Міст, що з’єднує Володимирську гірку та оглядовий майданчик поблизу Арки дружби народів, як і обіцяв Віталій Кличко, встигли завершити до Дня Києва, який цьогоріч святкують 26 травня. Напередодні ввечері мер офіційно відкрив міст та навіть пострибав на ньому, щоб довести надійність конструкції. Віталій Кличко відкривав міст зі сторони Володимирської гірки. У своїй промові він наголосив на унікальності проекту, плани реалізації якого існували більше ста років. Мер також зазначив, що під час будівництва, що тривало п’ять місяців, у ЗМІ з’являлося багато маніпуляцій стосовно необхідності моста та його вартості. «Вартість моста майже не змінилась – це 275 мільйонів. Ще 90 млн пішло на благоустрій навколо, зокрема, фонтан. Колись Київ був містом семи фонтанів, і ми починаємо це відроджувати. Укріплення схилів коштувало ще 55 млн» – зазначив Кличко. Згодом, після вигуку «Арка дружби народів, ви мене чуєте?» вирушив до іншого кінця моста, щоб нарешті запустити на нього натовп киян. У центрі мосту Віталій Кличко зупинився, щоб розказати більше про скляні оглядові майданчики. За його словами, вони витримують навантаження у тисячу кілограм на квадратний метр. Щоб розвіяти будь-які сумніви, мер пострибав на склі зі своїм братом Володимиром. Міст, до слова, від цього злегка завібрував. Фінальна довжина мосту склала 212 метрів. Висота його опор – 22 та 32 метри. Проект розробило ТОВ «Проектні системи ЛТД» під керівництвом архітектора Андрія Миргородського. Загальна вартість мосту з укріпленням схилів та облаштуванням території навколо склала 420 млн гривень. Частина коштів на його будівництво – 132 мільйони – переспрямували з бюджету на реконструкцію Київського зоопарку. За проект мосту розробники отримали 12 мільйонів гривень, хоча за результатами тендеру мали отримати два мільйони. Раніше Міністерство культури надіслало до КМДА лист, у якому разом з комітетом ЮНЕСКО порекомендувало зупинити будівництво мосту. Після цього заступник голови КМДА Олександр Спасибко заявив, що підстав для призупинення будівництва немає. Ще один скандал був пов`язаний з проектом моста. Нещодавно швейцарське архітектурне бюро заявило, що концепцію проекту моста взяли у них, не заплативши. Представник КМДА та архітектор Андрій Миргородський ці звинувачення заперечують. Окрім цього, за шість років міська адміністрація так і не перерахувала гроші призерам та учасникам архітектурного конкурсу, зокрема і за швейцарський проект.

Національний природний парк Синевир щорічно приваблює туристів з усієї України, особливо в теплу пору року. Найбільше їх цікавить знамените однойменне озеро, а також центр реабілітації бурих ведмедів. Озеро Синевир - найвідоміше озеро Карпат, одночасно найглибше і найбільше гірське озеро України, про нього ходить чимало легенд. Вхідний квиток до заповідника, де знаходиться озеро Синевир, для дорослих коштує 25 гривень, за додаткову плату пропускають машини (що дуже дратує піших туристів, адже дорога там одностороння, а тротуарів немає). Від в'їзду до самого озера йти приблизно кілометр, з некрутим підйомом. Дорога займає до півгодини, якщо йти неспішно. Навколо приголомшлива природа – вздовж дороги тече струмок, навколо густа рослинність, пташки співають. А тому настійно рекомендуємо подолати цю відстань саме пішки. Корисно і красиво. Саме озеро Синевир за годину можна обійти стежками з зупинками для фото, а на острів навпроти головного входу ведуть містки. Якщо лінь обходити, а відразу хочеться на острів – є платна переправа на плоту. На самому острові знаходиться дерев'яний пам'ятник Сині та Виру – героям однієї з найпоширеніших тутешніх легенд.  Купатися в озері заборонено – воно дуже глибоке і погано прогрівається, а тому є сильний ризик потонути. Біля Синевира є альтанки для привалу, сувенірні лавки і точки з шашликами/напоями. Є тут і ресторан національної кухні «Трембіта». Ще один варіант – колиба «На Децу до Цімбора» на в'їзді до заповідника. Саме її радять екскурсоводи. Тут досить великі порції, можна поїсти на суму до 150 гривень з людини. Однак варто розуміти, що карпатська кухня дуже ситна і зовсім недієтична, а тому краще їсти після прогулянки. І якщо ви не їсте м'яса, краще одразу уточнюйте. Центр реабілітації бурих ведмедів на Синевирській поляні відкритий у 2011 році. На закритій території в 12 гектарів утримуються понад 20 ведмедів, вилучених по всій Україні з невеликих цирків, ресторанів, звіринців і у приватних власників, де не були створені належні умови для тварин. Відвідувачі бачать лише передню частину вольєрів, куди ведмеді виходять поїсти і відпочити. Однак також тварини мають можливість йти глибше в ліс, де для них створені максимально природні умови. Тут ведмеді, які вже ніколи не зможуть вижити в дикій природі, заново вчаться йти в сплячку і борються зі стресом. Варто зайти сюди хоча б для того, щоб поглянути в сумні очі тварин і зрозуміти, що цирки і звіринці – це не розвага, а справжнє знущання. Для того, щоб ще більше перейнятися долею вихованців центру – обов'язково зупиніться біля стенду, де докладно розписані історії кожного ведмедя. Вхідний квиток для дітей коштує 10 гривень, для дорослих – 25 гривень. Також на вході в центр на вас чекає перша велика хвиля продавців місцевого делікатесу – різнобарвного солодкого сиропу на травах з додаванням меду з різними цілющими властивостями, який місцеві продавці чомусь називають медом. І це не найкраща рекламна кампанія, адже на мед воно не схоже, а тому туристи вважають, що їх намагаються обдурити. Сам сироп досить смачний, добре йде до чаю або кави, можливо, навіть допомагає при застуді або головних болях.

В Киеве с 9 по 12 мая проходит 10-й фестиваль ретро-автомобилей Old Car Land. Участие в выставке принимают более тысячи энтузиастов из 5 стран мира, которые представляют зрителям свои раритетные автомобили и мотоциклы разных годов выпуска. Одной выставкой фестиваль не ограничивается, здесь также проходят демонстрационные заезды владельцев ретро автомобилей, около 10 конкурсов для участников, выступления музыкальных групп, большой фудкорт и многое другое. Фестиваль проходит на территории Музея авиации в Киеве по улице Медовая, 1. Часы работы - с 9:00 до 20:00. Стоимость входного билета - 150 гривен, детям до 12 лет - бесплатно.

Актовский каньон - одно из из самых красивых и необычных мест Украины, уникальный комплекс лесной и водной экосистем с ансамблем скал и гранитных валунов, единственный в Европе, который по своим геолого-ландшафтным показателям в миниатюре с огромной точностью во времени образования напоминает знаменитые каньоны северной Америки. Это - один из старейших участков суши в Евразии, сформированный из вулканических пород. Море здесь высохло еще 60 миллионов лет назад.Актовский каньон, который называют "Долиной дьявола", находится в долине реки Мертвовод (приток Южного Буга), вблизи села Актового Вознесенского района Николаевской области. Длина всего каньона около пяти километров, высота скал - до 50 метров, площадь - более 250 гектаров. Каньон состоит из выветренных гранитов, перерезанных Мертвоводом, в некоторых местах образуются отвесные каменные стены, на берегах лежат огромные валуны. Природный комплекс Актовского каньона, как и все берега Мертвовода, входит в состав природного национального парка "Бугский Гард". Каньон не очень популярен из-за плохо развитой инфраструктуры. Массовые туристы редко доезжают до самого каньона, ограничиваясь только скалами в самом селе Актово, в саму долину проехать сложно. Затруднительный рельеф местности не даёт возможности сплава по реке, но привлекателен для поклонников экотуризма, фотографов и скалолазов. Да местные приходят сюда порыбачить.Сейчас в это трудно поверить, но еще сто лет назад река Метрвовод была судоходной. Советская власть решила обустроить здесь колхозы - русло во многих местах перегородили дамбами, берега превратили в поля. Течение реки замедлилось, дно заилилось, русло заросло камышом. Говорят, слой ила и грязи местами достигает пяти метров, кое-где река превратилась в болото, которое можно перейти вброд. Но в некоторых местах еще сохранились небольших журчащие каскады и даже водопады.В этих местах проводились многие ритуалы древних племен. В долине похоронено много скифских царей. По легенде, правителей отправляли в последний путь по течению Мертвовода. Отсюда и такое мрачное название. Геродот называет эту реку Эксампей, что в дословном переводе означает "мертвая вода". Есть и другая легенда - во время одного из татарских набегов местные жители сварили ядовитый отвар и вылили его в реку выше по течению от лагеря татар. Враги выпили водицы и перемерли. По ещё одной версии, река получила название после страшной битвы запорожских казаков с турками, после которой из-за тел убитых не было видно речной воды.

Друга половина квітня через цвітіння сакури – японської вишні – перетворює Ужгород на куточок Японії. Тисячі квітучих дерев приваблюють десятки тисяч туристів. А такої кількості гостей, як цьогоріч, місцеві мешканці не пригадують взагалі. Черги під деревами – без перебільшення, черги під деревами - щоб зробити фото - завдяки сакурам Ужгород перетворився в туристичну Мекку! Натовпи людей кожного дня гуляють набережними Ужа та маленькими покрученими вуличками центральної частини міста в пошуках красивих місць для фотосесій. У затишних куточках – художники з мольбертами, на площах – фести, виступи, концерти, в спортивних залах – змагання, і все присвячене сакурі. Ужгородці кажуть, що стільки людей в місті просто не пригадують.

В Национальном культурно-художественном и музейном комплексе «Мистецький арсенал» открылась выставка  «Удивительные истории Крыма».  Представлены предметы из пятнадцати украинских музеев и частных коллекций — от скифского золота, оружия, артефактов, до произведений современного искусства. Предметы быта, войны и искусства киммерийцев, турков-османов, тавров, скифов, хазар, половцев, генуэзцев, греков, готов, сарматов, византийцев, венецианцев и крымских татар. Посетить выставку можно будет до 5 мая.

В Киеве стартовал Фестиваль гигантских китайских фонарей, где представили около 30 инсталляций. Над инсталляциями работала специально приглашенная команда специалистов из Китая. Во время монтажа использовали 15 тысяч лампочек и более чем 2 километра шелка, установка длилась почти две недели. Выставка из Поднебесной объехала уже 40 стран мира и наконец добралась к Украине, продлится она до 31 марта.

Десна – чи не найбільша з незарегульованих річок України, а ще – одна з найчистіших. Кияни полюбляють відпочивати тут, серед дикої природи та річкової живності. Похил річки – один метр на кілометр довжини, тож сплав по цій річці – це спокійне турне вздовж острівців навколо столітніх хащ. Для активного відпочинку по-українськи вам вистачить декількох надувних човнів, палиць та туристичної кмітливості...

Странствующий фотограф Дмитрий Дятлов: "Старый Львов удивителен, и еще более удивителен в середине лета без дождя. Тот редкий случай, когда всю Украину заливали грозы, а три дня фотоссесии Львова прошли в свете Солнца. Город дарил все новые и новые сюжеты, люди радовали своей приветливостью, сами приглашая во дворы. Чистые улицы, старинные здания, удивительные панорамы".

Сергей Наумович, блогер, автор фото: "Подкупает! Мечта поэта! Отремонтированная лестница, соединяющая Пейзажную аллею и Воздвиженку, очень подкупает! Во-первых — её качественное исполнение. Трудно поверить, что это не частная собственность. Во-вторых — теперь в районе Пейзажной аллеи и Андреевского спуска замкнуты в единые контуры потрясающие туристические маршруты. Начиная пеший прогулочный путь, например, с Софиевской площади, турист может пройти по ул. Владимирской до Десятинного переулка и перед ним открывается выбор: спуститься по лестнице в самый низ на Воздвиженку, "застряв" там на полдня в пабах, а затем по одной из улиц оттуда попасть на середину Адреевского спуска, например. Либо пройти по лестнице где-то четверть пути и через обновленный (см. фото) сквер попасть к памятнику Т. Г. Шевченко на том же Адреевском спуске. А там тоже варианты: либо вниз на Контрактовую площадь – кататься на колесе обозрения, либо обратно вверх к Владимирской улице. Приятно удивлен, друзья! Очень-очень рекомендую побывать тут. Вечером, в темное время суток вид красивее, т.к. лестница имеет подсветку!".