Про санкції, національний егоїзм і уроки історії

В 1931-32 рр. Японія почала проти Китаю війну, яку б ми зараз назвали гібридною. Зокрема на території Маньчжурії була створена маріонеткова квазі-держава під назвою «Маньчжоу-Го». Щось на кшталт так званих ДНР і ЛНР. Бачите, як історія може повторюватись, а досвід одного агресора використовуватись іншим.

Врешті решт Китай звернувся до Ліги націй за допомогою, стверджуючи, що вторгнення японців не мало законних підстав. Після довгої подорожі представники Ліги Націй ознайомились з китайськими твердженнями, в той час як японці стверджували, що вони діяли задля підтримання миру в регіоні. Знайома риторика? Але Японію все ж таки засудили. Японці грюкнули дверима і вийшли зі складу Ліги націй.

Згідно зі статутом Ліга Націй повинна була вжити економічних санкцій щодо Японії або, зібравши війська, оголосити війну проти неї. Проте, внаслідок дій Конгресу США, що проголосував проти санкцій Ліги, економічні санкції були неефективними. В США тоді панувала ідеологія ізоляціонізму. Вважалося, що війни на інших континентах не мають відношення до інтересів США, і Сполучені Штати не мають втручатися в конфлікти в інших частинах світу, крім Америки. Американці тоді думали, що на чужих війнах краще заробляти.

Але що сталося за декілька років? 7 грудня 1941 р. Японія напала на США. Ось так бумеранг повернувся. За економічний і політичний егоїзм довелося заплатити трагічну і велику ціну.

Американці після цього зробили належні висновки. Як зробили їх і британці після помилкових спроб «умиротворення» Гітлера. А от деякі інші країни сьогодні, здається, готові і далі наступати на «граблі» політики національного егоїзму в своїх стосунках з країною-агресором.

Це давня і напівзабута історія, але вона може бути повчальною для деяких країн, які зараз тримають «нейтралітет» щодо жахливої війни Росії проти України, і намагаються заробляти на цій війні. Бумеранг може повернутися…

Автор: Володимир Фесенко, політолог