Прес-служба 14-ї ОМБр: "Знешкодимо противника за будь-яких погодних і природних умов, здолаємо будь-які перешкоди! На цей раз – водні. Форсування водних переправ, розширення плацдарму для ведення бою, потужний стрімкий наступ, вогонь – ворога знищено всіма силами й засобами! Ми вчимося, вдосконалюємо навики, аналізуємо помилки, і знову, діючи злагоджено й чітко, йдемо в бій. Поки на полігоні"...

Мозаїка стала публічним образотворчим мистецтвом радянських чиновників після 1918 року, коли тодішній керманич держави Володимир Ленін усвідомив, що монументальні публічні картини, якими він спочатку планував прикрасити свої утопічні міста «майбутнього», могли знищити жорстокі зими, які панували в СРСР. Після анексії Росією українського півострова Крим в 2014 році та насильницький дій на Донбасі більшість комуністичних фресок в Україні, які були у відкритому просторі, зазнали на собі «декомунізації» – їх почали віддирати або розбивати. Спершу це відбувалось стихійно, під час вуличних акцій активістів, згодом, у 2015 році, Верховна Рада ухвалили пакет законів, які набули чинності 21 травня. Мозаїки, які залишилися з радянських часів, зіткнулися з невизначеним майбутнім. Виступи на захист і підтримку таких розписів стають все менш популярними. Але ініціатива зберегти або принаймні документувати фрески набирає обертів. Катерина Філюк – одна з кураторів фонду «Ізоляція» – «Платформи культурних ініціатив» в Україні. У серпні 2017 року «Ізоляція» виступила зі закликом «Допоможи нам врятувати українську мозаїку!». Завдяки заклику виникла невелика, але активна спільнота учасників з усієї України, які локалізують і фотографують фрески радянського періоду. Любава Іллєнко, одна із засновників ініціативи збереження мозаїки радянської епохи, вважає, що група була однією з перших, хто взявся досліджувати джерела та авторство мозаїк радянського періоду. Іллєнко каже, що вона планує врешті запустити застосунок, який люди зможуть використовувати, щоб локалізувати мозаїки, що залишилися в Україні, а «Ізоляція» сподівається, що одного дня можна буде перенести частинки мозаїки, які опинилися під загрозою, і створити мобільну експозицію українських мозаїчних панно, щоб їх могли побачити у будь-якій точці країни, хоча один із кураторів програми визнає, що така мрія нездійсненна. Іллєнко подала заявки на кілька грантів за її роботу, але вона каже, що на тлі війни з бойовиками, підтримуваними Росією, «жахливо важко фінансувати щось, коли мова йде про радянське мистецтво».  Любава Іллєнко на запитання Радіо Свобода, що вона відчуває, коли стоїть перед мозаїкою радянського часу, відповіла: «Я відчуваю лише сум, тому що це мистецтво так важко зберегти»

В Одессе отгуляли очередную Юморину. К радости организаторов и простых одесситов, обещанный синоптиками дождь на город так и не пролился, однако сильный ветер компенсировал его отсутствие. Несмотря на это, праздник, приуроченный ко Дню смеха (или дурака, как кому угодно), прошел при солидном скоплении людей. Выступая со сцены, установленной на пересечении Пушкинской и Ланжероновской, городской голова Геннадий Труханов рассказал о страхах организационного комитета фестиваля относительно погоды и закончил свою речь тем, что погода потрясающая. Этим словам мэра удивились многие одесситы и гости города, вжимавшие головы в плечи от пронизывающего ветра. Карнавальное шествие было организованным и пристойным – никаких нелепых шуток ниже пояса и пошлых намеков. По центральным улицам проехали кортеж Дарта Вейдера, и прочие голливудские супергерои, среди которых были Человек-паук, Дэдпул и даже Кхал Дрого с Дейенерис Таргариен из «Игры престолов». Юморина не стала торжеством чревоугодия. По крайней мере на Приморском бульваре и прилегающих улицах. Фудкорт сконцентрировали на Греческой площади. Здесь можно было приобрести все, что душе угодно — от жареных ребрышек до вареной кукурузы и плова. Вместе с тем, в других частях города лотки с фастфудом, как это было раньше, отсутствовали, и приобрести можно было разве что мороженое, соки-воды и кофе. Словом, жующих и пьяных в толпе практически не наблюдалось. С ценами на Юморине также было все относительно адекватно. Торговцы чаем и кофе удорожили свои напитки буквально на несколько гривен, а продавцы сувениров не стали поднимать цены до облаков: любой детский головной убор с символикой Одессы продавали по 90-100 гривен (обычно 70-90). Леденцы для малышей подорожали примерно на 5 гривен, а художники-карикатуристы просили за черно-белый портрет 150 гривен.

26 березня міністр закордонних справ Павло Клімкін запропонував обговорити використання латинської абетки поряд з кирилицею. Це був всього лише запис в соціальній мережі, але навіть такий підхід викликав неабиякий ажіотаж в суспільстві. Можливість використання латинки в Україні не залишила байдужим нікого. Традиційно, думки розділилися: хтось вважає це кроком назустріч цивілізованому світу, хтось просто не бачить в такому рішенні сенсу. А деякі учасники дискусії не розуміють, як це можливо втілити на практиці. Але як виглядатиме повсякденне життя українців, якщо країна перейде на латиницю?

В сети появились фото Киевского Центра спортивной медицины, расположенного по адресу улица Тарасовская, 6.  Киевский центр спортивной медицины -  это главный специализированный лечебно-профилактический центр  столицы по вопросам спортивной медицины. Посмотрите, в каких условиях приходится работать медперсоналу заведения и проходить обследования и лечиться нашим спортсменам. Ремонт, судя по снимкам, здесь делали последний раз еще в советское время...

В рамках святкування креольського тижня в Монтевідео (Уругвай) пройшло щорічне родео. Тисячі учасників з різних країн змагалися за право називатися кращим наїзником. Цих мужніх чоловіків називають «гаучо». Креольський тиждень і щорічний фестиваль родео проходять в Монтевідео з 1925 року. Крім місцевих гаучо в родео беруть участь наїзники з Аргентини і Бразилії. Яскраве видовище приваблює туристів з усього світу.

ДСНС України: "30 березня, на доручення Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, Голова ДСНС Микола Чечоткін дав старт масштабним перевіркам об'єктів із масовим перебуванням людей на предмет виконання вимог пожежної безпеки. Цього ж дня, за участю представників провідних телеканалів та інформаційних агентств країни у столиці відбулася перша перевірка в одному з найбільших торговельно-розважальних центрів міста. Рятувальники запросили журналістів, аби охопити якомога більшу аудиторію і разом із ними показати людям, на що звертати увагу під час відпочинку у ТРЦ. Як працює система раннього виявлення та оповіщення про пожежу, де мають знаходитися засоби пожежогасіння та у якій кількості. А також як знайти безпечний вихід з приміщення закладу та куди звертатися, якщо виявлені порушення. Про все це розповів присутнім заступник начальника управління пожежної безпеки Департаменту запобігання надзвичайним ситуаціям ДСНС України Олександр Чекригін. Практична ж фаза складалась із перевірки системи оповіщення та системи автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння. За легендою, необхідно проінформувати глядачів, що опинилися у приміщенні кінотеатру під час виникнення пожежі. Для цього представники ТРЦ піднесли до одного з датчиків пожежного сповіщувача спеціальний прилад для перевірки — димову палицю. Одразу ж гучномовці торговельно-розважального центру зреагували на загрозу і повідомили усіх відвідувачів про необхідність евакуації. В свою чергу, працівники кінотеатру показували глядачам шляхи виходу. Після цього усі присутні ознайомилися із роботою Центру управління системою протипожежного захисту ТРЦ. Саме у цьому приміщенні приймаються та обробляються сигнали тривоги і здійснюється відповідне реагування автоматики у разі пожежі. Завершилася перевірка ліквідацією умовної пожежі, що виникла на території підземного паркінгу торговельно-розважального центру. В умовах щільного задимлення - максимально наближених до реальних, рятувальники перевірили справність автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння. Підбиваючи підсумки, Голова Служби Микола Чечоткін зауважив, що такі перевірки проходитимуть по всіх громадських закладах в режимі додаткового тренування персоналу. Він також підкреслив, що вся інформація про їх перебіг буде публічною".

28 березня біля станції метро «Лівобережна» сталася пожежа на площі 100 квадратних метрів. У зв’язку із великим задимленням станцію метро закривали на вхід та вихід, потяги рухалися без зупинки. Пожежу загасили приблизно протягом години. Мер Києва Віталій Кличко доручив перевірити всі торгові приміщення і об’єкти поблизу станцій метро і зупинок громадського транспорту на дотримання норм пожежної безпеки.

Эту древнюю игру часто сравнивают с поло, но на самом деле сходства у этих занятий немного. В бузкаши нет ни мячиков, ни клюшек. Ничего даже отдалённо элегантного и аристократичного тоже нет. Это разновидность козлодрания. Участники борются за то, чтобы схватить обезглавленную тушу козла и удерживать её как можно дольше. Бузкаши известна с древности. Первыми в неё играли кочевые иранцы. Но делали это не только для развлечения, но и для того, чтобы подготовить будущих воинов. Молодёжь оттачивала навыки борьбы на конях и управления ими в экстремальных боевых условиях. Конная игра сохранила популярность в современном Афганистане, где снял свою фотосерию венгерский фотограф Балаз Гарди (Balazs Gardi). Он говорит, что в этом спорте доминируют соперничающие военные командиры. Запал игры в кадрах Гарди передан безупречно.

Выйди замуж. Купи квартиру. Будь покладистой. Улыбайся. Соглашайся на секс. Рожай детей. Примерно так общество видит женское счастье и предназначение. Незамужняя 38-летняя фотограф Альбина Галеева примеряет на себя стереотипы счастливой жены, снимая открытки для мамы. В XXI веке от женщин и мужчин по-прежнему ожидают совершенно разного. Так, согласно недавнему опросу российского Левада-Центра, мужчина к 30 годам должен получить образование (65%), вступить в брак (56%), пройти службу в армии (55%) и сделать карьеру (52%). Завести детей для него не так важно (40%), а учиться готовить и вовсе необязательно (9%). С женщинами ситуация иная: по мнению общества, к 30 годам они должны в первую очередь вступить в брак (77%) и родить детей (75%). Важно получить образование (60%) и научиться готовить (52%). А вот успешной карьеры от женщин ожидают всего 19% опрошенных. — Мне 38, я не замужем и у меня нет детей. Моя мама говорит, что мне нужно быть покладистой, чтобы найти себе мужа. Один гинеколог предложил мне родить для себя, второй — на всякий случаий заморозить яйцеклетки. Общество ждет от меня потомства, брака, своей квартиры; инстаграм — селфи; мужчины — приглашения на секс. Я хочу примерить эту роль счастливой и состоявшейся. Кто они, все эти красивые и счастливые женщины? Я даю объявление в приложении для знакомств — предлагаю мужчинам «прожить» со мноий один из этапов «как должно быть», фотографируясь. Проигрываю с ними все общепринятые этапы взаимоотношений: один мужчина — одна ситуация. Фотографируя нас, я смотрю в камеру с немым вопросом. Почему, стремясь превзойти саму себя, я ищу одобрения и внимания окружающих? Проживая жизнь в соответствии с ролью, не теряю ли я себя? Или, быть может, именно так я пытаюсь больше узнать о себе? Потребность в принятии приводит меня к контролю над своей жизнью, к нарочитому формированию представлений о себе, поиску солидарности. «Лайк» становится новым критерием, определяющим течение жизни и ее образ. Каждыий раз приходится выбирать: что может быть выставлено на всеобщее обозрение, а что лучше держать при себе.