Публічне підбурювання до геноциду українців є злочином - міжнародні експерти

Про це ідеться у доповіді "Незалежний правовий аналіз порушення російською федерацією Конвенції про геноцид в Україні та обов'язку запобігти", стислий виклад якої опублікував Укрінформ.

Звіт є першим, в якому розглядається одне з найбільш спірних і значущих питань російського вторгнення в Україну: чи має ця війна характеристики геноциду.

Дослідження є проєктом Інституту New lines і Центру Рауля Валленберга, які об’єднали три групи експертів. До них належать команда вчених-правознавців й експертів з питання геноциду, група дослідників, які опрацьовували інформацію з відкритих джерел, а також група лінгвістів, які скористалися широким переліком першоджерел, що вже є доступними – перехоплені повідомлення і свідчення.

Інститут New lines і Центр Рауля Валленберга вивчали геноциди рохінджа та уйгурів, зокрема підготували перший звіт, який засвідчив факт геноциду у Сіньцзяні у розумінні Конвенції про геноцид 1948 року.

Дослідники дійшли висновку, що росія як держава несе відповідальність за порушення Статті II та Статті III (c) Конвенції про геноцид, якої вона зобов’язана дотримуватись.

Українська національна група визнається на національному і міжнародному рівнях, а також росією в офіційних міждержавних відносинах. Отже, українці є захищеними Конвенцією про геноцид.

Відповідно до Статті III (c) Конвенції про геноцид, пряме та публічне підбурювання до скоєння геноциду є окремим злочином, незалежно від того, чи призведе воно до геноциду.

Як ідеться у дослідженні, російські високопосадовці і державні ЗМІ заперечують існування окремої української ідентичності, маючи на увазі, що ті, хто ідентифікують себе як українці, загрожують єдності росії або потурають нацизму, тому заслуговують на покарання. Заперечення існування захищених груп є конкретним індикатором геноциду, відповідно до критеріїв ООН щодо оцінки ризику масових звірств.

Як наголошують дослідники, "звинувачення у дзеркалі" є найпотужнішою історично повторюваною формою підбурювання до геноциду, коли зловмисник звинувачує цільову групу у плануванні тих звірств, які він сам має намір скоїти, зображуючи таргетовану групу як екзистенційну загрозу, а насильство над нею – самозахистом і необхідністю. Так, президент рф володимир путін і російські посадовці звинуватили Україну у скоєнні геноциду або винищенні цивільного населення на контрольованих росією територіях як привід для вторгнення в Україну.

російські посадовці та медіа посилаються на "денацифікацію" як одну з головних цілей вторгнення та описують українців як недолюдей ("зазомбовані", "зі звірською натурою", "підпорядковані"), хворих чи заражених ("сволота", "скверна", "розлад"), або як екзистенційні загрози і втілення зла ("нацизм", "Гітлерюгенд", "Третій Рейх"). Ця риторика застосовується, щоб зобразити українців як нацистів і смертельних ворогів, перетворюючи їх на легітимну чи необхідну мішень для знищення.

Дослідники також констатують конструювання росією екзистенційної загрози в особі українців. рф відверто пов’язує нинішнє вторгнення з екзистенційною війною Радянського союзу з нацистською Німеччиною, посилюючи вплив пропаганди на російську аудиторію з метою скоєння або схвалення масових звірств. Заступник голови Ради безпеки росії Дмитро Медведєв 5 квітня опублікував: "Перетворившись на Третій Рейх…, Україну спіткає та ж доля… на яку вона заслуговує! Ці завдання не виконуються миттєво. І вони будуть вирішуватись не тільки на полі бою". За день до Дня перемоги путін надіслав в ОРДЛО телеграму, що росіяни борються "за звільнення рідної землі від нацистської скверни", і що "перемога буде наша, як і в 1945 році".

Крім того, підкреслюють експерти, російська православна церква публічно підтвердила історичну паралель і високо оцінила боротьбу росії з нацистами.