Странствующий фотограф Дмитрий Дятлов: "Старый Львов удивителен, и еще более удивителен в середине лета без дождя. Тот редкий случай, когда всю Украину заливали грозы, а три дня фотоссесии Львова прошли в свете Солнца. Город дарил все новые и новые сюжеты, люди радовали своей приветливостью, сами приглашая во дворы. Чистые улицы, старинные здания, удивительные панорамы".

Да, с этого года самый большой джазовый фестиваль Украины сменил название. Все остальное осталось прежним: Львов как место его проведения, последние числа июня как время его проведения (в этот раз — с 27 июня по 1 июля), три главных сцены и три сцены проекта Street Music (хотя прежде было четыре), платная — только самая большая из сцен, и главное — много качественной музыки. И не только джазовой. Классический джаз да и просто историю джаза на большой сцене представляли патриархи жанра, композиторы, и, по совпадению, все — граждане США, и все — в составе квартетов: саксофонист Чарльз Ллойд (Charles Lloyd) со своим проектом The Marvels, клавишник Дейв Грусин (Dave Grusin) и гитарист Ли Ритенаур (Lee Ritenour), а также самый старший среди них — пианист Ахмад Джамал (Ahmad Jamal). Программу, близкую к классической музыке — проект Libereto III — сыграл шведский мультиинструменталист Ларс Даниэльссон (Lars Danielsson) совместно со своими европейскими партнерами и украинским симфоническим оркестром «INSO-Львов». От академической музыки к европейской народной и обратно легко переходил итальянец Стефано Боллани (Stefano Bollani) со своим квартетом NapoliTrip. Один из участников этого проекта, французский аккордеонист Венсан Пейрани (Vincent Peirani), четырьмя днями ранее исполнял музыку, близкую к европейской классической на сцене площади Рынок в дуете с соотечественником и саксофонистом Эмилем Паризьеном (Emile Parisien). По сути, поп-музыку, и к большому удовольствию зрителей исполняли на сцене имени Эдди Рознера итальянец Марио Бионди (Mario Biondi) и британец Джейми Каллум (Jamie Cullum). Первый — только вокалист, второй — вокалист и пианист. Музыкальное шоу показал здесь еще один британец — Джейкоб Кольер (Jacob Collier). Свои и чужие пьесы он в одиночку исполнял на фортепиано, клавишных, гитаре, бас-гитаре, контрабасе и барабанах. И пел. Развитием музыки в жанре R&B был  американский проект R+R=NOW (Reflect+Respond=Now), возглавляемый клавишником Робертом Гласпером (Robert Glasper). И фанк одного из самых известных современных бас-гитаристов — Маркуса Миллера (Marcus Miller) — также не был традиционным. И на малых сценах царило разнообразие направлений. Может, дальше всех в своих электронных экспериментах зашли участники украинского New Brain trio со специально приглашенным саксофонитом Михаилом Балогом. Был еще один человек-оркестр — итальянский скрипач Люка Чарла (Luca Ciarla). Звучал и здесь классический джаз, к примеру, его исполняли литовский #LT100 jazz band и турецкий Kerem Görsev Quartet. Не было в этом году ярко выраженных фольклорных проектов. Но музыка трио канадца Джона Стетча (John Stetch) базировалась, в том числе, на украинском мелосе. А израильского Shalosh Trio — на еврейской традиции. В поп-электронном звучании нашего, можно сказать, оркестра ONUKA легко читалось украинское происхождение. Известный львовский коллектив ShockolaD, который часто выступает в разных составах — в этот раз при участии польского саксофониста Шимона Камыковского (Szymon Kamykowski) и американской вокалистки (впрочем, она очень давно живет во Львове) Брии Блессинг (Bria Blessing) — играл свою программу «Ивасюк», состоящую из песен легендарного украинского композитора и поэта. Многие из них вполне можно считать народными. И музыка уж совсем любых жанров звучала на небольших сценах Street Music.  Была у этого фестиваля особенность: в последний день на сцене площади Рынок в рамках фестиваля проводились мероприятия, организованные новым партнером фестиваля — посольством Канады. Неподалеку от сцены на специально сооруженной площадке проходил хоккей, правда, не на коньках. Были и другие события, но для нас важно, что все три коллектива, выступавшие на самой сцене, были канадскими. И, поскольку их было на один больше, чем в другие дни, концерты начались раньше — не в три, а в час дня. А на сцене у дворца Потоцких музыка зазвучала только к четырем часам. И еще одна отличительная черта была у фестиваля этого года: он был самым мокрым. Дожди шли не просто каждый день, но и по нескольку раз на дню. Что настоящих ценителей музыки, естественно, не спугнуло.

Четвертий рік поспіль у рамках Leopolis Jazz Fest відома українська дизайнерка Оксана Караванська представила у Львові, у Митрополичих Садах, своє нове модне шоу. Цього року її колекція називається "Український Haute Couture 2018". Показ супроводжувався живою музикою у виконанні провідного симфонічного оркестру України "INSO-Львів"."Ця колекція особлива тим, що це український от кутюр, який сьогодні в Україні робить тільки Караванська. Мої сукні ніколи не повторюються. А сукня – це взагалі найжіночніше і найпривабливіше з того, що ми, дизайнери, створюємо. Сукню треба не носити, у ній треба дефілювати. Разом із сукнею жінка одягає на себе образ, манеру поведінки; вона є наче режисером міні-моновистави, в якій роль треба грати до останньої секунди. Якщо ж вам не хочеться грати, – заховайтеся за маленьке чорне плаття або зовсім не ходіть на світські раути", – поділилася дизайнерка.Серед гостей показу – клієнти Оксани Караванської, львівське духовенство, дружина мера міста Катерина Садова, Учасник формації «Піккардійська терція» - Андрій Капраль народний депутат Ірина Луценко. Як розповіла Оксана Караванська, ця колекція давно існувала в її уяві. А реалізувати її вдалося лише за три місяці. Це легкі, летючі сукні, прикрашені старовинною вишивкою, мереживом, розписаних шовком, в яких можна світитись як на коктейльних вечірках, так і на високих прийомах.«Мені навіть складно сказати, коли я придумала ці наряди. В голові завжди багато ідей. Цією колекцією я хотіла показати багатогранність української моди, справжній старожитний лад, красу наших жінок. В нарядах з’єднані класика і старовинна майстерність. До речі, плаття, що відкриває показ, вже було представлено на червоній доріжці в Каннах і було названо одним з кращих там, – розповіла Оксана Караванська.За задумом дизайнера наряди демонстрували моделі різних форм.“Це моя творча задумка. Я хотіла, щоб глядачі подивилися, послухали і змогли порівняти: прекрасна українська музика Мирослава Скорика нічим не гірше Моцарта, наші жінки, такі різні, колоритні і самобутні, наші вишивки – унікальні і завжди в тренді. Тому для показу я вибрала моделей класичних форм і пишнотілих дівчат, якими є багато українок, “- розповіла дизайнерка.

У Львові в рамках Міжнародного фестивалю ретро-автомобілів «Леополіс Гран-прі» 3 червня відбулися автомобільні перегони історичною трасою «Львівський трикутник». Автозмагання під егідою Автомобільної федерації України організував львівський авто-фан-клуб «ЗАЗ-Козак». Екіпажі, розділені на класи згідно класів та років випуску автомобілів, долали по чотири кола протяжністю 3041 метра на регулярність руху. Оптимальне проходження кожного кола - 310 секунд. Швидкість автомобілів на різних участках траси обмежена. Окремо відбулися гонки трасою «Львівський трикутник» на національних автомобілях «Запорожець».

З нагоди Всесвітнього Дня Вишиванки, який відмічають 17 травня, скульптури левів — «охоронців» Ратуші вдягнули у вишиванки. Цьогоріч леви «носитимуть» типові для Гуцульщини узори на своєму вбранні. Також у вишитий однострій «одягнули» скульптури Нептуна, Амфітрити, Адоніса та Діани, що розташовані на пл. Ринок. До церемонії одягання левів у вишиванки долучився народний художній колектив «Серпанок» Львівського центру творчості для дітей та юнацтва Галичини, який додав яскравих барв ці події.В рамках гала-концерту «Вишивана Україна» претендентки на звання Міс Львова-2018, які пройшли попередній кастинг-відбір та готуються до змагання за корону, продемонстрували колекцію сучасного етно-одягу. З нагоди до Всесвітнього Дня Вишиванки претендентки на звання найкращої львів’янки продефілювали у вишиваних нарядах від львівського дизайнера Тані Знак.На проспекті Свободи поруч Опери презентували великий торт, оздоблений їстівним національним орнаментом. Велетенський пляцок зробили у вигляді вишитої сорочки. Під час благочинної акції зі збору коштів для хворих дітей було розповсюджено понад тисячу шматків святкового торта-вишиванки.

Відзначення річниці створення дивізії “Галичина” розпочалося панахидою в Архикатедральному соборі Св. Юра. Після вручення відзнак борцям за незалежність України, відбулося урочисте погашення урочисте погашення спеціально приурочених до дати пам’ятних почтових марок та конвертів. Опісля, на 76 полі почесних поховань Личаківського кладовища учасники акції поклали квіти та лампадки до Меморіалу, спільно виконали гімн. Реконструктори, одягнуті у форму вояків дивізії “Галичина” салютували полеглим воякам. Далі відбувся Марш Величі Духу, у якому взяли участь близько тисячи людей, здебільшого – це молодь і представники добровольчих організацій, зокрема батальйонів «Азов», «ОУН», «Карпатська Січ», «Айдар», ДУК «Правий Сектор». Організатори - представники громадської організації «Резерв дивізія Галичина». За словами її представника Захара Саджениці, вперше подібні заходи відбуваються без політичних гасел чи прапорів якихось організацій. Й попри те, що на марші таки були представники націоналістичних рухів і політичних партій, однак своєї приналежності до них вони не афішували: «Для мене це герої і для багатьох це герої, яких потрібно вшановувати. Наприкінці війни дивізія «Галичина» отримала назву «Перша українська дивізія Галичина Української національної армії». Вони присягнули на вірність Україні. Нюрнберзький трибунал їх не засудив. Після Нюрнберзького процесу, було ще два і дивізія не була визнана такою, що брала участь у каральних акціях»Учасники маршу пройшли вулицями міста від пам’ятника Степанові Бандері до пам’ятника Тарасові Шевченкові і повернулися до початкової точки. Більшість людей були в національному вбранні. Дорогою учасники викрикували гасла: «Галичина» – дивізія героїв», «Стережись, чужинець - тут господар українець», «Шухевич, Бандера – герої України». По закінченні ходи виступив гурт «Кому вниз» та один із небагатьох досі живих дивізійників – Іван Мамчур. В українському суспільстві триває гостра дискусія щодо того, чи варто святкувати цю дату. Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що річниця створення дивізії «Галичина» не є святом для українців: «Річниця створення Ваффен СС дивізії «Галичина» — не свято для українців. В німецькій та радянських арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково — як гарматне м‘ясо. Різниця лиш в тому, що мобілізованих до дивізії «Галичина» вишколювали рік перш ніж кинути у бій, а новобранців Червоної армії часто кидали у м‘ясорубку відразу. Але то не через любов німців до українців — вони лиш раціонально використовували людські ресурси, яких мали менше за росіян».Крім того, подія викликала обурення директора українського єврейського комітету Едуарда Долінського. За його словами дивізійники воювали не за українську ідею, а за нацистів: «Це не була українська дивізія, вони не воювали за Україну. Вони пішли добровільно воювати за Гітлера і вони складали присягу на вірність нацистській Німеччині і персонально Адольфу Гітлеру. В цій присязі не було жодного слова про Україну, тому ми не можемо відзначати якісь події з її приводу. Вони всі були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Сучасна європейська ідентичність базується на тому, що це — злочинці». По завершенню Маршу біля пам'ятника Степанові Бандері виступив із концертом рок-гурт «Кому вниз».

Аби зберегти традиції другого дня Великодня і водночас не перетворити цих звичаїв на безлад, усіх прихильників водяних забав цього «Поливаного понеділка» запросили на центральну площу міста Львова. Перед входом у міську раду з 12.00 до 15.00 год. тривали веселі обливання водою. Як зазначили організатори, цього року участь в заході взяла рекордна кількість осіб. Для того, щоб все відбувалося культурно та весело, за порядком стежили працівники правоохоронних органів та «Муніципальна дружина». Такий захід у Львові влаштували уже п'ятий рік поспіль. Традиційно, для поливання були встановлені спеціальні резервуари, які подають воду. Як зазначили у «Львівводоканалі», під час роботи установок в попередні роки в середньому використовували до 20 метрів кубічних питної води. А на вході на площу Ринок встановили «водяні ворота». Було весело та мокро…

У четвер, 15 лютого, близько 14:00 представники правих організацій розбили плити та напис «переможцям над нацизмом» на Монументі Слави, що на вул. Стрийській. Замість відбитого напису, активісти фарбою написали «пам’ятник окупантам». За словами організаторів акції, у такий спосіб представники націоналістичних організацій, зокрема «Правого сектору», Добровольчого руху ОУН та організації «Сокіл», хотіли привернути увагу влади до того, що пам’ятник слід знести у рамках декомунізації. «Це наша інформативна акція, ми сподіваємося, що влада прислухається до нас. Вважаємо, що пам’ятник підпадає під декомунізацію і його мають знести. Якщо влада не буде до нас дослухатися, до подивимося, як розгортатимуться події», - пояснив ідею акції голова львівського осередку «Правого сектора» Тарас Бобанич. Додамо, що фахівці Українського інституту національної пам’яті повідомили, що «Монумент Слави є пам’ятником, присвяченим опору та вигнанню нацистських окупантів з України, а тому, відповідно до закону, не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов’язковому демонтажу». Нагадаємо, що у травні 2017 у Львові створили робочу групу по можливому демонтажу Монументу Слави. Депутати Львівської обласної ради запропонували на цьому місці встановити Меморіал пошани українських воїнів, які борються з російським агресором. Ще раніше розглядалися варіанти перенести монумент в музей «Територія терору». А керівництво Парку культури, біля якого він розташований, як варіант розглядало надати пам'ятнику нову функцію - зробити тут музей під склом, а на горі облаштувати оглядовий майданчик. Це не перший випадок нищення монумента. У грудні 2010 року невідомі облили фарбою монумент і намалювали на ньому, під написом «Переможцям над фашизмом», серп і молот та свастику. А 28 квітня 2016 р. монумент розфарбували у синьо-жовті кольори. Після цього, у серпні 2016 року «Муніципальна дружина» встановила поблизу монументу камери відеоспостереження, за допомогою яких мали б стежити за дотриманням безпеки у цьому місці.

Під Генеральним консульством Польщі у Львові 5 лютого відбувся пікет, учасники якого вимагали від польської влади не вводити у дію так званий «антибандерівський закон». У пікеті взяло участь близько півсотні учасників львівських націоналістичних організацій - представників ВО «Свобода» та Нацкорпусу , близько двох десятків поліцейських та журналістів львівських ЗМІ. За словами організаторів, це мирна акція, яка має на меті донести до польської сторони, що українці вимагають не підписувати прийнятий польським парламентом шовіністичний закон. Перед учасниками мітингу виступили керівник Львівської міської організації ВО «Свобода» Любомир Мельничук, історик Михайло Галущак. Екс-народний депутат Ірина Фаріон у своєму виступі заявила, що зараз в Україні необхідно «втілювати бандеризацію», а також подякувала українським сусідам, які, за її словами, «налаштовують нас на правильний бандерівський шлях». Учасники пікету тримали плакати з написами: «Ми – бандерівці, і ми цим пишаємось», «Бандера, Шухевич – герої народу, вони воювали за нашу свободу!», «Польща, покайся за окупацію України», «Не смійте чіпати наших героїв», «Ні – польському шовінізму», «Сьогодні бандерівці і вас захищають на Сході України». Націоналісти передали в Генконсульство Польщі звернення зі своїми вимогами. Пікетування дипломатичних представництв Польщі відбулося також в інших українських містах, зокрема, в Києві, Луцьку, Вінниці, Одесі та Тернополі.

2-3 января на площади Рынок проходил ежегодный конкурс ледовых скульптур