Порошенко їде до Вашингтона: що це принесе Україні і навіщо це Дональду Трампу?

Чому хитрим чином анонсований? Ніколи раніше ні Петро Порошенко, ні українська влада не випускали можливості похизуватися досягненнями на американському напрямку. Запрошення від президентів США завжди вважалися у нас здобутком незалежно від продуктивності вояжів до Вашингтона. Цього разу пальму першості профанфарити про візит до Вашингтона віддали журналістам і "незалежним експертам". Останні, природно, не мали підстав відмовитися від пропозиції підіграти. Зрештою, це дійсно круто першими повідомити про неабиякий саміт.
Хитрий фінт з анонсом може бути ще й безпечним способом поширення інформації, яку пізніше можна буде офіційно спростувати, якщо щось не зростеться і візит чи зустріч не відбудеться.
Але як би там не було, виверт з "достовірними чутками" замість офіційного прес-релізу особисто я оцінив. Як у тому анекдоті:
- Рабинович, говорят Вы большой интриган?
- Да! Но кто теперь это ценит?!
На місці українських політтехнологів я би не став виносити у заголовки тему "Порошенко зустрінеться з Трампом до Путіна".
По-перше, щось у цьому є меншовартісне. По-друге, ну зустрінеться до Путіна - і що? Перемога? А якщо Путін потім говоритиме з Трампом на три години довше Порошенка, то що - поразка?
Справи Трампа дійсно паршиві. Заганяють норовливого мільйонера\мільярдера як вовка на полюванні. Та ще й мало чи не всією країною. Може не зовсім саме через любов до Росії, але через Росію - це точно.
Пару тижнів тому Дональд Трамп, виставивши в одному твітті фотографії своїх зустрічей з Павлом Клімкіним та Сергієм Лавром практично і не приховував, що використовує українського гостя для пом"якшення звинувачень у проросійськості.
Той факт, що можливу майбутню зустріч з Петром Порошенком Дональд Трамп використовуватиме з тією ж метою - дати сигнал у внутрішній політиці, що звинувачення у проросійськості є даремними, оскільки його підтримує навіть український президент - зовсім не применшує ролі української дипломатії у просуванні ідеї та організації зустрічі. Буду здивований, якщо цього року наш посол у Вашингтоні Валерій Чалий не отримає якусь серйозну державну нагороду. Очевидно зорі зараз привітні до української дипломатії в США, але скільки негірших шансів було втрачено у минулому?! Це і є одним з виявів майстерності дипломата - скористатися шансом.
Не тривожив би мене і той факт, що Дональд Трамп фактично може приховувати проросійські наміри за контактами з українським лідером. Не тривожив би, якби...
Якби я розумів, що Петро Порошенко сповна скористається майстерно організованим для нього шансом особистої зустрічі з Дональдом Трампом.
Що викликає мій сумнів, і я особисто, і Майдан Закордонних Справ вже неодноразово пояснювали. Мова йде про відсутність нових, цікавих, перспективних пропозицій з боку Української держави.
Навіщо ця зустріч потрібна Трампу ми розуміємо.
Але навіщо вона потрібна Порошенку? Переконувати продовжувати санкції проти РФ? Так, схоже, там у Трампа це вже без варіантів.
Переконувати, що Мінські домовленості безальтернативні? Так, у кого є сумніви, що Трамп це не заперечуватиме? Це якраз і є проблема, що Трамп, швидше за все, наполягатиме, що Мінські домовленості потрібно виконувати. А от чи може дозволити собі Україна або навіть Петро Порошенко виконати ці домовленості - that is the question!
Але який толк з того, що за результатами візиту до Вашингтона українського президента ми дізнаємось, що Високі Сторони погодилися, що не існує альтернативи дипломатичному вирішенню конфлікту?
Ми це почуємо, а через кілька годин знову дізнаємось про чергового загиблого чи пораненого на Сході України.
Тому побажаємо Петру Олексійовичу "бон вояж". Щоправда ми не очікуємо, що повернувшись з Вашингтону він нас чимось приємно здивує або порадує.
А допомагати і підтримувати нас американці будуть. Вони завжди нас підтримували. Як не Україну, то демократію. За цією новиною я би у Вашингтон не полетів.
Автор: Богдан Яременко