Ярослава Кравченко: «Для мене важливо, щоб суспільство розвивалось, не табуюючи ті чи інші формати стосунків…»

Спектакль вражає своєю сміливістю, навіть за достатньо лаконічних прийомів оформлення сцени та завдяки відеопроекціям – цим краще підкреслюється емоційна гра акторів.

Я не хотіла би приводити тут спойлер п’єси, щоб зберігалася інтрига, щоб вам було цікаво відвідати цей спектакль. Поліаморія – це поняття про те, що чоловік або жінка можуть любити одразу кількох людей. Не обов’язково з усіма будуть сексуальні стосунки – поліаморія, зазвичай – це не про різноманітні сексуальні стосунки, а саме про любов. Яка може мати різні форми: платонічні, дружні, духовні (Любов-Агапе) й, звісно, сексуальні теж.

Ми трохи поспілкувалися з Ярославою Кравченко, головним продюсером «Дикого театру», людина, яка створила нетривіальний «Дикий театр» як альтернативний формат академічному театру в сучасній Україні:

- Ярославо, як ви самі ставитеся до теми поліаморії в сучасному світі? От мені, наприклад, здається, що надалі людство розвиватиметься саме в цьому напрямку. Люди, нарешті, зрозуміють, що слід любити одне одного, що в цьому світі немає місця ревнощам, дрібним з’ясуванням стосунків  тощо.

- Формат стосунків – це особистий вибір кожного. Поліаморні стосунки  - це не новина для суспільства, головне питання сучасного світу – це поняття норми. Для мене важливо, щоб суспільство розвивалось, не табуюючи ті чи інші формати стосунків. Щоб в їх побудові – домінував чесний вибір кожного. Багато людей проживають своє життя «як прийнято», «як треба», «як батьки жили, так і я буду», не дозволяючи собі бути собою. Поліаморність чи моногамність, гомосексуальість чи асексуальність – це все прийнятно.

- Я так розумію, що через економічне навантаження ви передали сцену 6 у керування Довженко-Центру?

- Сцена 6 – це прекрасний проект, який продовжує жити, і став майданчиком для багатьох хороших проектів. Це – найголовніше. Я радію, що взяла участь в його створенні. А ще Сцена 6 – це другий в Києві (окрім Театру на подолі) новий театральний майданчик, побудований за усі роки незалежності

- Але чи не шукаєте ви зараз якусь іншу постійну сценічну площадку?

- «Дикий театр» створювався в режимі «мандрівного театру», ми весь час, скільки існуємо, кочували зі сцени на сцену. Продовжуємо в тому ж режимі.

- Чи не пропонує вам співпрацю, наприклад, Стас Жирков, який нещодавно очолив Театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра?

- Наш головний режисер Максим Голенко скоро матиме постановку на сцені театру на Лівому березі. Про інстутуційну співпрацю поки мова не йде.

- Якими ви бачите перспективи розвитку сучасного театру в Україні?

- Український Театр розвивається, рухається, нагоджується – і це гарний, позитивний процес. Ці зміни виникають і завдяки театральній реформі, і завдяки Українському культурному фонду, і завдяки створенню конкурентного середовища. Одна з моїх мрій – створення продукту, що буде конкурентноспроможний на міжнародній арені.

Спілкувалася: Анна Лобановська, мистецтвознавець. Член НСТДУ

Фотограф: Олексій Товпига