Апатична країна: що заважає українцям радіти життю і як із цим боротися

Чи варто вважати постійний смуток недоліком — питання суперечливе. Можливо, він є цілком продуктивним для поетів, композиторів чи художників, але ось для звичайного офісного персоналу це очевидний мінус. Працівники українських кадрових агенцій давно помітили: якщо пошуки роботи затягуються, джерелом проблем зазвичай виявляється апатичність кандидата.

Посміхайтеся — вас співбесідують!

За словами директора AGA Recruitment Аміни Варшавської, більшість роботодавців шукають працівників із активною життєвою позицією та позитивним ставленням до життя, але в нашій країні вони, на жаль, є рідкістю. «Цілком типова ситуація — на співбесіду приходить людина зі згаслим поглядом, цілковитою відсутністю ентузіазму, і це зовсім не те, що потрібно наймачеві, — запевняє пані Варшавська. — Нещодавно фіндиректор однієї української компанії сказала, що хоче набрати в команду життєрадісних людей і з цієї причини відмовила кандидатові з ідеальним набором професійних компетенцій».

Навіть якщо вербально потенційний співробітник ні на що не скаржиться, в кожному його зітханні, в кожному жесті вчуваються апатія і втома. Такого хочеться пожаліти, але не найняти. Апатичність заразна і вкрай шкідлива для продуктивності праці. У багатьох українських компаніях менеджери з персоналу взяли за правило після вивчення резюме знаходити й переглядати сторінки претендентів в соціальних мережах. Це, по-перше, дає певне уявлення про сферу інтересів і коло спілкування кандидата, по-друге, іноді дозволяє ще до співбесіди відсіяти депресивних і апатичних. Втім, у міру посилення економічної кризи кількість негативно налаштованих співгромадян неухильно зростає. Якщо тенденція збережеться, дуже скоро, після вилучення апатичних і деструктивних, кад­ровики можуть виявити, що наймати просто нема кого.

З метою порятунку національного ринку праці Контракти зайнялися пошуками простих і ефективних шляхів виходу з деструктивних психологічних станів. Ми опитали психологів, психотерапевтів і позитивно налаштованих співвітчизників та обрали кілька цілком доступних і дієвих прийомів, що дозволяють впоратися з апатією.

Зупинка на вимогу

Багато психологів сходяться на тому, що апатія — зворотний бік постійного поспіху, в якому живуть сучасні люди. Ритм життя прискорюється, запити суспільства зростають, встигнути за ними стає дедалі складніше. Виникає надлишкове емоційне навантаження. В умовах економічної кризи ця ситуація ускладнюється тим, що збереження звичного способу життя потребує додаткових зусиль, заробітки даються важче, ніж зазвичай. Універсального рецепту вирішення цієї проблеми поки що не винайшли. Тож позитивно мислячі співгромадяни шукають його «на дотик», інтуїтивно. Наприклад, засновник nakleil.com Кирило Гливін на власному досвіді переконався, як корисно буває іноді виходити з гонитви споживання заради того, щоби приділити увагу собі та близьким.

«Матеріальна складова нашого життя стрімко розвивається, з'являються нові товари, нові способи досягнення комфорту, нові форми споживання. Все це потребує нашої постійної уваги, змушує щось планувати, оцінювати, прагнути отримати більше в матеріальному плані, — запевняє Кирило Гливін. — За всім цим не залишається часу для себе. Тож іноді варто зупинитися. Подумайте, чим ви займаєтеся, що відчуваєте і хто знаходиться поруч». Зима, на думку Кирила, — найбільш слушний час для того, щоби перепочити, осмислити своє життя і, можливо, скоригувати його напрямок.

Твердження, безумовно, не позбавлене сенсу. Для більшості наших співвітчизників зима — час зниження фізичної та емоційної активності. Проблема в тому, що мало кому вдається використовувати цю паузу з користю для власної психіки. «Я раздавлен зимой, я болею и сплю»... Цей рядок із пісні Віктора Цоя «Сонячні дні» вельми точно описує основні симптоми однієї з найпоширеніших у сучасному світі хвороб — сезонної депресії. Люди, які страждають на цю недугу, становлять більшість серед споживачів антидепресантів. Аптекарі знають, що амітриптилін і паксил найкраще продаються із середини січня й до кінця березня. У пострадянських країнах «депресивний сезон» починається майже одразу після низки зимових свят і завершується в середині весни.

«Першопричина будь-якої депресії — притлумлення енергії, цьому притлумлення нас навчають з дитинства, — пояснює психолог Юрій Локан. — Якщо дитина відчуває стрес, її навчають тамувати радість і біль саме тоді, коли вони є нормальною реакцією. Людина дорослішає і приймає притлумлення почуттів як норму. Взимку психологічні щити, які утримують нас у прийнятному стані, падають: брак освітлення сприяє виділенню мелатоніну — речовини, яка гальмує активуючі процеси в організмі та ініціює сон. Так у напівсонному стані ми пересуваємося з дому на роботу — стаємо дратівливими, настрій погіршується, знижується самооцінка».

Хай буде світло!

З медичної точки зору причина сезонної депресії — брак серотоніну, речовини, яка сприяє передачі імпульсів між нервовими клітинами. У деяких науково-популярних джерелах його називають «гормоном діяльності». Підвищення рівня серотоніну робить людину активною, легкою на підйом і емоційно стійкою, створює відчуття припливу сил, стимулює пізнавальну активність; зниження — дає зворотний ефект. Фармацевтичні компанії зароб­ляють мільярди на тому, що уповільнюють процес перетворення серотоніну на мелатонін, і/або на зниженні рівня гамма-аміномасляної кислоти, яка перешкоджає синтезу «гормону діяльності». На щастя, в наших широтах медикаментозні методи вирішення таких проблем не дуже популярні. Українці віддають перевагу народним засобам. Мабуть, найефективніший із них — світлотерапія.

Сезонність депресії не в останню чергу пояснюється скороченням світлового дня. Мелатонін (в людському організмі це антипод серотоніну), виробляється здебільшого в темряві і при слабкому освітленні. Один із чинників, що погіршують наш емоційний стан, — брак сонячного світла. Висновок напрошується сам собою. Якщо помітні ознаки депресії, слід посилити освітлення. Юрій Локан рекомендує довгі денні прогулянки і короткі поїздки в «спекотні країни». Однак багато його колег кажуть, що посилення звичайного електричного освітлення в житлових приміщеннях теж дає відчутний ефект, причому не лише взимку. Городяни більшу частину року живуть в умовах штучно продовженого дня. Тож серотонінове голодування може виникнути будь-коли. Якщо немає часу на прогулянки і поїздки, не зайвим буде обзавестися лампою денного світла.

Їж і радій

Ще одна поширена причина апатії — незбалансоване харчування і нездоровий режим прийому їжі. Частіше за інших від погіршення емоційного стану страждає той, хто щедро вечеряє пізно ввечері. Взагалі виникненню апатії і депресивних станів сприяє все, що ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту і подразнює його слизову оболонку. Ця слизова — не останній за значимістю виробник серотоніну. Консультант позитивної психотерапії Центру особистісного зростання «Аматі» Тетяна Корпань переконана, що для боротьби з депресією потрібен різноманітний раціон, багатий на вітаміни та амінокислоти. Особливо важливий, за її словами, вітамін D. В основі антидепресивного раціону, на думку експерта, має бути легка їжа.

«Я не прихильник споживання м'яса, але якщо людина не може від нього відмовитися, хай це буде курятина або індичка», — говорить консультант.

Для вироблення «гормону діяльності» організму потрібна їжа, що містить тріпофан — амінокислоту, необхідну для синтезу серотоніну, — і глюкозу (вона підвищує рівень тріпофану в крові). За великим рахунком природними антидепресантами можна вважати інжир, банани, хліб, шоколад і навіть звичайний столовий цукор. Люди, які дотримуються безвуглеводної дієти, найчастіше розплачуються за це погіршенням емоційного стану. І справа тут не у відчутті голоду, а у браку тріпофана. До слова, якщо людина, якій не бракує вуглеводів і сонячного світла, довго і без причин сумує — це може бути тривожним симптомом. Схожий ефект найчастіше дають захворювання шлунково-кишкового тракту і наднирників на ранніх, важкодіагностованих стадіях.

Емоційні вправи

Давно зауважено, що здорова фізична активність сама по собі покращує емоційний стан. «У людей, які займаються зимовими видами спорту, сезонних депресій зазвичай не буває, — наголошує Тетяна Корпань. — Взагалі фізичні навантаження в цьому сенсі дуже допомагають, особливо чоловікам, які в нашій країні особливо схильні до апатії. На них лежить підвищена відповідальність. Суспільство вимагає від чоловіка більше, ніж від жінки. Він має бути сильним, демонструвати якісь досягнення. При цьому не може поскаржитися, що йому важко — це вважається непристойним. Спорт допомагає вирішити проблему надмірної напруги, оскільки дає необхідну розрядку».

За словами Кирила Гливіна, найлегша фізична вправа, за допомогою якої можна впоратися з апатією — посмішка. Він радить посміхатися без причин, навіть тоді, коли буває сумно. Просто розтягувати губи протягом двох-трьох хвилин кожні три години. «Посміхайтеся, коли вас ніхто не бачить, лише для себе, якщо робити це регулярно, вже за три дні настрій стане стабільно позитивним», — говорить Кирило.

Взагалі, симуляція життєрадісності — річ аж ніяк не марна. Тетяна Корпань рекомендує боротися з апатією, надягаючи яскравий одяг і оточуючи себе предметами радісних кольорів — жовтим, оранжевим тощо. «Доведено, що колір впливає на стан організму, наприклад, в червоно-помаранчевому одязі і такому ж інтер'єрі пульс і дихання частішають, в темно-синьому навпаки, — пояснює Тетяна. — Багато хто знає про силу кольору, але все одно, перебуваючи в депресивному стані, завзято одягається у темне. Сучасні українці вельми підковані у психології. Вони багато читають і в теорії добре знають, як позбутися апатії. Проблема в тому, що на практиці ці знання застосовують вкрай рідко».