Час одинаків: терор без заяв та облич

Під час окупації Франції 1940-1944 років, гітлерівське командування стикнулося із феноменом, що так і не отримав назви. Невідома особа, починаючи з дня німецького параду 14 червня 1940 року і аж до дня звільнення Парижу 22 серпня 1944 року, щоденно вбивала по одному окупанту. Якщо у вбивствах була перерва у два-три дні, то потім цей час надолужувався серією вбивств – стрілець відпрацьовував «прогули». Сумарна кількість вбитих німецьких солдат і офіцерів становила: по одному вбитому на кожен день окупації.
Німці так і не з’ясували, хто саме був нападником. Вони не з’ясували не тільки особу – не вдалося визначити навіть вік та стать повстанця. Тільки кулі в головах калібром 6,35 мм, що вказували на одну і ту ж саму зброю в усіх епізодах.
Після звільнення Парижу було офіційно оголошено, що на героя чекає «Орден Почесного Легіону». І це були далеко не всі преференції, що надавалися Французською Республікою для підпільника (або підпільниці). За нагородою ніхто не прийшов. Не знайдено дотепер і зброю, якою знищували окупантів. Тільки кулі на складі речових доказів, що зберігаються і досі.
Це був перший в історії випадок неавторизованого терору партизана-одинака проти ворога.
Далі були групи міських партизан, відомі спільною назвою Action Directe у Франції або RAF у Німеччині. Це була епоха об’єднання терористів. І, як наслідок, вони були викриті, засуджені або вбиті. Потім було розтління і розпад останньої системи (соціалістичної), що ідеологічно підживлювала терор. Її місце зайняв Іслам. Проте в інформаційному суспільстві будь-яка хоч трошки організована та структурована сила приречена на викриття, дискредитацію та знищення.
Ще рік-два і саме одинак стане єдиним можливим вибором у війні особистості проти системи. Ще рік-два і терор без заяв та облич стане головною новиною ЗМІ всього світу. Все, що буде відомо про історію події: ім’я винного, яка провина, яка розплата і де це сталося. Це все іноді прикрашатимуть поодинокі самовбивчі акції особистостей, мета яких пояснити перед своєю смертю чому вони провели атаку. Свою вбивчу правоту вони доводитимуть власною смертю.
«Ера Водолія» – це час одинаків. Це епоха особистостей. Це втрата контролю керуючих систем над інформацією, над суспільством та владою. Час одинаків – це період терористів-особистостей, месників без облич і попередніх заяв. Це місця подій без відбитків та слідів. Коли зброя – будь-що, а терорист – будь-хто.
Це герої – хамелеони з абсолютною соціальною мімікрією. Серійні вбивці з політичною мотивацією та громадянською позицією. В репортажах новин вони будуть схожі на героїв коміксів. Проте, коли комікс втілюється в реальність, вона стає кошмаром.

Автор: Юрий Колесников