Російська армія намагається захопити український Бахмут Донецької області ще з літа. За словами українських військових, підрозділи РФ не шкодують свого особового складу: вони буквально засівають поле бою тілами своїх бійців. Та саме тактика закидання землі трупами дозволила окупаційним військам просунутися у місто, додають вони. Наразі там тривають вуличні бої. Фоторепортаж Сергія Нужненка.

Команда The Ukrainians зробила неймовірну роботу зібравши фотографії українських авторів в одну підсумкову підбірку. «Це був дуже короткий і водночас украй довгий рік. Війна, яка почалася у 2014-му і тепер прийшла у кожен дім і в кожен регіон України, стала називатися «великою війною». Вона принесла безліч трагічних і болісних подій, але, разом із тим, і багато таких, які надихали. Ми навчилися жити між новинами про перемоги і втрати, між тривогами і відбоями, між прощаннями і ракетними ударами у наші міста та села. Між «Як ти?» і ранковими зведеннями Генштабу. Цей рік пронісся, наче кадри фоторепортажу, в якому герой історії — кожен із нас. І хоча цих кадрів тисячі, є ті, що для нас стали особливими. Як театр у Маріуполі з написом «Діти» на асфальті перед ним чи обличчя сміливих херсонців на вулицях окупованого міста. Як промінь світла на «Азовсталі» чи свіжа капуста, посаджена просто довкола знищеного російського танка, який не змогли витягти з городу. Як зранена Бородянка, Борис Джонсон у Києві, полонені, які повертаються додому, чи бригада медиків над пораненим у стабілізаційному пункті Бахмуту. Авторами цих кадрів є сміливці-фотографи. Хтось із них назавжди лишився на цій війні, бо загинув під час роботи. Разом із найкращими фотодокументалістами країни ми зробили добірку світлин про рік, що минув. Ці 100 кадрів війни — про ключові її моменти. Рік війни, який ми прожили, пережили — і стали міцними як ніколи». Обережно: у матеріалі є відверті фотографії поранених та загиблих

Після відводу українських військ із Соледара основне протистояння з армією Росії та її найманцями у лютому точаться на околицях міста Бахмут в Донецькій області. Мінометники 93-ої окремої механізованої бригади "Холодний Яр", які ще влітку обороняли місто, а потім були перекинуті на Харківщину та Соледар, нині знову стали в оборону Бахмута. Росіяни штурмують Бахмут щодня. Завдання українських мінометників – захистити піхоту. У день вони випускають по сотні снарядів. Самих же мінометників захищають і допомагають аеророзвідники. Вони цілодобово відстежують дронами розбите на сектори місто і його околиці. Як тільки бачать загрозу — повідомляють у штаб, куди в режимі реального часу потрапляє і картинка з дрона-розвідника. На заваді злагодженій роботі підрозділів інколи стає погода. Дощ, сніг і вітер не найкращі супутники для аеророзвідки. Про роботу мінометників, аеророзвідників, а також волонтерів, які продовжують з ризиком для власного життя кожного дня їздити в Бахмут та інші прифронтові містечка і села, щоб вивезти цивільних та їхніх домашніх тварин — у фоторепортажі Тараса Ібрагімова.

Через війну, яку в Україні розв'язала Росія, страждають також тварини. У Дружківці, що за 70 км від Донецька, волонтери, ризикуючи своїм життям під російськими обстрілами, намагаються полегшити життя інших – покинутих тварин.

Просто під час промови кривавого диктатора путіна про «Мы не воюем с народом Украины» рашисти розстрілювали мирний Херсон і Очаків з реактивних систем залпового вогню. В Херсоні ворог вдарив по житлових кварталах, об’єктах критичної інфраструктури, дитячому садочку, лікарні, приватних гаражах і автівках в Суворовському та Корабельному районах. Декілька будинків отримали суттєві пошкодження, в багатоквартирних – внаслідок прямого влучання палає кілька квартир. Обстріляно місцевий ринок і зупинку громадського транспорту. Просто серед вулиці, у власних домівках та на робочих місцях мирні мешканці Херсону отримували поранення і вмирали. На даний момент відомо про 5 загиблих і 21 пораненого. Дані уточнюються. В Очакові окупанти продовжили обстріл портової інфраструктури, поранено 1 цивільну особу. Масштаби руйнувань уточнюються.

Протягом дня 20 лютого у Києві вшановували пам'ять Героїв Небесної сотні. Декілька сотень людей, серед яких були родини загиблих та учасники подій Революції гідності, прийшли вшанувати пам'ять загиблих. Біля каплиці на алеї Героїв Небесної сотні відбулася панахида. Також відбулося покладання квітів. Спершу військовослужбовці поставили до меморіального хреста кошик із жовтими та синіми квітами від уряду та українського народу. Зранку президент України Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська вшанували пам'ять Героїв Небесної сотні. Упродовж ранку чиновники та урядовці приїздили покладати квіти до меморіалу Героїв. Щороку вшанування проходить тихо та з молитвами. А цьогоріч — під звуки сирени. Однак сигнал «Повітряна тривога» не зупинив киян від відвідин Алеї Героїв Небесної Сотні. Вони один за одним йшли з квітами та білими янголами, яких розвішують до акції «Ангели памʼяті». Сумний список Небесної сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян і Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдене тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. Від 18 до 20 лютого 2014 року на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську незалежність – до Небесної сотні. 105 героям Небесної сотні посмертно присвоїли звання «Герой України», а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський і громадяни Грузії Зураб Хурція і Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної сотні. День пам'яті Героїв Небесної сотні був упроваджений п'ятим президентом України Петром Порошенком у 2015 році. 17 лютого 2021 року Верховна Рада України визнала Революцію гідності одним із ключових моментів українського державотворення і виразником національної ідеї свободи.

Президент України Володимир Зеленський зустрівся з Президентом Сполучених Штатів Америки Джозефом Байденом, який прибув до нашої країни з візитом уперше з початку повномасштабного російського вторгнення. Глава Української держави зустрів високого гостя на ґанку Маріїнського палацу в центрі столиці. Після представлення членів української та американської делегацій президенти України та США поспілкувалися у форматі віч-на-віч. Володимир Зеленський зазначив, що візит Джозефа Байдена є надзвичайно важливим сигналом підтримки для України та українців. «Дуже вам дякую, пане Президенте. Це значущий момент підтримки для України», – сказав він. Глава Української держави наголосив, що особисто Джозеф Байден та все американське суспільство із самого початку розв’язаної Росією повномасштабної війни були разом з Україною. «Перший телефонний дзвінок із підтримкою України був із Білого дому. Дякую за ваше лідерство. Дякую також за двопартійну підтримку, за підтримку з боку Конгресу», – зауважив Володимир Зеленський. Президент України зазначив, що говоритиме з Президентом США про ситуацію на фронті, а також про український народ, який переживає сьогодні надзвичайно важкі часи. «Що ми маємо зробити, щоб зупинити війну, щоб мати успіх у цій війні, зробити Україну ще сильнішою, та як перемогти цього року», – розповів він. Зі свого боку Джозеф Байден відзначив важливість своєї присутності сьогодні в Україні, яка демонструє підтримку з боку США незалежності, суверенітету й територіальної цілісності Української держави. «Я думаю, що було б критично важливим не залишити жодного сумніву в тому, що США підтримують Україну в її війні проти жорстокої агресії», – зазначив лідер Сполучених Штатів. Президент США зауважив, що радий знову відвідати Київ. «Багато що змінилося з часу останньої поїздки. Сталися жахливі речі, вторгнення, але водночас українці проявили себе так, як дуже мало народів проявляли себе будь-коли у своєму захисті. І вони допомогли нам осягнути значення демократії», – зазначив Джозеф Байден. Він також переказав вітання від членів Конгресу. За словами Джозефа Байдена, на них справив сильне враження нещодавній виступ Володимира Зеленського у Конгресі. Президент США розповів про намір обговорити, як Сполучені Штати та союзники можуть найефективніше допомогти Україні в боротьбі за свободу та незалежність. Джо Байден анонсував передачу Україні 700 танків та тисяч бронемашин у кооперації із 50 країнами-партнерами. Також президент США підписав новий пакет військової допомоги на 500 млн $. В нього увійшли ракети до системи HIMARS, протитанкові ракетні комплекси JAVELIN, артилерійські боєприпаси, протитанкові системи та системи повітряного спостереження.

Сапери 36-ї Окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського тільки-но повернулись з нічного завдання. Хлопці втомлені, але весело та охоче розповідають про свої бойові будні.«Як то кажуть, сапер двічі в житті робить фатальну помилку і одну ми вже зробили, коли пішли вчитися інженерної справи» - посміхається морпіх Олександр.Ведення інженерної розвідки, обладнання та утримання мінно-вибухових загороджень, проробки проходів в загородженнях - лише мізерна частина діяльності морпіхів інженерно-саперної роти. «Про нашу справу загалом можна сказати, що ми перші перших. Зазвичай, інженерна розвідка є невід’ємною складовою всіх активних бойових дій, тому ми ще до виходу штурмових груп вирушаємо «прощупувати» місцевість» - зазначає «Чєчєн».Після проходження навчання побратими пройшли бойове хрещення на Херсонському напрямку, а наразі підтримують піхоту на Донеччині.Днями розвідка донесла, що на мінах, які заклали хлопці на одному з вопів підірвалися окупанти. В результаті чого наступ ворожої групи був зупинений.

Битва за Бахмут триває. Запеклі бої точаться за місто майже безперервно. Противник постійно намагається прорватися, змінює тактику. То атакує малими штурмовими групами, то задіє для штурму десятки мобілізованих. Іноді посилює обстріли вночі, систематично вражає ракетами тилові міста, тероризує мирне населення, нищить і так майже зруйновану цивільну інфраструктуру. Та українські воїни не налаштовані поступатися ворогу. Часом, окупант здається сильнішим та чисельнішим. Утім, він має одну велику слабкість - грає на чужому полі, воює за чужу землю. І саме це обіцяє загарбнику великий провал.

Брати Ковальови та їхні дружини вирішили провести свої останні дні, живучи без електрики та опалення в зруйнованому війною селі Посад-Покровському в Херсонській області. Серед руїн, зате, кажуть, на своїй землі.