Цього тижня у Києві розпочнеться один із найкращих літературних фестивалів України - «Київські лаври». Сто добрих поетів на одне місто — таким я собі й уявляю ідеальне місто, в якому співають і порівнюють трамвайну колію із аортою.

Останнім часом усе більше людей несміливо висловлюють здогад, що, можливо, теперішній адміністративно-територіальний устрій згубний для України. Зрештою, що Україна в сучасних кордонах просто втрачає шанс бути нормальною державою.

Кажуть, що до хорошого людина швидко звикає. На превеликий жаль, до поганого процес звикання відбувається ще швидше. Ще інші кажуть, що, мовляв, скажи мені хто твій ворог — і я скажу тобі хто ти. Якщо до цього додати ще анекдот «Ніколи не сперечайся з ідіотом, бо в суперечці ти опускаєшся до його рівня, а там він вже легко давить тебе своїм авторитетом», то отримаємо повну картину змін, які сталися з Україною й українцями з моменту інавгурації Януковича.

Цю книжку почав писати мій прадід, коли пішов із рідного села Олешник (тогочасна угорська назва — Еґреш) на Другу світову війну. Його дружина, змахнувши сльозу, поставила на піч готуватися суп для їхніх 12-ти дітей. Поки він закипів, прадід уже повернувся додому.

Хто більший українець — емігранти, що люблять свою батьківщину на відстані, чи ми, осілі українці, що критикують, та нічого не здатні змінити в цій державі.

Людство прекрасне у своїй грішності і недосконалості, у своїх дитячих страхах і дивакуватій поведінці. Людина без вади — не людина. Кумедність поведінки, різноманітні дивацтва — це ж саме те, що й робить нас неповторними. І прекрасними. Бо ж хіба можна не закохатися в жінку, яка каже до чашок, які від необачного руху з гуркотом падають в умивальник: «Тсссс!»?

Як корабель назвеш, так він і попливе, або основоположне право мати власне ім’я.

Коли багато подорожуєш, цілі міста і навіть країни починають зливатися в якийсь одноманітний колаж. Першим великим містом Заходу, яке я побачив, був Будапешт. Можливо, саме з цієї причини я люблю його чи не найбільше.

15 березня 1939-го року на карті Європи з’явилася нова держава – Карпатська Україна. Якщо бути точнішим, то постала, але таки не з’явилася – бо Європа в той час забула вже й своє власне обличчя.

Невже знову?! Знову ці три тюльпани, цукерки й миття посуду? Знову анекдот (чи бувальщина?) про лінійку, 23 лютого і 8 березня? Пересічному чоловікові здається, що 8 березня буває частіше, ніж раз на рік — принаймні щомісяця. Не встиг ще відновитися після минулорічного стресу — аж ось тобі новий удар. Бувальці кажуть, що гірше за 8 Березня тільки день народження тещі.