Історик Кульчицький: Росія була провінцією у Київській державі, слова Путіна про Петра I – це смішно

Вільна інтерпретація історії Російської імперії, яку дозволяє собі президент країни-агресора Володимир Путін, зокрема, порівняння себе із Петром I, виглядає смішно для істориків. Тому "викладати" її можна лише тим, хто ніколи не вивчав справжню історію цієї держави.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький.

– Путін знову вирішив виступити в ролі історика. Цього разу він говорив про Петра I та фактично порівнював себе із російським царем. Що ви думаєте з цього приводу?

– Усе це дуже смішно. Путін каже про те, що вони нічого не завойовували, а тільки повертали те, що їм належить. Можливо, це буде сприйнято його юними слухачами, тим більше, що вони не вивчали справжньої історії Росії.

Але тут треба згадати ось що. Була Лівонська війна, яку вів Іван IV (Грозний). Вона тривала дуже довго, з 1558, і закінчилася перемир’ям у 1583 році. А вже 1584 року Іван Грозний помер.

Ця війна була дуже неуспішною для царя. По суті, він хотів загарбати сучасну Естонію та Латвію. Тоді ці території називалися Лівонією. Але в нього нічого не вийшло. Усе це залишилося для майбутніх царів, аж поки не знайшовся Петро I, який розпочав уже Північну війну зі Швецією.

Але я хотів би повернутися до Івана IV і в поєднанні з ним Івана III, який княжив на московській Русі з початку XVI століття. Іван III завоював Новгородську землю, а Іван IV, так би мовити, зміцнював завойоване своїм попередником.

У чому це полягало? У Східній Європі формувалися чотири східно-слов’янські народності: великоросійська, як потім її називали, білоруська, українська і новгород-псковська. За часи правління Івана III та Івана IV шляхом депортації, шляхом фізичного винищення ця новгород-псковська народність, яка була орієнтована на Європу і входила в Ганзейський союз і була дуже успішною, після завоювання загинула назавжди. Вона була перетравлена росіянами, так званою великою Руссю. Потім перетравили Білорусь відсотків на 70, потім Україну відсотків на 50.

Московське князівство було дуже скромним за своїми масштабами, неофіційно, починаючи з Івана III, а офіційно – з Петра I, воно перетворилося на Російську імперію, яка вела агресивну політику.

От усе, що можна сказати. Це реальна історія всього того, про що наговорив Путін, вважаючи себе наступником Петра I.

– Ми звикли порівнювати Путіна з Гітлером. Але якщо брати російську історію, на кого з історичних персонажів він більш схожий?

– Він хоче бути схожим і на Сталіна, і на Івана Грозного, який вигадав опричнину, і, мабуть, на Катерину II. На всіх тих, хто територіально прирощував Російську імперію.

– Виходячи з того, що наговорив Путін, як ви можете оцінити його знання з історії, зокрема, з історії Російської імперії?

– Треба сказати, що взагалі всі російські історики, починаючи з Татіщєва, Соловйова, Ключевського, які писали і публікували багатотомні дослідження, на основі яких потім друкувалися підручники, подавали історію Росії вкраденою з реальної історії України-Руси.

Тому що всі вони опиралися на династію Рюриковичів, яка проіснувала в Московській державі аж до Івана IV і його сина Федора. Потім ця династія перервалася і з’явилася нова династія Романових. Вони творили історію династії і суто механічно історія династії переходила на історію народу, зокрема, на історію України.

Таким способом створювалася "тисячолітня Росія". А насправді Росія була провінцією в Київській державі, яка теж не називалася Київською Руссю, а називалася просто Руссю. І ця Русь з центром у Києві була пов’язана з Європою. І тільки потім з’явився якийсь улус, татарська Золота Орда, яка, по суті, передала своє військо і свої військові традиції московським князям, які почали завойовувати спочатку найближчі князівства. Наприклад, Рязанське, Тверське, а потім поширили завоювання на всю Великоросію, а потім уже і на Білорусь, розділили Польщу, де були українські землі впродовж кількох століть, тощо.

Тобто історія, яка викладається в сучасній Росії, абсолютно не схожа з реальністю. Ясна річ, що Путіну дуже легко розмовляти на цю тему з юними людьми, давати свою власну інтерпретацію російської історії, в центрі якої стоїть він сам, а перед ним Ленін і решта.