Головну нагороду міжнародного фотоконкурсу в італійському місті Сієна отримав знімок "Жертва битви". Він показав портрет дівчинки-біженки з М'янми, яка ледь не стала жертвою конфлікту між мусульманами і буддистами. Знімки переможців і призерів опубліковані на сайті конкурсу. Автором фото "Жертва битви" став К. М. Асад із республіки Бангладеш. Конфлікт між буддистами і мусульманами в М'янмі спалахнув з новою силою 25 серпня 2017 року. З тих пір, за підрахунками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, М'янму покинули 646 тис. біженців. Багато хто з них намагався потрапити в Бангладеш. Окрім того на конкурсі відзначили фотографів у 11 категоріях. У кожній з них визначили переможця та двох призерів, а також кількох володарів спеціальних нагород. А окремий приз "Кращий автор року" отримав Тарік Заіті, який спеціалізується на документальній фотографії. Подивимось переможців у кожній категорії.

В тумане и серых оттенках осенних улиц есть своя красота. Когда слегка моросит, а над дорогами и тротуарами нависает тяжелая влага, хочется поглубже нырнуть в пальто или курточку и идти, будто плыть, не останавливаясь, не замечая никого вокруг. Удивительный туманно-серебристый вторник сверкает на асфальте капельками короткого дождя. В такой день кажется, будто в воздухе есть что-то магическое, волшебное. Оно вдали, за пепельно-молочной дымкой, или в нескольких шагах от тебя – в мягкой улыбке случайного прохожего. Оно в ароматном облаке около двери булочной, на каменной плите спокойного старинного фасада, на дрожащем деревце, которое теряет свой последний лист. Фотограф издания "Информатор" вышел на улицу суетливого города, чтобы вместе с его жителями пройти небольшой путь к обыденным чудесам.

Фантастичною колекцією весільних нарядів від бренду Oksana Mukha by Kateryna Yalova на подіумі Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького 28 жовтня завершився ювілейний 20-ий сезон Lviv Fashion Week. Шістьдесять (!!!) суконь нової колекції сезону весна/літо 2019. А у заключному виході продемонстрували неймовірно пишну й розкішну сукню, на пошиття якої майстрині витратили 400 годин та оздобили її пір'ям і камінням Сваровські. Незабаром плаття підкорюватиме ОАЕ на міжніродній виставці.

В Киеве прошел ежегодный "Конопляный Марш Свободы". Цель этой акции - обратить внимание на использование конопли в медицинских целях и легализовать ее научные исследования в Украине.  Участники также требовали декриминализировать мелкие правонарушения связанные с марихуаной.

Украинские художники в Польше расклеили постеры с изображениями трудовых мигрантов из Украины на фоне 200-гривненои купюры с Лесей Украинкой. На плакатах украинцы моют посуду, собирают ягоды, убирают, работают в магазинах. На фоне - 200-гривневая купюра с изображением украинской поэтессы и писательницы Леси Украинки, рядом надпись: "Я - украинка". Автор идеи Оксана Брюховецкая объясняет, что статус и труд украинских мигрантов в Польше должны стать предметом дискуссий. А такие плакаты придают им видимости:"Мені дуже хотілося зробити щось за межами виставкового простору, так, щоб мистецтво ішло до людей а не навпаки. І ось наші постери - на сітілайтах на вулицях Варшави. Українка — так найчастіше називається трудова мігрантка у Польщі. Леся Українка — це псевдонім видатної поетеси, письменниці, перекладачки, яка на початку ХХ століття займалася популяризацією феміністичних та соціалістичних поглядів. Сьогодні ця складова її творчості маргіналізована — натомість Леся Українка вважається іконою української культури, а її портрет прикрашає 200-гривневу купюру. Саме ця купюра є тлом для серії плакатів із портретами українок, із чиєю працею пов’язані численні стереотипи на польському ринку праці. Статус цих жінок та праця, яку вони виконують, мають стати предметом дискусії про сучасні форми капіталістичної економіки і гендерної політики. Плакати, розташовані в публічному просторі, надають цим жінкам видимості в символічному полі".

25 октября первый поезд совершил тестовую поездку между главным железнодорожным вокзалом Киева и новой станцией в аэропорту "Борисполь". По словам премьер-министра Украины Владимира Гройсмана, который был в салоне рельсового автобуса PESA 620M, экспресс начнет перевозить пассажиров раньше запланированного срока — не в декабре, а в ноябре 2018 года. Также премьер опубликовал фотографии салона подвижного состава, который будет задействован на маршруте. Кресла в салоне рельсового автобуса PESA 620M расположены друг напротив друга по схеме 2+3. В салоне есть мониторы, место для хранения крупногабаритного багажа и площадка для перевозки пассажиров в инвалидных колясках. По словам Гройсмана, бюджет проекта оценивается в 580 млн грн. Время в пути между аэропортом Борисполь и главным железнодорожным вокзалом Киева составит 35 минут, цена проезда — 80 грн.

В среду, 24 октября, солнечная и теплая осень расстроилась и, в прямом смысле слова, начала плакать. С самого утра пошел дождь и, кажется, он затянется на весь день. Однако непогода — не повод сидеть дома, ведь работа и дела не ждут. Жителей столицы не напугать ничем — даже дождем и шквальным ветром. Кто-то хватает зонт, кто-то надевает плащик с капюшоном, кто-то натягивает несколько кофт и теплые носки — каждый спасается от непогоды, как может. Но закрываться в четырех стенах однозначно не хочет никто. Да и зачем, ведь осень, какая бы она не была, прекрасна. Теплые шарфики, горячий кофе, обнимашки, красочные зонтики и, самое главное, ваши улыбки — это именно то, что делает эту пору года еще прекрасней.

Антикомуністичний опір у Литві тривав більше 10 років. У патизанській війні взяло участь не менше 50 тисяч осіб. Більше, ніж 20 тисяч партизанів загинуло в запеклих боях із радянськими військами. Фотонегативи із зображенням партизанів, які діяли в околицях м. Паневежис, на півночі країни, довгі роки були невідомі. Уперше ці негативи надрукував фотограф Станіславос Багданавічюс у 1988 році, а історик Роман Каунітіс згодом ідентифікував більшість людей, зображених на знімках, а також фотографів. Один із них, Антанас Жигас, псевдо "Аптікоріус" ("Аптекар"), мав німецьку фотокамеру середнього формату. "Аптікоріус" потрапив у радянський полон, де його засудили до смертної кари. Зроблені ним негативи зберігалися в бідоні в підземному бункері багато років, аж поки інший уцілілий партизан не знайшов колишнє місце свого схову. Так ці унікальні фото стали відомі широкому загалу. Іншим фотографом був Кажус Юкневічюс – командир бойового підрозділу партизанів, який діяв у лісах в околицях міста Купишкіс. Він робив знімки за допомогою фотоапарата "Москва-5". Юкневічюса держбезпека захопила завдяки зраді. Багато років він провів у радянських таборах. Увесь цей час фотонегативи зберігалися в одному з перил на другому поверсі місцевої торф’яної фабрики. У 1964 році фабрика згоріла вщент, і місцевим жителям дозволили зібрати вцілілу деревину для особистих потреб. Плівка, загорнута в газету, дивом уціліла в пожежі. Її знайшли в купі попелу. 30 фотографій Жигаса і Юкневічюса стали основою фотовиставки "Партизани з околиць міста Паневежис: 1945-1953 (Литва)", яка вперше відкрилася в 1991 році. Майже 30 років потому виставку привіз в Україну її куратор Станіславос Богданавічюс. Виставка експонувалася в Національному військово-історичному музеї України протягом серпня-вересня 2018 року. З люб'язного дозволу її організаторів "Історична правда" публікує 10 фотографій литовських антикомуністичних партизанів.

Оголошено переможців престижного конкурсу "Кращий фотограф дикої природи 2018 року" (Wildlife Photographer of the Year), в якому переміг нідерландський фотограф Марсель ван Остен з портретом пари мавп, що перебувають під загрозою зникнення. Фотографія-переможець "Золота пара" знята у горах Китаю Циньлін. При цьому 16-річний Скай Мікер був названий кращим фотографом дикої природи 2018 року серед молоді за його портрет леопарда, який прокидається у заповіднику в Ботсвані. Ван Остен і Мікер були обрані з 19 переможців у категорії. Цього року в конкурсі було представлено понад 45 тисяч матеріалів з 95 країн, які експерти оцінювали за їх оригінальність, креативність і технічну досконалість.

У вагоні електровоза шахтарі вимикають ліхтарі, і ми їдемо в повній темряві. Через шум старого транспорту чути далекий гуркіт інших машин і легке дзюрчання води. Втрачається орієнтація в часі і просторі, і здається, що ми їдемо цілу вічність. Ми приїхали на шахту «Південнодонбаська №1» біля містечка Вугледар, щоб побачити повний цикл видобування вугілля. А найголовніше – поговорити з тими, для кого спуск на 620 метрів у шахту – це не пригода, а повсякденність: шість чи більше годин, день за днем, керуючи гігантським комбайном чи видовблюючи вугілля з породи відбійним молотком там, де висота стелі не більша від метра. А потім з висоти 80 метрів скипового стволу майже побачити околиці окупованого Донецька, що ховаються в димці осіннього повітря.