НОВОСТИ ДНЯ: Бундесвер не розглядає участі у гіпотетичній російсько-українській війні  Укроборонпром торік отримав понад мільярд доларів від зовнішньоекономічної діяльності  В Україні збільшилося поголів’я свійської птиці – Держстат  Нова Конституція Білорусі: названо дату референдуму  На аукціоні Sotheby's продадуть чорний діамант із космосу  Артефакти греко-римської доби. Єгипетські археологи знайшли 20 мумій в гробниці  Погодные "качели": чего ждать украинцам до конца неделивсе новости дня
07.12.2021 563

«Росія вдивляється у дзеркало й бачить там СРСР. А Захід дивиться на Росію тільки як на Росію»

Павло Казарін: Починаючи з 2014 року будь-яка перспектива безпосередніх переговорів Кремля та Заходу лякає українського обивателя: йому ввижаються в цьому змова і зрада. Та в тому й штука, що ці страхи – беззмістовні. Беззмістовні, а не безпідставні. Москва й справді хотіла б домовитися з Вашингтоном та Брюсселем. І це бажання навіть може бути взаємне. Та компроміс між Росією та Заходом – просто неможливий.

Вся проблема – в різних картинках реальності.

Значна частина російської еліти переконана, що Москва не програвала «холодну війну». Вони вважають, що розпад Союзу відбувся не так через крах радянської моделі, що не витримала протистояння з західною, як через те, що Кремль добровільно погодився приєднатися до клубу західних гравців.

На їхню думку, Росія в кінці вісімдесятих в односторонньому порядку вирішила зняти навислу над світом загрозу ядерної війни. А тому, за їхнім світовідчуттям, Москва не програвала протистояння – вона добровільно погодилася піти на компроміс, і її зрадили.

Зрада полягає в тому, що їй не дісталося місце у «світовій президії», її право на власну «зону впливу» піддали сумніву. І взагалі, її тримали в дипломатичному передпокої, не пустивши за один стіл з ключовими гравцями.

По суті, Росія поводиться так, ніби СРСР і не розпадався. Ніби він всього лише переформатувався, але взаємини за лініями «колонії – метрополія» лишилися у тому ж стані. І йдеться зараз саме про ту реальність, що панує в головах мешканців Кремля. Ту, що пояснює логіку їхніх вчинків.

А для Заходу такий підхід виглядає безглуздим. Бо Захід має зовсім іншу візію того, що сталося 1991-го.

Європа та США сприймають крах Радянського Союзу саме як поразку Москви у холодній війні. Як підсумок зіткнення двох моделей, одна з яких зійшла з дистанції, не витримавши конкуренції. Як крах самого права Кремля на те, щоб вважати себе за альтернативу, за рівню.

І ця різниця поглядів породжує нездоланне протиріччя.

Приналежність до клубу переможців або до клубу переможених дає різні повноваження. Переможений втрачає стартові позиції, опускається в рейтингу й починає все напрацьовувати з нуля. Переможець свою позицію зберігає і навіть посилює. Російська еліта переконана, що її вплив на сусідні країни – це природне право, така собі дарча від історії. А для решти світу такий підхід незрозумілий та неприродній. Все одно що вимога боксера вернути йому чемпіонський пояс після поразки.

Коли Барак Обама описував Росію, як регіональну велику сировинну державу – він не намагався когось образити. Він всього лише описував західний консенсус щодо Москви. Тому що для Заходу той факт, що Кремль не альтернатива Вашингтону – це аксіома.

Москва приречена знову і знову пропонувати Заходу нову «ялтинську конференцію» – тому що бачить себе в ролі СРСР. А Захід вимушений розгублено знизувати плечима, адже бачить перед собою країну, яка продає нафту і газ, а на вторговані гроші купує все інше.

Кремль переконаний, що Захід хоче Росію розділити й зруйнувати – бо вважає себе за глобальну цивілізаційну альтернативу. А Захід вбачає в РФ джерело сировини і ринок збуту й тому щиро не розуміє, навіщо його треба руйнувати.

Навіщо перемагати? Навіщо подрібнювати? Що потім робити з новими державами, на території яких опиняться ядерні заряди? Кому потрібен хаос на кордонах? Сомалізація одної сьомої частини суходолу – така перспектива лякає усіх на Заході достатньо сильно, аби не прагнути незворотнього.

Росія вдивляється у дзеркало й бачить там СРСР. Тому вона вважає, що всі навколо теж бачать в ній СРСР, намагається поводитися як СРСР і розглядає загрози, які розглядав Союз. А Захід дивиться на Росію тільки як на Росію, хоче повернення докримської моделі й намагається збагнути, де у Москви червона лінія, яку вона не зважиться перетнути.

Західна правда могла б позбавити Росію фобій. Але вона занадто образлива, щоби Кремль погодився її прийняти. А тому Москва й надалі лишатиметься заручницею власної підозрілості.

«Для Атоса це забагато, а для графа де ля Фер – замало». Те, що Кремль просить у Заходу, могли б надати СРСР. Але Росія – не СРСР. А тому Росія й надалі доводитиме всім, що вона – СРСР.

І це триватиме доти, доки Кремль не досягне жаданого. Доти, доки Захід не розгледить в Росії те, чим вона так відчайдушно намагається прикидатися. Доки він не усвідомить, що Москва намагається знайти свої нові кордони – і цей інтуїтивний пошук може тривати безкінечно. Саме тоді Захід теж побачить у віддзеркаленні Росії – Радянський Союз. Дооцінить загрози. Зважить ризики. І може наважитися зіграти ва-банк.

І цієї миті Росія ризикує виявити, що за ступенем власної стійкості вона аж ніяк не Радянський Союз.

Автор: Павло Казарін, журналіст, колумніст, письменник

Оценка материала:

5.00 / 1
«Росія вдивляється у дзеркало й бачить там СРСР. А Захід дивиться на Росію тільки як на Росію» 5.00 5 1
Колонки / Колонки / Блоги
07.12.2021 563
Еще колонки: Колонки / Блоги
  • Купатися чи не купатися? Як свято Водохреща стає святом Ополонкопірнання Купатися чи не купатися? Як свято Водохреща стає святом Ополонкопірнання

    Сергій П’ятаченко, науковець: Дивлячись на заголовки в пресі, схоже, що свято Водохреща поступово стає святом Ополонкопірнання. Те, що було маргінальним, раптово стало головним і центральним святковим ритуалом. Саме навколо нього зосереджена масова увага. І саме про пірнання в ополонку в мене щороку бере інтерв’ю телебачення. Пірнати чи не пірнати, що кажуть про це етнографи й чи є це українською традицією чи російською?

  • Мученик за веру Петр Бескорыстный Мученик за веру Петр Бескорыстный

    Александр Кочетков: Мне регулярно бывало стыдно за президента Порошенко, за его лицемерие и цинизм, за бессмысленную гибель наших воинов, за неоправданные надежды украинцев. И когда ПАПа триумфально не переизбрали, я постарался про него забыть и сосредоточиться на критическом анализе действий новой власти. Тем более, что у Порошенко и Зеленского чисто по Р.Шекли приключился «обмен разумов»: теперь ВАЗ цинично не выполняет предвыборных обещаний, а ПАП из каждого чиха пытается сделать шоу.

  • Окупація: що ми робитимемо, якщо апокаліптичний сценарій стане реальністю? Окупація: що ми робитимемо, якщо апокаліптичний сценарій стане реальністю?

    Євген Якунов: За горизонт подій зазирати страшно. Чорна діра може поглинути все. І все ж іноді варто замислитися: що буде і як ти діятимеш за найгіршого сценарію розвитку подій? Наприклад, якщо раптом Росія таки нападе і окупує Україну так, як вона мріє – по Дніпру, але з Києвом включно? Про це не хочеться думати й у це не хочеться вірити. Але треба погодитися, що ймовірність такого сценарію існує.

  • Финал казахской постановки: останутся ли русские войска и получила ли РФ своё? Финал казахской постановки: останутся ли русские войска и получила ли РФ своё?

    Игорь Тышкевич: И да, и нет. Войска ОДКБ начали выходить из Казахстана. Несмотря на то, что ещё несколько дней назад такая вероятность отметалась. Россия была уверена, что «пришла надолго». ВС РФ несомненно усилит своё присутствие на Байконуре, который она арендует. Больше войск, активное использование. О прекращении аренды (такие тезисы звучали в 2021) речи уже не идёт.

  • 3 миллиона инфицированных за сутки! И это не предел! 3 миллиона инфицированных за сутки! И это не предел!

     Андрей Волянский, д.м.н.: На самом деле, никто не знает, сколько инфицируется людей ежедневно, т.к. значительная часть случаев не диагностируется. Впору запричитать: "Ужас, мы все умрем...", ввести 4-ю или хотя-бы третью дозу КАКОЙ-НИБУДЬ вакцины, купить 10 килограмм гречки и одну тысячную часть биткойна и искать ближайшее бомбоубежище. И не забывать смотреть телевизор. По крайней мере, нам такой алгоритм действий настойчиво предлагают правительства и медиа.