Cмерть путінізму – п'ять ознак, Китай більше не наддержава. Огляд західних медіа

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

Forbes: П’ять ознак того, що війна в Україні — останній подих ери путінізму.

Коли Путін розпочав вторгнення до України два місяці тому, західні експерти були впевнені: російський експансіонізм відроджується. Зараз пейзаж трохи інакший. Плани Москви щодо швидкої окупації зазнали краху, а на заміну їм прийде війна на виснаження, яка починає нагадувати болото, пише Forbes. Всі, хто вважав Путіна надто розумним, осоромлені. Війна в Україні знаменує кінець ери путінізму, і ось п’ять ознак цього.

1) Російська армія виявилась фантастично поганою.

Її статус "другої у світі" після американської не витримує критики. Солдати кепсько підготовлені та безініціативні, розвідка провальна, озброєння старе та крихке, офіцерам не вистачає гнучкості та спритності.

Російська корупція роз’їла її збройні сили.

2) Російська економіка страждала і до запровадження санкцій.

З того моменту, як Путін повернувся до президентського крісла у 2012 році, від його амплуа людини, що підняла російську економіку, не залишилося аж нічого. Середній показник зростання економіки на рік становив 1,35%. Експорт зосереджений на викопному паливі, Росія не здатна конкурувати в передових технологіях, майже все доводиться імпортувати. За ВВП на душу населення Росія посідає лише 55 місце у світі за паритетом купівельної спроможності, і цей показник, ймовірно, впаде через санкції.

3) Демографічні показники — найгірші у світі.

За даними ЦРУ, Росія посідає 156-е місце з 226 країн з очікуваною середньою тривалістю життя 72,4 року (трохи нижче Молдови). У більшості промислово розвинених країн, зокрема США, показник – 80 років. Коефіцієнт народжуваності — 1,8 дитини на жінку, що нижче показника у 2,1 дитини для відновлення кількості населення.

4) Російське молоде покоління відчужене і схильне до еміграції.

Путін — зі старого світу, він принципово не користується інтернетом та смартфоном. Війна посилила песимізм серед молоді, вона склала значну частку тих сотень тисяч емігрантів, які покинули РФ після 24 лютого.

5) Російські "союзники" гальмують її власний розвиток.

Москва поводиться із союзними державами як колоніальна метрополія. Це зазвичай сусідні пострадянські диктатури чи далекі диктатури на кшталт Куби чи Сирії. Щоб підтримувати їх, Росія витрачає нескінченну кількість грошей. Москва нещодавно займалася придушенням протестів у Казахстані та мала намір зробити це позаминулого року в Білорусі.

Навіть якщо не звертати уваги на чутки про погане здоров’я Путіна, важко повірити, що ця хитка модель протримається надто довго.

Foreign Policy: Чому Сі Цзіньпін потрапив у пастку в Україні

Одним із неочікуваних результатів війни Росії проти України стало те, що Китай раптово втратив статус великої держави, пише Foreign Policy. Очільник країни Сі Цзіньпін залишився фактично осторонь від усіх подій, не маючи жодної змоги впливати на них. Всі рішення ухвалюються в Москві, Вашингтоні та Брюсселі, але не в Пекіні.

Нічого такого не входило у плани компартії КНР з її баченням нового світу, де Росія відіграє допоміжну роль у просуванні ревізіоністського порядку денного Пекіна. Москва цю "ковдру" перетягнула на себе.

Навпаки, мовчазна підтримка російської війни тільки сприяла зростанню ізоляції Китаю. Утім, не можна не помітити, наскільки пасивну роль зараз відіграє Пекін, що б він зараз не робив.

Союзництво двох "ображених на західний лібералізм" держав – Росії та Китаю – було скоріше символічним, а не змістовним. Воно будувалось на взаємній ненависті до США, а не на спільному баченні світу. Путін протягом 20 років насолоджувався роллю Росії як руйнівника, часто вдаючись до політичної та військової агресії, щоб підірвати та шокувати ліберальний міжнародний порядок. Сі грав у довгострокову гру "реформування та вдосконалення" системи колективної безпеки.

Після вторгнення Пекін опинився на роздоріжжі між повноцінною підтримкою свого союзника та подальшим економічним підкоренням країн світу, які здебільшого агресію проти України засудили.

В цей час китайські банки та компанії поступово залишають Росію, щоб не опинитися під санкціями. А радник державної ради Китаю Ху Вей в одному дуже популярному есе навіть стверджував, що "Китай не може бути прив’язаний до Путіна, і його потрібно відрізати якомога швидше".

Але не варто вводити себе в оману, пише Foreign Policy: Сі не збирається повертатися спиною до Путіна — навіть якщо Пекін назвав повідомлення про поширені порушення прав людини Росією в Україні "тривожними".

The Washington Post: Бізнеси, які залишилися в Росії, зазнають набагато більших втрат

Останнім часом у різних ЗМІ можна побачити матеріали про те, як компанії, що пішли з Росії, стикаються з фінансовими проблемами. Все з точністю до навпаки. Компанії, що відмовилися залишити Росію, мають серйозні фінансові проблеми, пише The Washington Post.

Ціна акцій Societe Generale підскочила на 5% на початку квітня після того, як вона оголосила, що покидає Росію, попри втрату $3,4 млрд через це.

Статистика ринкової капіталізації близько 600 публічних компаній свідчить: після агресії 24 лютого компанії, які згорнули свою діяльність в Росії, продемонстрували значно кращі результати проти тих, які залишилися. В останніх акції в середньому впали на 15-30%, хоча індекси ключових ринків знизились приблизно на 2-3%.

Тенденція залишається такою і зараз, два місяці потому. Це стосується не тільки великих гравців, але й маленьких та маловідомих компаній.

Звісно, є винятки. Наприклад, компанії, які мають справу з викопним паливом. Акції ExxonMobil зросли на 13% після вторгнення РФ до України. Тим часом Kinross Gold зросла на 13%, попри те, що припинила свої інвестиції у видобуток російського золота, а на нього припадало 20% їхнього доходу. І навіть у транснаціональних компаніях, які раніше отримували значні доходи в Росії, інвесторів очевидно більше хвилюють репутаційні ризики фінансування режиму Путіна.