«Знімаю шапку, а в мене волосся пучками вилазить. Думаю: “Напевно, якась радіація на тій промці в Білогорівці, що ми обороняємо”», — розповідає про свої перші місяці на службі під Лисичанськом військовий з батальйону «Буревій» Олександр. Перші місяці війни Олександр охороняв військові об'єкти в Києві, потім служив у Чернігові, а згодом перевівся в Нацгвардію і поїхав на війну. 3 місяці разом із побратимами Олександр провів у піхоті в Білогорівці, що на Луганщині. Тоді, на сході, хлопці вперше бачили, як працює РСЗВ «Град». «Ми дивилися і думали: “Оце хлопці працюють!”» — каже Олександр. Відтоді разом із побратимами він мріяв попрацювати на «Граді». Під час ротації у Києві військові змайстрували саморобний «Град». Перша ціль для їхньої машини — мінометний розрахунок росіян. «Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює, бо зазвичай у “Града” три пристрільні снаряди, тож вони чекають цілий пакет, а далі шукають велику машину БМ. Якщо подивитися з неба, то наша машина — звичайний пікап», — розповідає Олександр. Як працює саморобний «Град» — у відео hromadske. *за кілька днів після нашої зйомки машина хлопців зламалася. Нині вони збирають на ремонт автівки. Допомогти їм у цьому можна тут: https://send.monobank.ua/jar/4LMBPHd6z

Сапери на Лиманському напрямку ставлять протитанкові та протипіхотні міни, щоб зупинити ворогів. Вони першими йдуть вперед та забезпечують прохід тим, хто йде за ними. Міни встановлюють протягом 4-6 годин – деколи це сягає 80 мін за цей період. Також знищують ворожі боєприпаси. Військовий з позивним «Гострий» говорить, що не бажав би бути сапером, а начальник групи Сил підтримки батальйону 100-ї бригади ТрО «Лукич» – хоче повернутись до вчительської роботи. Їхню роботу на позиціях – показуємо у репортажі Суспільне Новини. Команда: Автор – Тарас Ібрагімов. Режисерка монтажу – Оксана Сенів.

Усі, кому надавав допомогу на полі бою – вижили: такою є статистика бойового медика з Одеси Петра Коноплі. Чоловік у цивільному житті – актор та режисер. Він ніколи не служив в армії, але після початку повномасштабного вторгнення пройшов курси з тактичної медицини та став бойовим медиком бригади морської піхоти. Втім, громадянська професія дається взнаки: свої бойові виходи Петро Конопля часто знімає на відео, а процес порятунку поранених обговорює в ТГ-каналі «Бойова Конопля», який об'єднав чимало лікарів та польових медиків. Наразі після чергового поранення він і сам проходить реабілітацію в Одесі. Про те, як акторська майстерність допомагає рятувати бійців, і чи виникали у нього думки "добити" тяжко поранених, коли вони самі про це просили – Петро Конопля розповів Радіо Свобода. Автор: Катерина Банкова. Оператор: Владислав Недільський.

Це оборона на Авдіївському Коксохімі очима бійців 2-го механізованого батальйону Третьої штурмової бригади. Кадри зняті на камеру GoPro в період, коли останні шляхи для заїзду в Авдіївку були вже «відрізані» ворогом. Дороги до міста знаходилися під вогневим контролем противника. Під обстрілами штурмові групи проривалися крізь бойові порядки окупантів, аби дістатися заводу. Рейди супроводжувались ворожими дронами, що літали тут на низьких висотах. У таких ситуаціях робота РЕБу вже не рятувала від атак з неба. У цей час позиціями, одночасно прихистком й укриттям від КАБів, артилерії, фосфорних снарядів ворога став Авдіївський Коксохімічний завод. Бійці зайняли кругову оборону на його території, у підвалах розгорнули стабілізаційний пункт та місця для короткочасного перепочинку між боями. Про те, як втрачаючи лік днів, попри нестачу продовольства й БК до останнього вели безперервні бої та не дозволяли окупантам замкнути кільце оточення, евакуювали важкопоранених під розриви снарядів та рятуючи своїх поранених побратимів, підтримували їх дух й забороняли прощатися із життям – у цьому відео.

У Серебрянському лісі, що поряд із окупованою Кремінною, тривають складні бої. На цій ділянці лінію оборони утримують бійці Національної гвардії України. Два підрозділи спеціальних бригад «Буревій» та «Хартія» окопалися у лісі та вибудували свою оборону. Кажуть, російська армія на цій ділянці не залишає спроб просунутися вглиб оборони НГУ і продовжує спроби розвивати атаку, щоб окупувати Лиман, який раніше ЗСУ вже звільнений від російської армії. Зрештою, життя на передовій з піхотинцями, аеророзвідкою та мінометниками дивіться у спеціальному репортажі Радіо Свобода. Автори: Мар'ян Кушнір, Ганна Кудрявцева, Сергій Нужненко

У новому відео — елементи рейдових дій та захоплення плацдарму перед штурмовими діями. Працює ГРСП 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.

Це бойовий відеощоденник, знятий бійцями 2-го штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади під час оборонних боїв в місті Авдіївка. Під ворожими обстрілами бійці 1-ї роти прибули на визначену ділянку та зайняли позиції в напіврозбитих будинках дачного кооперативу. Тут вони мали завдання штурмувати, але інтенсивно атакувати почав противник. Сили російської армії переважали кількісно в особовому складі, техніці й зброї. Так розпочались безперервні оборонні бої, що тривали ще цілий тиждень. Прострілювати місцевість навколо, виявляти вогневі точки й крити противника з вікон будівлі — цілодобова задача. В перервах між стрільбою — укриття від щільних обстрілів противника у підвалах. Ворог провокував відстрілюватись й витрачати дорогоцінні в умовах тотальної оборони й ризику повного оточення запаси БК. «Ще живий. Передаю усім привіт. Доброго всім ранку, будьте з нами на зв'язку. Слухайтеся мами і захищайте країну!», — слова бійця Гала після кількох діб ворожих штурмів, коли окупанти практично оточили позиції. Попри втому бійці продовжували тримати бойовий дух на рівні. Про те, як без часу на відновлення й необхідного сну, тиждень в обороні, відбиваючи накати окупантів у стінах одного будинку не давали ворогу шансів на захоплення та продовжували виконувати свій наказ до останнього — у хроніці оборони бійців Третьої штурмової в Авдіївці.

Babylon'13: Відео з дронів батальйону К2 не потребують представлення. Вони неймовірно популярні у мережі та мають десятки мільйонів переглядів. Пілоти дронів, як правило, залишаються за кадром. Втім, наш фільм є виключенням. Дякуємо батальну К2 за допомогу у створенні фільму.

Російська армія продовжує тиснути під Куп'янськом Харківської області. Там ЗСУ стримують лінію оборони, незважаючи на щоденні спроби штурмів у вкрай складних умовах. Дрони, артилерія, міномети лише підтримують піхоту, але найскладніше – це перебування за десятки метрів від штурмових груп російської армії. Радіо Свобода пробули разом із 108-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном кілька діб, а кореспондентам вдалося пробути понад добу з піхотинцями на передових позиціях. Як це битися в холод та під щільним обстрілом артилерії, і чому це все більше нагадує Першу світову війну.

«Психологічно військовому дуже непросто бути в тилу, адже коли надто довго перебуваєш у тилу, незрозуміло — цивільний ти чи військовий, що взагалі робити. Тому військові дуже часто у відпустках ходять у формі — для того, щоб себе психологічно відділити, аби розуміти: ось цей світ, я у ньому перехожий, я тут ненадовго, скоро повернуся; щоб не звикати до цивільного життя, щоб легше було після відпустки повертатися в окопи», — розповідає військовослужбовець 109 ТрО Андрій Кобалія. Зараз він у Києві, на навчаннях, а через кілька днів повернеться на Авдіївський напрямок, де працюватиме на ударних дронах. Андрій воює з початку вторгнення. Він вступив до київської тероборони 24 лютого 2022 року. Коли північ звільнили, він поїхав на Харківщину та Донеччину, де служив у піхоті, а вже згодом захопився дронами й перевівся у підрозділ БпЛА.