Архітектор "руского міра": хто такий Владислав Сурков і чому Путін "взяв його у тісні руки"

24 лютого Російська Федерація розпочала на території України повномасштабне вторгнення, щоб, ймовірно, здійснити велику мрію Путіна - відродити чи то Радянський Союз, чи то Російську імперію, якою він правитиме до смерті. Пише ТСН.

Грунт для війни готувався роками: на телебаченні РФ запускалися десятки пропагандистських програм, спрямованих насамперед на критику України та української політики, фінансово утримувалися та залякувалися сотні журналістів і політиків, які в ефірах цих самих програм говорили пропагандистськими кліше, створювалися політичні партії, а також від 2014 року активно почав форсуватися термін "українське питання". Безпосередньо за те, що відбувається в Україні, включаючи восьмирічну війну, події на Майдані та анексію Криму, відповідальний "чорний кардинал" Путіна - Владислав Сурков.

Він - російський політик, мільярдер, письменник, бізнесмен та найближчий соратник кремлівського диктатора. Як Сурков зміг досягти такого становища - не зовсім зрозуміло, як і те, чим саме займалася ця людина. Однак знають про нього багато хто, як у Росії, так і за її межами. Починав Владислав свою діяльність у Кремлі паралельно з Путіним, і 1999 року, коли Путін очолив уряд, а потім обійняв посаду Єльцина, Сурков став заступником керівника Адміністрації президента Росії, проте вже тоді він був заможною людиною та входив до списків найбагатших росіян.

Одним із головних досягнень Суркова вважається створення партії "Єдина Росія", яка зараз повністю контролює владу в країні. Саме він вигадав пропагандистську концепцію, якою зараз користується ця структура, а також допомагає домінувати протягом понад 20 років. Як досвідчений піарник і політик, Сурков порадив членам партії "опановувати ідеологію", а для цього створювати в регіонах "постійні групи з пропагандистського забезпечення боротьби з політичними супротивниками". Саме він став ідеологом масових проплачених заходів за "Єдину Росію", які підіймали рейтинг партії та створювали картинку народної любові до Путіна, а також є автором ідеології "суверенна демократія" - суміші авторитаризму та тоталітаризму, яка ховається під маскою демократії. Нерідко до акцій, організованих Сурковим, були залучені студенти та діти, що наштовхувало багатьох на порівняння з гітлер'югендом. Серед російських опозиціонерів всі ці маніпуляції громадською думкою отримали назву "сурковська пропаганда".

Окрім звання "помічник Путіна", Сурков завоював собі репутацію і в Чечні як нерозлучний друг Рамзана Кадирова. Сурков, який, до речі, за походженням сам наполовину чеченець і провів у республіці перші роки життя, часто відвідував Грозний, зміцнюючи зв'язок Кремля та Кавказу. Сам політик себе називає автором концепції "руского міра" і спочатку він вкладає цю фразу в уста Путіна, а потім успішно впроваджує пропаганду у свідомість росіян. Тут варто зазначити, що саме завдяки Владиславу Суркову, після того, як 2012 року він очолив Урядову комісію з розвитку телерадіомовлення, пропаганда та українофобія в Росії заграли новими фарбами - з екранів телевізорів в особах Соловйова, Соловйова, Кисельова, а невдовзі і Скабєєвої, неодноразово лунають слова: Україна, нацисти, США та радіоактивний попіл. Кремлівські темники працювали на повну.

За рік до Революції гідності у Києві Сурков зненацька звільняється з посади. Що стало причиною різкого відходу політика, було незрозуміло, але звільненню навіть присвячували випуски в ефірах новин на головних пропагандистських каналах. Сам же помічник Путіна пішов у тінь і над чим працював - було невідомо аж до 2014 року, коли його ім'я спливло під час Євромайдану.

На початку 2014 року, коли в Україні тисячі людей вийшли на вулиці проти влади, Сурков займається таємною дипломатією, їздить на зустрічі до Януковича. За даними Генеральної прокуратури України, метою поїздок Суркова було збирання інформації про те, як відбуваються протестні акції в Україні, як організований Майдан та як його фінансують. Водночас в Росії, Криму та на Донбасі активно набирають популярності інші акції - проросійські. Також щодня ведеться активна пропаганда на телебаченні, де росіянам поступово вкладають ідею того, що така країна, як Україна, існувати не повинна. А проросійські акції на сході країни та заклики Путіна ввести війська подаються як порятунок, активно опрацьовується також сама ідеологія "руского міра", створена Сурковим.

2015 року Валентин Наливайченко, який тоді очолював Службу безпеки України, звинувачував Суркова у причетності до розстрілів на Майдані. Тоді Міністерство закордонних справ Росії назвало ці заяви "гідними психіатричного лікування" та "спекуляціями на смерті людей". Особисто відповів на це і президент Росії, назвавши заяви про причетність Суркова до подій в Україні "абсолютною, повною дурницею".

"У межах цього провадження є посади, прізвища, копії паспортів, дати їх в'їзду-виїзду, яким зв'язком вони користувалися, в яких приміщеннях перебували, як радник президента Путіна Сурков ними керував у Києві", - зазначив Наливайченко, додавши, що від грудня 2013-го до лютого 2014 року до Києва приїздили три групи співробітників ФСБ, які нібито організовували розгін активістів Євромайдану. Також Наливайченко звинувачував Суркова у тому, що він координував діяльність збройних формувань самопроголошених "ДНР" та "ЛНР".

2016 року в Мережу злили листування Суркова з представниками самопроголошених маріонеткових "республік", в якому він обговорював плани поділу України на Новоросію, Малоросію та Галичину, а також узгодження фінансових витрат, ухвалюваних законів. Не таємниця також, що Сурков особисто консультував колабораціоністів Захарченка, Плотницького та Пушиліна.

Протягом десятків років, після зустрічі Путіна та Суркова, вони опрацьовували "українське питання", підтримували імперські амбіції один одного, перебуваючи водночас у власному світі пропаганди.

"України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад розуму. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає. Брошура "Самостійна Україна" є, а України немає. Питання тільки в тому, України вже немає чи поки що немає? Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто вважаю, що України немає поки що. Але з часом вона все ж буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Проте, яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме і навіть, можливо, скільки буде Україн - питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше належить брати участь. Відносини з Україною ніколи простими не були, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської та радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то західняки до Гітлера перекинуться. Примус силою до братніх відносин - єдиний метод, що доказав ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший", - заявив в інтерв'ю 2020 року Сурков.

18 лютого того ж таки 2020 року президент Путін звільнив Владислава Суркова з посади свого помічника. Пєсков же заявив, що тепер український напрямок куруватиме у Кремлі колишній віцепрем'єр Дмитро Козак.

2021 року політик все ж продовжував говорити про "рускій мір", у якому росіянин - найвища раса.

"Для мене що таке "рускій мір"? Це скрізь, де люди говорять і думають російською. Це там, де, можливо, вони не говорять і не думають російською, але де вони дуже поважають російську культуру. Там, де вони бачать у російській моделі розвитку національного альтернативу для того, що у них є у себе вдома. Таких людей зараз теж стає все більше. Там, де люди бояться російської зброї, - це також "рускій мір". Це і є наш вплив. Там, де поважають наших учених, наших письменників, наше мистецтво-  це все "рускій мір", - сказав він.

15 лютого 2022 року Сурков знову нагадав про себе, написавши колонку для видання "Актуальні коментарі", де цілком серйозно розмірковував про межі Російської імперії до 1918 року і відкрито говорив про те, що Україна та країни Балтії повинні входити до складу Росії.

"В лютому 1918 року відбулося історичне (і частково істеричне) засідання ЦК партії більшовиків. На ньому було затверджено рішення про укладання миру з Німеччиною. Цей мир, відомий як Брестський, заздалегідь отримав в опозиційній пресі (така тоді ще була) додаткову і чітку назву - непристойний. І справді, мир вийшов просто образливим. За його умовами, Росія відмовлялася від величезних територій Прибалтики, Білорусі, України, що колись належали їй. Західний кордон відкотився далеко на схід, запхавши країну в межі допетрівських, можна навіть сказати, дороманівських часів. Непристойніше немає куди".

Майже за два місяці після виходу цього тексту "куратор українського напряму" сам потрапив під "чистку" Путіна. В російських ЗМІ, з посиланням на ексдепутата Держдуми РФ Іллю Пономарьова, повідомили, що Суркова посадили під домашній арешт, доки тривають слідчі заходи у справі про розкрадання на Донбасі від 2014 року. У Кремлі ж заявили, що не мають інформації про те, що колишній помічник Путіна перебуває під домашнім арештом.

"Не маємо такої інформації", - сказав журналістам Дмитро Пєсков.

Що ж, схоже, головний архітектор "руского міра", відповідальний за смерті тисяч українців, сам повною мірою відчув те, що створив, а його початковий план, за яким в Україні мали зустрічати російських солдатів з квітами, провалився. Сурков більше не потрібен Путіну.