Сьогодні, 3 серпня, у Львові поховали 42-річного комбата 8 добровольчого батальйону «Аратта» Андрія Гергерта (позивний «Червень»). Гергерт помер 1 серпня від важкої онкологічної хвороби, яку у нього діагностували у лютому цього року. Попрощатись із бійцем і провести його до місця спочинку прийшли побратими з різних міст України. Похоронна процесія до Личаківського цвинтаря пройшла вулицями Львова. «Ми формували «Правий сектор» і тоді, у 2014 році, зустрілись із Андрієм. З Майдану ще знались. Створилась Українська добровольча армія і він став командиром 8 батальйону. Воював, був надзвичайною людиною. Це була людина на своєму місці і якби всі так, як він, любили державу, то ми мали б відповідну українську державу», – пригадує Богдан Вербицький. На похорон приїхало багато добровольців і волонтерів із Маріуполя, де Андрій Гергерт перебував із батальйоном. «Широкіне, Бердянськ, Водяне... Скрізь був Андрій. У Маріуполі всі акції спільно готували. 5 років... Скільки воював і тримав батальйон завдяки допомозі людей і не отримував жодних коштів від держави. Ми були спокійні у Маріуполі, бо знали, що у нас стоїть 8-й батальйон», – говорить волонтер із Маріуполя Галина Однорог. Комбат чеченського батальйону «Муслім» теж розповів про Андрія Гергерта: «Ми з Андрієм знайомі з 2014 року. Україна втратила надійного патріота, ми разом йшли 6 років і стояли на передовій. Війна не забрала, а ось хвороба забирає, і вона могла стати наслідком пережитого. Ми весь час були на одних позиціях. Україна втратила справжнього патріота», – каже комбат. Андрій Гергерт народився у Миколаєві на Львівщині 22 травня 1978 року. За фахом він ветеринар, але з березня 2014 року пішов воювати на Донбас і потрапив спершу у 5-й батальйон. Невдовзі став заступником командира Української добровольчої армії. У чоловіка залишилася дружина та четверо дітей. Андрій Гергерт нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня «За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».

Цьогоріч конкурс «Міс Львів-2020» через зрозумілі причини пройшов онлайн. А фінал - на центральній площі міста поруч Ратуші просто неба. Тут відбулося фінальне дефіле конкурсанток у вишуканих вечірніх нарядах та, власне - церемонія нагородження. Львів’яни та гості міста, які зібралися, не злякалися дощику, який час від часу збирався перерости у зливу. Проте, пронесло. Організатори для початку «почастували» гостей міні-концертом ді-джея та переглядом фільму про попередні етапи цьогорічного конкурсного відбору на електронному екрані… У фіналі конкурсу краси та елегантності на імпровізовану червону доріжку у елегантних вечірніх платтях під музичний супровід відомого львівського співака Івана NAVI вийшли 14-ть конкурсанток. Після короткого дефіле дівчат організатори назвали імена переможниць цьогорічного конкурсу. Головну корону здобула 18-річна студентка Львівського національного медичного університету (фармацевтичний факультет) - Юлія Гоцак (№11). Перша віце-міс - Ольвія Кухтарук (№1), Друга віце-міс - Діана Книш (№13). Нагороди та стрічки отримали також «Міс посмішка», «Міс глядацьких симпатій», «Міс дружба». Привітати конкурсанток прийшли й переможниці львівського конкурсу попередніх років. Одну з корон віце-міс вручав співак Павло Табаков. Конкурс «Міс Львів» традиційно має соціальну складову, учасниці регулярно займаються волонтерством, однак цього року організатори вирішили разом з депутаткою обласної ради Уляною Дорош стати амбасадорами руху #ДІЙмо_разом_проти_насильства. Шляхом голосування, спільними зусиллями вдалось зібрати 73 155 гривень, які будуть спрямовані на облаштування притулку для жертв домашнього насильства.

Кінотеатри, театри, концертні зали, клуби та інші масові розважальні заклади досі заборонені в Україні через карантин. Виключення – доволі незвична для українців розвага – автокінотеатри. У Львові 13 травня відкрився перший в Україні автокінотеатр на даху. Розташований він на верхівці однієї з міських парковок - в ТРК "Південий".  Він працює за таким принципом: під'їжджаєте на машині, платите за "в'їзний" квиток і насолоджуєтеся кіно на великому екрані з власного авто. В Україні автокінотеатрів не так багато, як, наприклад, у тій же Німеччині, де в період карантину туди перенесли не тільки кіно, але і концерти, і навіть проповіді.

Завжди багатолюдний Львів на час карантину спорожнів. Туристи місто не відвідують, а місцеві жителі майже не виходять з дому.

У Львові керівництво міста та області, громадськість вшанували 111-ту річницю від дня народження голови Проводу ОУН, Героя України Степана Бандери. Переважно свободівці та члени Конгресу українських націоналістів під музичний супровід поклали квіти до пам’ятника Степану Бандері. Опісля відбулась спільна молитва за Україну та громадське віче.Цього року на віче з різних причин були відсутні перші особи (не було одразу трьох Голів: голови обладміністрації, голови обласної ради та міського голови Львова), проте важко було не помітити новопризначеного заступника начальника поліції Львівської області Дмитра Міхальця. Й не дивно, ріст правоохоронця - 2м. 10 см.

Василь Сліпак – відомий оперний співак, що понад 19 років вражав Європу своїм голосом. Він двічі відмовився від французького громадянства, оскільки дуже хотів залишитися громадянином України. Тому, коли почалась війна на Донбасі, не роздумуючи, пішов туди добровольцем. І став Міфом… 20 грудня йому б виповнилося 45 років.Наприкінці 2019 року, впродовж 15-20 грудня, у Львові на його честь відбувся Конкурс молодих вокалістів. За пальму першості змагалися 47 учасників. Також у рамках Конкурсу відбулися виставка, творчі зустрічі, майстер-класи, демонстрація фільму про Василя Сліпака, а також три концертні події у Львівській національній філармонії.15 грудня символічно відкрила конкурс опера «Алкід» Бортнянського, адже співак у 90-х роках, на початку своєї творчої кар’єри, неодноразово брав участь у виконанні цього твору. Не менш важливою стала паралель образів: міфічного юного Алкіда, який в зрілості став Гераклом, та Василя Сліпака, який покинув блискучу оперну кар’єру та пожертвував своїм життям заради життя інших.У події взяли участь: Софія Соловій (Алкід), Назар Тацишин (Фронім), Евеліна Любонько (Аретея), Маріанна Лаба (Едоніда), камерний хор «GLORIA», Оркестр Барокової капели ЛНМА імені М.В. Лисенка (керівниця – Анна Іванюшенко). Диригував Володимир Сивохіп.Друга концертна подія, Tribute (Присвята), відбулася 18 грудня. За участі голови журі Конкурсу, солістки Польської Королівської опери – Ольги Пасічник, камерного складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та під орудою швейцарського диригента Сімона Камартіна (Швейцарія), звучали масштабні полотна композиторів ХХ століття, звучання яких розчиняло відчуття простору і часу. Це дві камерні симфонії Мійо та Симфонія №4 Малєра.20 грудня, у День народження Василя Сліпака, відбулось урочисте закриття Конкурсу. На сцені Львівської філармонії нагородили переможців, які згодом виконали кращі оперні арії, завдяки яких вони і здобули високі призові місця.Також у завершальному Гала-концерті виступили журі та організатори Конкурсу – Олег Лихач, Тетяна Вахновська, Поль Ґоґлєр, Олег Созанський, Львівська державна академічна хорова капела «Дударик», Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії. Диригував Сергій Хоровець.Гран-прі Конкурсу здобула українська співачка Інна Федорій (сопрано), а перші премії – Максим Назаренко (баритон, 2 категорія) та Даніель Семсічко (баритон, 1 категорія).

«Христовыми невестами» обычно называют монахинь, так как после пострига они соблюдают обет безбрачия и служат только Богу. Львовский фотограф снял обряд «обручения» девушки с Иисусом Христом и поделился снимками в фейсбуке. Неожиданно его пост стал популярен и поднял дискуссию о монашестве в современном мире. В начале декабря свадебный фотограф из Львова Михаил Балушка запечатлел обряд пострига в монахини и опубликовал снимки в фейсбуке. На них девушка одета в свадебное платье и готовится стать «невестой Христовой». За несколько дней постом поделились почти две тысячи человек. Некоторые в комментариях желали героине фотографий крепости духа, другие писали, что невеста выглядит несчастной. Кроме того, несколько пользователей дали ссылки на статьи местных изданий, где сказано, что католический священник-традиционалист Василий Ковпак, который проводил обряд, был отлучен от Украинской греко-католической церкви еще в 2007 году. Венчание во Львове — не первый случай заключения брака без жениха. Год назад BBC рассказала историю американки Джессики Хейс, которая символически вышла замуж за Иисуса и стала «посвященной девой». Как отмечает издание, в таких случаях невеста дает обет пожизненного целомудрия и отказывается от сексуальных и романтических отношений. После церемонии Джессика продолжила светскую жизнь, но посвятила себя Христу. По информации BBC, в 2018 году в мире насчитывалось более четырех тысяч «посвященных дев». На фотографиях Михаила Балушки видно, что у львовянки отрезали прядь волос в знак ее принадлежности к церкви, как полагается во время пострига. После этого девушка сменила свадебное платье на монашеское облачение. Как и Джессика Хейс, в какой-то момент она легла перед алтарем лицом вниз. Балушка является прихожанином той же церкви, что и героиня его снимков. По словам Михаила, она ведет христианский образ жизни. Фотограф узнал, что девушка собирается принять постриг, и решил запечатлеть этот обряд. Автор выложил снимки в фейсбук с разрешения семьи, но не ожидал, что в социальных сетях будет такая реакция. Раньше Балушка уже становился свидетелем того, как девушку в платье невесты постригали в монахини. «Я хотел снять это событие, чтобы люди узнали, что есть и другая жизнь, — сказал он в комментарии Bird in Flight. — Это нормальные вещи. Обряд есть обряд».

В межах відзначення 101-ї річниці Листопадового Чину і утворення Західноукраїнської Народної Республіки члени громадської організації «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» та їх друзі-реконструктори з інших міст України провели у львівському парку «На Валах» військово-історичне дійство «Бої за столицю — Львів». Реконструктори в одностроях Української Галицької армії відтворили події 101-річної давнини, коли українські вояки в ніч на 1 листопада 1918 р. захопили всі адміністративні будівлі та військові склади. У театралізованому дійстві буде залучена автентична техніка, зокрема вантажівка та бронеавтомобіль, які використовували на території Галичини вояки УГА під час українсько-польської війни. По завершенні дійства реконструктори салютували: відбулося вшанування пам'яті загиблих українських вояків при обороні Львова, які поховані на цвинтарі Старого Знесіння.

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко

В рамках Leopolis Jazz Fest-2019 дизайнерка Оксана Караванська презентувала п’ятий, ювілейний, Український Haute Couture. П’ятий рік поспіль fashion-історія від Оксани Караванської як спеціальна подія Leopolis Jazz Fest відкрила для світських гостей лише на один день Митрополичі Сади Андрея Шептицького. Попередні покази Караванської посприяли початку реставрації цієї знаменитої культурної пам’ятки Львова – і сюди повернулись аристократизм та вишуканість ландшафтного дизайну. Моделі дефілювали у вишуканих сукнях Оксани Караванської під музичний супровід від учасниці «Голосу країни-9», бандуристки та співачки Марини Круть. Саундтрек до показу створили художній керівник гурту «Піккардійська терція» Володимир Якимець і шестеро гуцулів-трембітарів, які спеціально до святкового заходу спустилися з гір. Український Haute Couture від Караванської традиційно міксує розмаїті види мистецтва. І цей рік не став винятком. Нова колекція дизайнерки інспірована графічними роботами львівського художника Юрка Коха та у колаборації з грузинським брендом аксесуарів ручної роботи BOO Jewellery. «Цього року ідея колекції народилася у самих Садах, коли я собі уявила на Святоюрській горі над Львовом звучання трембіт. Мене завжди захоплювали глибинність та містичність гір. Тому у цій колекції поєдналися старовинна гуцульська музика і сучасна графіка, новітні технології й авторські орнаменти, а містика гір об’єднала український одяг із грузинськими прикрасами», – розповіла Оксана Караванська. Дизайнерка поділилася, що обожнює Карпати, знає їх дуже добре та любить їздити в гори за натхненням. Крім вишуканих тканин та прикрас, Оксана Караванська у свої творчості дарує  нове життя автентичним вишивкам. Їх можна побачити у вишуканому брендовому одязі. До речі, половину нової колекції було презентовано на червоній доріжці Каннського кінофестивалю. А одна із презентованих суконь увійшла в десятку найкращих.