Зачарувати Дональда Трампа. Чи треба грати в цю гру?

Видно (і похвально теж), що Порошенко добре підготувався до інтерв’ю.
Усі фрази добре продумані і відточені. Навіть така собі спроба пожартувати, злегка підколоти Трампа, - "якщо описувати один словом, то зустріч була - чудова (great - слово, яким в політичній риториці явно зловживає Трамп)".
Основні месиджі: я - миротворець, Путін - агресор. Цифри російської військової присутності включно з Кримом (що, погодьтесь, рідко коли доводиться почути у цьому виконанні). Ілюстрація, що на Донбасі російської техніки більше, ніж має Бундесвер. Інші приклади. Спроба через кому, але назвати також і приклади економічної співпраці. Все правильно і професійно.
Але, звичайно, для журналіста цього каналу найпринциповіше запитати, а що Порошенко думає про розслідування російського втручання в американські вибори і перешкоджання Трампом правосуддю у цій справі? Він гарно підводить до цього питання. Спочатку з’ясувавши, що Порошенко не довіряє Путіну, що російські війська все ще у великій кількості в Україні.
З’ясувавши в загальному плані, що Путін все ще хуйло, журналіст переходить до свого основного питання - ну, так і що Трамп реально з цим дружить? Звичайно, формулювання зовсім інше, але суть саме ця.
І ось тут відкривається ще одна завіса над нинішньою поїздкою Порошенка в Вашингтон. Судячи з усього, прямими неприкритими лестощами і компліментами Порошенко вирішив подружитися з Трампом. Ну, можливо, вважається, що таким чином ми закриємо дуже двозначну історію з Манафортом.
Порошенко з лукавинкою говорить, що не хотів би якось впливати чи бути втягнутим у юридичні процедури (такий собі дисклеймер), але президент Трамп не виглядає як таким, який має якісь погані зв’язки з росіянами...
Тобто заявивши про небажання потрапити в делікатну юридичну ситуацію, Порошенко просто таки влипає в політичну двозначність.
Як на мене, дуже слаба і контрпродуктивна фраза. Фактично увесь рівень нинішньої підтримки України з боку США забезпечений завдяки тиску на Трампа за зв’язки з Росією. І ця кампанія далеко не закінчена. І хоча імпічмент Трампу наразі не виглядає як найбільш вірогідний сценарій розвитку подій, тим не менше ніхто нині не може передбачити, чим усе це закінчиться.
І поки це не закінчилось Україні по суті дуже вигідно, щоб у Трампа була потреба виправдовуватися. Але навіщо виправдовувати\відбіляти його своїми руками? Тим більше навіщо так прямолінійно і неаргументовано? Тим більше, що ми таки багато не знаємо про характер взаємин та комунікацій Трампа і його оточення з росіянами.
Адже поясніть мені, а як так потрібно виглядати, щоб зв’язок з росіянами був очевидний? Будьонівка і парашут за спиною?
Тим більший подив викликає ця частина розмови на тлі гарної підготовки Порошенко до інтерв’ю. Можна ж було знайти обтічні формулювання на кшталт, що "ми говорили про підтримку України". А далі - додумуйте самі.
Але принаймні один з основних задумів візиту розкрився. Якщо Джастін Трюдо заходився шукати підходи до Трампа через Іванку Трамп, то президент Порошенко вирішив кавалерійським наскоком зачарувати Трампа особисто. Це помітно не лише з інтерв’ю, але і з перенасиченого компліментами спілкування з президентом США.
Сподобатися Трампу... Добре якщо вийде...
А якщо ні? Адже президент Трамп точно не належить до кола наших симпатиків. А ось його опоненти - найчастіше наші друзі.
Тому не загратися у "підтримку Трампа", як на мене, сьогодні так само важливо, як минулого року було не загратися у "підтримку Хіларі Клінтон".

Автор: Богдан Яременко, голова ГО "Майдан закордонних справ"