Німецька зброя: чи стримає уряд Олафа Шольца свою обіцянку допомогти Україні

Приїде не один, а, за інформацією німецької преси, разом із президентом Франції Еммануелем Макроном та прем’єром Італії Маріо Драґі. Пише ТСН. 

Візит відбудеться ще й напередодні історичного для нас саміту ЄС, де Україна очікує отримати статус кандидата на вступ. Суспільна думка на нашому боці: 66% європейців підтримують вступ України до ЄС. Проте є три країни, які проти. І це не Німеччина, Франція, Італія чи Угорщина. Це Данія, Швеція та Нідерланди.

Проте, саме Шольц, Макрон та Драґі можуть переконати ці три країни зняти своє вето і відкрити Україні шлях до вступу в ЄС. І тут нам може допомогти здатність переконувати партнерів, вміло вказуючи на їхні стратегічні помилки.

На Шольца в Києві чекали ще 9 травня. За цей час і він, і його соціал-демократична партія наразилися на нищівну критику опозиції та суспільства за відверте гальмування допомоги Україні. Макрон теж не стояв осторонь, відзначившись своїми заявами про "неприниження Путіна".

У цій статті ТСН.ua проаналізував позицію Німеччини, заяви Шольца про надання Україні конкретних видів озброєнь та у підсумку їхній відвертий саботаж.

Що сталося з Олафом Шольцем? Саме це питання зараз найчастіше лунає в українському та німецькому суспільстві. Всі згадують його потужну промову у Бундестазі 27 лютого, на четвертий день широкомасштабної російської війни, яка, здавалося, поклала край сумнозвісній "шредерізації" Німеччини.

Після цього було ще кілька сильних промов. Але далі слів, особливо у наданні Україні важких озброєнь, справа не йде. З останнього – Німеччина начебто остаточно відкинула ідею Іспанії передати Україні 40 бойових танків Leopard 2 A4, які Мадрид вже давно не використовує.

Шольц заявляв, що його уряд не отримував офіційних запитів від Мадрида, хоч голова оборонного комітету Бундестагу Марі-Агнес Штрак-Циммерман і вимагала від федерального уряду схвалити цю поставку. Проте, якщо непорозуміння з передачею танків Leopard ще можна якось списати на поспіх іспанської сторони, мовляв, оголосили про свою ідею раніше, ніж отримали згоду Берліна, то з іншими видами німецьких озброєнь ситуація дуже заплутана і навіть місцями анекдотична.

Наприклад 1 червня Шольц пообіцяв надати Україні сучасні системи ППО IRIS-T SLM. Проте експерти кажуть, що єдиною країною, яка начебто отримала один такий комплекс восени минулого року, був Єгипет. А на виробництво десяти таких систем для України може піти до чотирьох років.

Виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Шольц заявив, що Путін не повинен виграти цю війну. Проте, за словами посла України в Німеччині Андрія Мельника, канцлеру не вистачило лідерства та сміливості заявити про конкретні види озброєнь для України. Міністерка закордонних справ Анналена Бербок заявляє, що одними лише словами Путіна не зупинити – потрібна зброя. Але її постачання Берлін блокує.

Ба більше, як пише Spiegel, в НАТО є якась негласна домовленість не постачати Україні сучасні бойові танки типу Leopard. За чутками, Мадрид навіть перепросив у Берліна, і тепер йдеться про поставку Києву не більш ніж десяти таких танків, і то не факт.

Що це, як не продовження політики Меркель щодо умиротворення агресора? З’являлися навіть чутки, що у Кремля на Меркель та Шольца, який довго працював із нею пліч-о-пліч, є якийсь компромат. Проте у що дійсно можна повірити, так це у небажання Берліна передавати Києву важке озброєння, щоб українці не поцілили саме по території РФ. Враховуючи ще і той факт, що рідна соціал-демократична партія Щольца – це партія пацифістів, які десятиліттями зменшували видатки на оборону, вибудовуючи бізнесові зв’язки з Москвою, маючи надію, що це стримає її військові апетити.

Німецьке видання Welt констатує, що від кінця березня уряд Шольца, попри обіцянки, звів до мінімуму військову підтримку України, не надаючи навіть легкого озброєння. Так, наприклад від 30 березня до 26 травня Київ отримав лише дві партії німецької зброї: 4,6 тис. протитанкових мін, запчастини для кулеметів, радіоприймачі, ручні гранати та вибухівку. Зенітні та протитанкові засоби Німеччина надала ще 25 березня.

Віцеканцлер та міністр економіки Роберт Габек, якого німецькі ЗМІ все частіше називають улюбленцем виборців і навіть можливим наступником Шольца, який дихає йому в потилицю, відкидав звинувачення на адресу Німеччини. Проте розкол у провладній коаліції, куди входять і соціал-демократи, і "зелені" (а саме Габек і Бербок є лідерами "зелених"), приховати все складніше.

Ба більше, все частіше позицією Берліна незадоволені в ЄС, яка вже призвела до справжнього скандалу з Польщею. Анджей Дуда звинуватив Німеччину у недотриманні слова щодо схеми обміну танків: Берлін обіцяв Варшаві Leopard на заміну танкам, поставленим Україні. У німецькому уряді заявили, що приголомшені словами лідера Польщі. Проте поставок досі немає.

Так само незрозумілою є заява Шольца щодо начебто домовленості з Грецією про поставку Україні радянських танків в обмін на німецькі. Анекдотичність ситуації в тому, що Афіни не мають на озброєнні радянських танків Т-80, які напевно мав на увазі Шольц. Проте їх має Кіпр. Потім з’явилася інформація, що Німеччина передасть Греції БМП Marder, які так просила собі Україна. Натомість Афіни передадуть Києву близько 100 бронемашин радянського виробництва - старі бойові машини піхоти типу "БМП-1А1 Схід".

Проте і їх досі немає. При цьому, як повідомляв Bild, Німеччина має зайві БМП Marder, але просто не хоче поставляти їх Україні. Як вочевидь і РСЗВ Mars II. До того ж, ми досі чекаємо обіцяні нам 30 зенітних танків Gepard. Українські військові вже опановують використання цих машин. Перша поставка на фронт очікується до кінця липня, що вочевидь стане справжнім тестом для уряду Шольца.

Його партія і він особисто не можуть закривати очі на суспільну думку. А вона в Німеччині така: підтримка України у кривавій війні, яку розв’язала Росія, є беззаперечною, як і постачання Києву зброї. Критика німецьких ЗМІ на адресу уряду Шольца просто зашкалює.

Своїми заявами про надання Україні якихось видів озброєнь Шольц намагається дати суспільству те, що воно хоче чути, балансуючи при цьому між різними таборами своєї соціал-демократичної партії, яка десятиліттями заробляла на нафтогазовому бізнесі з Росією.

Проте суспільство, яке хоче від Шольца  рішучості та лідерства, бачить, що конкретних дій за його словами немає. Саме тому його рейтинги стрімко падають, а на перше місце за електоральними симпатіями виходять ті політики, які дають німцям упевненість, що російська загарбницька війна не пошириться далі на Європу. Ну і насамкінець, своє слово ще не сказало німецьке лоббі виробників зброї, яке може віддати перевагу далеко не Олафу Шольцу.