Маріуполь: суто економічні втрати внаслідок зупинки комбінатів. Цифри вражають

На підставі звітності за 2020 р., Азовсталь створила 0,19% ВВП та посприяла створенню ще 1,02%, тоді як ММКІ створив 0,24% та посприяв створенню 1,60%. Отже, втрата лише двох комбінатів в Маріуполі тотожна втраті 3,05% ВВП: 0,43% прямі втрати та непрямі втрати ще 2,62%.

Нагадаю, що 2020 р. був поганим як для вітчизняної економіки (пандемія), так і для вітчизняної металургії (низькі ціни та завищений курс гривні). Внесок цих двох комбінатів у ВВП в 2021 р. буде суттєво краще, прогноз – до 3,75-4,00% ВВП.

Зупинка комбінатів в Маріуполі призведе до зниження виробництва чавуну на 9 млн. т до 11,5 млн. т. на рік.

Компенсація шляхом збільшення випуску на працюючих домнах можлива лише теоретично: вони задіяні на 80% від потужності. Відтак, потрібно виводити домни з консервації.

Наразі відомо, що законсервовані дві домни на АМКР, дві на ДнМЗ та одна на ДнМК. Їх запуск збільшить випуск чавуну на 5 млн. т. на рік, але для цього потрібно $550-600 млн. інвестицій та щонайменше 9 місяців на підготовчі роботи.

На комбінати з Маріуполя припадає випуск майже 9 млн. т сталі. Без них та внаслідок консервації Запоріжсталі в березні, випуск зменшиться до 11,5 млн. т.

Компенсація можлива лише на трьох конвертерах ДнМз (1,5 млн. т на рік) та на підприємстві ТСА-Стіл Груп, де встановлені дві електродугові печі та піч-ковш (250 тис. т на рік), тому компенсувати можливо лише 2 млн. т, а збільшення виробництва чавуну має сенс лише на 2,5 млн. т на рік.

Крім того, саме на Азовсталі та ММКІ вироблялося 60% листового прокату: 0,8 млн. т та 3,8 млн. т відповідно. Наразі втрачено:

• 70% виробництва прокату з покриттям (0,4 млн. т на рік);

• весь товстолистовий прокат (3 млн. т);

• 35% х/к прокату (0,3 млн. т);

• 30% тонколистового прокату (1 млн. т).

Компенсувати ці витрати на інших комбінатах неможливо: нема прокатних станів та МНЛЗ. Їх створення – це роки та кілька мільярдів доларів інвестицій.

Особливо слід акцентувати на втраті виробництва товстого листу: це стратегічна проблема, адже товстий лист потрібній для оборонної промисловості. Теоретично, це виробництво можливо на Запоріжсталі, де в наявності необхідне обладнання, але зміна його налаштування – це час та інвестиції.

Суто економічні втрати внаслідок зупинки комбінатів – це 8,2 млн. т продукції на рік, що дорівнює 40% всієї галузі. Множення втрат на середньозважену ціну $600 за т дає можливість стверджувати, що ми втратили $5 млрд. річного експорту.

Висновки будуть банальні.

По-перше, слід розуміти, які галузі та які міста мають стратегічне значення, та піклуватися про їх безпеку та обороноздатність.

По-друге, слід пам’ятати, що деякі unsexy галузі створюють ВВП не лише прямим шляхом, а ще й по усім ланцюгам їх постачальників.

По-третє, слід цінувати те, що маєш. Іноді цінність стає зрозумілою лише після втрати.

Автор: Олексій Білязе