Після відводу українських військ із Соледара основне протистояння з армією Росії та її найманцями у лютому точаться на околицях міста Бахмут в Донецькій області. Мінометники 93-ої окремої механізованої бригади "Холодний Яр", які ще влітку обороняли місто, а потім були перекинуті на Харківщину та Соледар, нині знову стали в оборону Бахмута. Росіяни штурмують Бахмут щодня. Завдання українських мінометників – захистити піхоту. У день вони випускають по сотні снарядів. Самих же мінометників захищають і допомагають аеророзвідники. Вони цілодобово відстежують дронами розбите на сектори місто і його околиці. Як тільки бачать загрозу — повідомляють у штаб, куди в режимі реального часу потрапляє і картинка з дрона-розвідника. На заваді злагодженій роботі підрозділів інколи стає погода. Дощ, сніг і вітер не найкращі супутники для аеророзвідки. Про роботу мінометників, аеророзвідників, а також волонтерів, які продовжують з ризиком для власного життя кожного дня їздити в Бахмут та інші прифронтові містечка і села, щоб вивезти цивільних та їхніх домашніх тварин — у фоторепортажі Тараса Ібрагімова.

Сапери 36-ї Окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського тільки-но повернулись з нічного завдання. Хлопці втомлені, але весело та охоче розповідають про свої бойові будні.«Як то кажуть, сапер двічі в житті робить фатальну помилку і одну ми вже зробили, коли пішли вчитися інженерної справи» - посміхається морпіх Олександр.Ведення інженерної розвідки, обладнання та утримання мінно-вибухових загороджень, проробки проходів в загородженнях - лише мізерна частина діяльності морпіхів інженерно-саперної роти. «Про нашу справу загалом можна сказати, що ми перші перших. Зазвичай, інженерна розвідка є невід’ємною складовою всіх активних бойових дій, тому ми ще до виходу штурмових груп вирушаємо «прощупувати» місцевість» - зазначає «Чєчєн».Після проходження навчання побратими пройшли бойове хрещення на Херсонському напрямку, а наразі підтримують піхоту на Донеччині.Днями розвідка донесла, що на мінах, які заклали хлопці на одному з вопів підірвалися окупанти. В результаті чого наступ ворожої групи був зупинений.

Битва за Бахмут триває. Запеклі бої точаться за місто майже безперервно. Противник постійно намагається прорватися, змінює тактику. То атакує малими штурмовими групами, то задіє для штурму десятки мобілізованих. Іноді посилює обстріли вночі, систематично вражає ракетами тилові міста, тероризує мирне населення, нищить і так майже зруйновану цивільну інфраструктуру. Та українські воїни не налаштовані поступатися ворогу. Часом, окупант здається сильнішим та чисельнішим. Утім, він має одну велику слабкість - грає на чужому полі, воює за чужу землю. І саме це обіцяє загарбнику великий провал.

На Рівненщині, неподалік від білоруського кордону, Сили оборони області провели спільні навчання. Задіяні військовослужбовці та силовики відпрацьовували сценарії оборони на випадок можливого наступу противника. Зокрема, оборонці використовували у навчаннях бойову зброю, гранатомети, кулемети та стрілецьку зброю. Фото: Сергій Нужненко, Радіо Свобода.

Російські війська не полишають спроб оточити та захопити Бахмут. Сили оборони України чинять  запеклий опір окупантам.

Окрема мотопіхотна Маріупольська бригада: "Перші сантиметри скам’янілого мерзлого ґрунту вперемішку з корінням вирубають сокирою. Далі – лом, мотика, лопати. Після другого штику копається трохи легше, кажуть піхотинці. Зігріваєшся сам, стає піддатливою земля. Робота йде серйозна, на совість: копають для себе, то ж все вивірено, як під лінійку, продумана геометрія траншей, розчищені сектори під замасковані вогневі точки. Командир посміхається: ніхто не вірить, що позицію зроблено не екскаватором, а вручну. Каже, до ворога зовсім недалеко, зброя завжди під рукою і бійці весь час прислухаються до виходів з того боку, але робота не припиняється ані на мить. Хай зірвані спини і стерті руки, хай бруд і втома, але у цій посадці дуже скоро постане залізна лінія оборони, ідеально пристосована для бою і навіть не позбавлена певного комфорту: це ж бо роблять наші хлопці – щоб все було капітально і чистенько, як у себе вдома. Власне, це і є наш дім. Кожна посадка, кожне поле, село, місто – все, що зветься Україною, все, що ми захищатимемо до останнього".

Збройні сили України проводять навчання в Чорнобильській зоні відчуження біля кордону з Білоруссю з метою підвищення готовності військ у разі чергового наступу Росії з території Білорусі. Фото: REUTERS/ В'ячеслав Ратинський, 2 лютого 2023.

Місто, яке колись містило 75 000 людей, зараз має населення менше 3 тисяч осіб, близько 200 з яких - діти. Російські війська атакують Бахмут не рахуючись з кількістю загиблих, але Збройні Сили України стоять, б'ють ворога і здавати місто не збираються.

Костянтин Ліберов, фотограф: "Сєвєродонецький район. Бої за Кремінну. Одні з найважчих на напрямку. Ця війна - жорстока і кривава. Майже тиждень в одному окопі з лікарями медичної евакуації, майже кожного дня виїзди за пораненими, відчайдушна боротьба лікарів за таке крихке людське життя. Важкі контузії, уламкові поранення, розірвані кінцівки. Крики болю і кров, дуже багато крові. Всі воїни на цих фото, завдяки професіоналізму та небайдужості військових лікарів - вижили. Ті, кого можна врятувати - були врятовані. Однак є ті, кому вже ніяк не можна було допомогти.Сьогодні кращі з кращих віддають своє здоров‘я і життя за нашу свободу в майбутньому і можливість підтримувати ілюзію нормального життя зараз. Ілюзію, адже кожен з нас, в мирному житті, роблячи свої звичайні справи, все одно тримає в голові: як вони там? Ця війна стосується кожного.Донатити, волонтерити, підтримувати інформаційний фронт, пройти хоча б базові підготовки з медичної допомоги та військової справи. Треба розуміти: є хлопці та дівчата, які вже 11 місяців в цьому пеклі. Скільки ще вони протримаються? І якщо їм знадобиться наша допомога - ми маємо бути готові. Ми пройшли вже багато чого з 24 лютого, змінилися й загартувались. А це - наша земля, наш дім, нам немає куди тікати".

Українські військові в Соледарі та Бахмуті проливають кров російських військ у запеклих боях, доки Росія заявляє про свою перемогу. Фотокореспондент Радіо Свобода Сергій Нужненко та фотокореспондент Reuters Олександр Ратушняк зняли ці кадри широкомасштабної російсько-української війни 14–15 січня. Російські найманці з ПВК «Вагнер» заявили 10 січня, що захопили Соледар, хоча запеклі бої продовжуються всередині та навколо українського соледобувного міста. Хоча Соледар є дуже невеликою військовою цінністю, його захоплення буде найзначнішим досягненням Москви на полі бою за останні місяці. «Все повністю зруйновано. Життя майже не лишилося. Чого Росія там домагається?» — питав минулого тижня президент України Володимир Зеленський. Обидві сторони не розкривають інформацію про втрати під час того, що багато аналітиків називають одними з найнапруженіших і найкривавіших бойових дій за всю війну. Поки аналітики продовжують обговорювати питання про стратегічне значення запеклих боїв за Соледар та Бахмут, Росія продовжує вкладати значні кошти у спроби захопити східноукраїнські міста, які, можливо, мають символічне значення для Кремля. Захоплення Росією Соледара дозволило б російським військам наблизитися до більшого міста Бахмута, яке знаходиться приблизно за 15 км на південний захід. Кремлю так і не вдалося здобути цей приз. Відома як «Бахмутська м'ясорубка», битва за місто, в якому раніше мешкало 70 тисяч жителів, триває вже кілька місяців, залишаючи за собою апокаліптичні сцени смерті та руйнувань. У коментарях, переданих 15 січня, президент Росії Володимир Путін заявив про перемогу в Соледарі, заявивши: «Є позитивна динаміка [у бойових діях]. Все розвивається за планом». Київ спростував цю заяву, заявивши, що тяжкі бої продовжуються.