30 квітня 1980 року, шестеро бойовиків захопили посольство Ірану в Лондоні, взявши 21 заручника, двох із яких убили. Драматична шестиденна облога закінчилася, коли елітні британські війська SAS увірвалися у будівлю, щоб врятувати 19 заручників, які залишилися. П'ятеро бойовиків були вбиті. Терористи були членами іранського дисидентського угруповання Демократичного революційного фронту звільнення Арабістану (ДРФЛА). Група зажадала звільнити 91 ув’язненого в південній провінції Ірану Хузестан, де ДРФЛА хотіла отримати арабський національний суверенітет. Після іранської революції 1979 року араби, які проживають у провінції Хузестан, повстали і зажадали автономії. В результаті репресій з боку іранських сил безпеки загинуло понад ста арабських демонстрантів, і багато інших були ув'язнені. Більше десяти елітних військовослужбовців із іранського «Корпусу вартових ісламської революції» також були вбиті у зіткненнях

Артилеристи набувають практичних навичок у стрільбі та управлінні вогнем з використанням новітніх методів відповідно до стандартів НАТО: проведення розвідки з використанням новітніх систем спостереження, залучення безпілотних літальних комплексів, застосування нової тактики взаємодії підрозділів під час ведення оборони.

Під будівлею Кабінету міністрів України сьогодні, 29 квітня, проходить акція протесту малих підприємців з вимогою послабити карантинні заходи. Під будівлею Кабміну перебуває декілька сотень протестувальників. За словами організаторів, підприємці вимагають від уряду дозволити роботу малому та мікробізнесу з дотриманням санітарних вимог. Також мітингувальники вимагають забезпечення рівних вимог до роботи під час карантину для всіх: для відомих торговельних мереж, ресторанів і т.д. Протестувальники на авто перекривали рух по вулиці Грушевського, але наразі учасники мітингу забрали свої авто і звільнили вулицю для проїзду. Біля Кабміну чергує декілька нарядів Національної гвардії, а також Поліція діалогу.

Необхідність повітряного перевезення великої кількості засобів індивідуального захисту під час пандемії коронавірусу викликала великий попит на український транспортний літак-рекордсмен Ан-225 «Мрія».

В период пандемии коронавируса защитные маски перестали быть безликим и утилитарным предметом гигиены. Постепенно они превращаются из средства индивидуальной защиты от заражения в элемент одежды, по которому можно узнать многое об их владельце. И даже показы мод не обходятся без этого аксессуара – к новой тенденции уже подключились известные кутюрье.

Декілька десятків людей, активістів ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» під Офісом президента України влаштували акцію протесту, учасники акції вимагали пояснень від Володимира Зеленського та звільнення генпрокурора Ірини Венедіктової через завершення досудового слідства у справі Катерини Гандзюк.На думку присутніх активістів, завершення досудового слідства є передчасним, адже прокуратура та СБУ мають ще 3 місяці. На думку активістів, це свідчить про «злиття справи» генпрокурором. Після завершення акції під Офісом президента активісти пішли під помешкання, де, ймовірно, проживає Ірина Венедіктова.

Житловий масив Троєщина (Деснянський район столиці) з населенням понад 300 000 людей жартівливо відомий на всю Україну мемом «Життя дало тріщину, їду на Троєщину». Фоторепортаж про те, як живуть і чим займаються його жителі під час карантину. Людей на вулицях житлового масиву – дійсно незвично мало. Майже всі сидять вдома, бо ж – карантин. Аби «зловити» момент для фотографії, довелося багато ходити та довго чекати. Район складається переважно з багатоповерхівок. Зелені мало, та, яка є, низька. Дерева ще не встигли вирости. Весна. Тепло. Але квіт і тих небагаточисельних на подвір'ях вишень, черешень та бузку, жителі масиву змушені спостерігати з вікон та балконів висоток. Люди виходять з квартир в основному по справах. В магазин, в аптеку, вигуляти собак. Хтось, звісно, і просто гуляє, але таких набагато менше. Під час карантину комунальні служби працюють. На вулицях чисто. Біля озера на проспекті Романа Шухевича будували парк. Біля одного з будинків зустрічаю Марію Іванівну, яка поливає свій «город» під балконом. Мешкає вона на першому поверсі. – Поливаєте? Жінка бачить, що я фотографую. – Та зараз ще нема що фотографувати. От зацвітуть півники, тоді приходьте. – Самі все посадили? – Так. Але ж тут біда. Тут пісок, а землі не возять. Сама нагорнула і посадила. – А скільки ж вам років і як вам карантин? – Без одного вісімдесят. Сиджу вдома, оце лише під балкон у садок виходжу. Біля смітника порпаються безхатченки. Один з них підозріло дивиться на мене та на камеру. Махаю йому рукою (меседж: «Я з миром»). Він обережно махає мені у відповідь. Порозумілися. Територіального конфлікту не буде:)  У підвалі однієї з багатоповерхівок розташований пункт прийому вторсировини. Їм працювати у карантин дозволено. Біля входу сидить жінка. Перекур. – Добрий день! Як вас звати? – Мене звати «Тайна» (сміється – ред.).  – Що, люди здають потроху? – А куди ж їм дітися? Жити ж за щось треба. Біля іншої висотки зустрічаю літню жінку, яка ходить з ходунками територією школи. Побачивши вишню, вона підійшла та понюхала квіт. Розговорилися. Розповіла, що дуже скрутно економічно, але «якось воно та й буде». Громадський транспорт курсує за карантинними правилами (без спецперепусток не можна), тож люди районом пересуваються пішки, велосипедами, а молодь ще й модерновими видами транспорту – сігвеями, скейтами, гіроскутерами. Молоді та дітей дійсно небагато, більшість на вулиці – дорослі та літні. Трішки більше людей видно біля магазинів та аптек. Парковки забиті автомобілями. Їхати теж особливо нікуди. Все у місті та навколо зачинено на карантин. Далі по району ситуація така ж. Людей на вулицях мало, хоча весна і тепло. Між будинками вулиці Радунської розговорився із жінками, які вигулюють собак. – Як воно на карантині? Світлана: Оце вони (собаки) і вигулюють нас. Якби не вони, то й не гуляли б. – А як економічно? – Я вдома через карантин, чоловік працює. Якось витягнемо. Менше купуємо. А от старих людей шкода. Їм гірше. На «районі» – досить багато безпритульних тварин. Хоча всі вони виглядають дуже вгодованими. І мисочки під будинками заповнені вщент. Карантин для них – благо, бо більше уваги і їжі. Треба сказати, що весняні вітри досить сильні на Троєщині, особливо коли дмуть з відкритого простору – зі сторони Дніпра. Між будинками Віктор лагодить свого бувалого «Жигуля». – Що у вас? – Та ось, зараз повітря спущу з гальмівної і додому. Машина потрібна. Маю знайому жінку, яка хвора на рак. Її треба возити у Інститут раку. – А як економічно у вас? – Погано. Грошей вже нема. А без грошей зараз хоч вмирай... Багато поліції (як у перші дні запровадження карантину) на масиві я не помітив. Піших взагалі за пів дня не бачив. Патрулі на машинах зустрів тричі. Багато людей навіть на вулиці прогулюються з телефоном. Через зупинку громадського транспорту зустрітися «фізично» важко, тож лишається голосове та віртуальне спілкування. На спортмайданчиках та у парках пусто. Хоча, звісно, окремі порушники правил карантину зустрічаються. Довго спостерігав, як хлопець наодинці тренувався з м'ячем. Вмотивований. За однією монотонною вправою він провів пів години. На вулиці архітектора Ніколаєва зустрів літнього чоловіка у масці, в захисних окулярах та з кумедною полосатою патичкою. Дядько ласував щойно купленими крабовими паличками. Розговорилися. Василю – вісімдесят. Каже, що «ще молодий». Чоловік добирався додому після невдалого візиту у поліклініку. За останні роки переніс дві важкі операції на серці і потрібен був рецепт на ліки. Його лікар захворів, а інший був зайнятий, тож просидівши три години у лікарні, він так і пішов додому без рецепту. «Зараз усе електронне. Листи. Черги. Мені то важко усе. В транспорт не пускають. Посвідчення вимагають. А в мене нема. Дуже незручно добиратися», – каже чоловік. І бідкається, як його дістатися додому. Пропоную підвезти. Чоловік залюбки погоджується. Дорогою дуже дякував. Історію хвороби, завтовшки з добру енциклопедію, показував. Веселий. Не хворійте, пане Василю! Їду з Троєщини. На виїзді, дорогою до Північного мосту, розташований великий ТРЦ «SkyMall» з безліччю магазинів одягу, кінотеатром та парком розваг. Теж зачинений на час карантину. Працює лише продуктовий супермаркет. Дуже незвично бачити абсолютно порожній паркінг, який зазвичай вщент забитий автомобілями покупців та охочих до ТРЦшних розваг. Треба зазначити, що трафік на дорогах столиці, незважаючи на карантин, досить щільний. Заторів немає, але в «тягнучках» стояв багатенько. У парку «Муромець», що між Дніпром та річкою Десенка, теж пусто. Усі розваги зачинені. Людей майже немає. На березі Дніпра було лише два рибалки. Не клювало (питав). Просто сиділи. Та берегом гуляла подружня пара з донькою. А зазвичай тут набагато більше і рибалок, і людей, які гуляють. Як на цю пору року, води у Дніпрі надзвичайно мало. Навіть влітку, у посуху, її більше. Тож, на жаль, однією з наступних тем для фоторепортажів може стати черговий «катаклізм» нашого часу – «зневоднення» та посуха в Україні...Автор: Андрій Дубчак, фотограф і кореспондент «Радіо Свобода»

В Киевском зоопарке полным ходом идет реконструкция, в частности, демонтаж центрального входа на проспекте Победы. Тем временем советник городского головы Киева Дмитрий Белоцерковец на своей странице в Facebook опубликовал фото нового входа в зверинец. "Новый вход в зоопарк. Публикую для тех, кто обсуждает демонтаж старой входной группы", – написал он. Новый вход в столичный зоопарк будет расположен на углу проспекта Победы и улицы Зоологической. Там уже установили скульптуру жирафа. Возле нового входа разместят кассы, информационный центр, общественные туалеты, медпункт (в одноэтажном здании справа). В двухэтажном здании планируется обустроить океанариум. Известные скульптуры зубра и львов украинского скульптора Юрия Рубана, которые стали символами зоопарка, но находятся в плохом состоянии, будут заменены на новые. Их также установят возле нового входа в зверинец. Скульптуру бизона планируется установить уже через неделю, а новую скульптуру львов – ко Дню Киева, в конце мая. Старые скульптуры не будут уничтожать, а установят на территории зоопарка.

Водолази Одеської міської рятувальної служби почали чистити одеські пляжі від сміття та небезпечних предметів на дні. Спочатку вони досліджують 50 метрів дна, де люди теоретично ходять по дну або пірнають. Водолази збирають сміття, скло та небезпечні металеві уламки. Потім спеціалісти оброблять траверзи та пірси – зрізають металеві штирі і залишки старого обладнання. Закінчити роботу на 17 муніципальних пляжах планують до 1 травня – це десь третина 30-кілометрової пляжної зони Одеси.

23 квітня в Україну прибув найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія» з черговим медичним вантажем на борту: засоби дезінфекції та гігієни, маски, захисні костюми. У міжнародному вантажному аеропорту «Антонов» (селище міського типу Гостомель, Київська область) літак зустрічав президент України Володимир Зеленський. Борт доправив з китайського міста Тяньцзінь понад 100 тонн гуманітарного вантажу. Після медичного огляду екіпаж відправиться на обсервацію.«Наша «Мрія» привезла в Україну 12 мільйонів масок – як для лікарень, так і для аптечних мереж. Також привезли близько 260 тисяч захисних окулярів для наших медиків і понад 100 тисяч захисних костюмів п'ятого рівня захисту», – сказав президент України Володимир Зеленський на брифінгу після зустрічі літака, яку транслювали наживо на сторінці Офісу глави держави у Facebook. Президент підкреслив, що нинішній рейс за об'ємом вантажу є рекордом і може увійти до Книги рекордів Гіннеса.«Ми пишаємося «Антоновим» і всіма екіпажами і вдячні усім, хто допомагає, перш за все, українцям і всім іншим країнам», – підкреслив Зеленський. У свою чергу керівник ДП Антонов» Олександр Донець пояснив, що в Україні сьогодні доставлено вантаж вагою 103 тонни. «Під 1300 кубічних метрів вантаж по об'єму – завантаженість зараз вантажного відсіку фюзеляжу. Я думаю, що ми саме по об'єму, який перевезено, вийдемо на рекорд», – сказав він. Водночас Донець анонсував, що через рейс, за тиждень «Мрія» виконуватиме ще один рейс за заявкою України.