Захід змінює цілі і знову хоче домовлятися. А нам потрібна зброя – вже зараз

Перед цієї зустріччю існували два головні спірні питання, які активно розкачували в західних ЗМІ:

- чи не спровокує путіна передача Україні MLRS озброєння на прямий конфлікт з НАТО?

- чи не готова росія уже зараз до швидкого «компромісного» миру?

Обидва ці питання були зняті ще задовго до зустрічі в Брюселі. При чому зняв їх сам путін. В двох своїх виступах він спочатку сказав, що не бачить нічого страшного в поставках Україні західних MLRS. А потім оголосив свої плани «розширяти і укріпляти» імперію.

Здавалось би, ніякої двозначності і ніяких сумнівів не мало лишатися. Путін точно не відмовиться від ідеї військового захоплення сусідніх країн. І він не має чим відповісти на поставки MLRS (інакше б відповів).

Все складалося добре, але…

За підсумками зустрічі стало відомо про новий пакет допомоги на червень-липень. Зокрема від США на 1 млрд. дол.

В цьому пакеті передбачено 18 гаубиць М777, 36 тис. боєприпасів до них, дві пускові системи «Harpoon», боєприпаси до MLRS та різна амуніція. Також іще певну кількість гаубиць мають поставити інші країни, а Німеччина пообіцяла 3 MLRS.

БАГАТО ЦЕ ЧИ МАЛО?

За попередні два місяці тільки від США ми отримали: 108 гаубиць М777, 220 тис. снарядів до них, 200 бронетранспортерів М113, 20 вертольотів МІ-17 і т.д.

Наступний пакет допомоги США оголосить тільки в другій половині липня. Тобто на червень-липень допомоги скоріше за все більше не буде. А це означає, що темпи поставок США скоротилися десь в 3-5 разів.

Хоча ще недавно в ЗМІ була інформація, що США забронювали для України близько 500 САУ М109 і, можливо, передасть нам всі М777 морської піхоти США, так як нібито ці гаубиці планується зняти з озброєння піхотинців.

18 нових гаубиць скоріше лише підтримають кількість бойової артилерії ЗСУ калібру 155 мм, а не посилять її. Були повідомлення, що за місяць інтенсивних боїв ЗСУ уже «спалила» близько десяти стволів М777, які тепер потребують ремонту. Це відповідає інформації про те, що Канада нам передасть 10 стволів для ремонту цих гаубиць.

По MLRS офіційно не повідомлялося, скільки боєприпасів буде передано. Але в розмові з журналістами міністр оборони США Лойд Остін необережно обмовився про 100 боєприпасів. Скоріше за все він мав на увазі 100 зарядів по 6 ракет, а не 100 ракет. Але тут важко щось зрозуміти.

В будь-якому випадку, навіть ті 7-10 MLRS , які ми отримаємо, треба буде застосовувати лімітовано, відповідно кількості ракет.

ДУЖЕ ДИВНИЙ БРИФІНГ

Після зустрічі представники США (міністр Лойд Остін та командувач збройними силами генерал Майкл Міллі) провели брифінг.

Під час цього брифінгу журналісти Bloomberg і ВВС задали фактично одне і те саме питання: чи не вважаєте ви, що допомоги в останньому пакеті занадто мало?

Міністр Остін відповідав по кілька хвилин дуже загальними фразами, про «динамічне поле бою» і те, що зброї завжди замало, але по суті на ці питання так і не відповів.

Генерал Міллі теж не відповів напряму, перемістивши фокус на те, як багато США і так уже надало допомоги: «…Я розмовляв з генералом Залужним, і ми отримуємо списки. Це офіційні запити їхнього міністерства оборони. Просили 10 батальйонів артилерії; було доставлено 12 дивізіонів артилерії. Знову ж таки, я б сказав 97 000 протитанкових систем. Це більше протитанкових систем, ніж танків у світі. Просили 200 танків; вони отримали 237 танків. Просили 100 БМП; їх понад 300. Ми поставили, грубо кажучи, близько 1600 систем протиповітряної оборони і близько 60 000 снарядів протиповітряної оборони. Це – коли я кажу «ми», я маю на увазі міжнародне співтовариство…».

Стенограму брифінгу можна почитати на сайті Пентагону: https://www.defense.gov/.../secretary-of-defense-austin.../

Тут головне питання – коли саме Залужний передав ці списки, адже потреби ЗСУ в березні-квітні і зараз дуже суттєво відрізняються.

Висновок можна зробити такий, що представники США розуміли, що останній пакет допомоги фактично передбачає істотне уповільнення темпів поставок. Але вони не могли це сказати напряму.

Це розуміли і журналісти, які наполегливо повторювали питання, намагаючись витягти якусь однозначну відповідь. Але на ранок і Bloomberg, і ВВС вийшли з досить нейтральними повідомленнями про новий пакет допомоги.

СПИСОК ПОДОЛЯКА

Багато хто згадував про цифри, які навів радник президента Подоляк перед зустріччю країн-партнерів (1000 гаубиць, 300 MLRS, 500 танків і 2000 одиниць бронетехніки).

Заява ця очевидно була зроблена поспіхом, і на той момент інформація про скорочення темпів поставок мабуть була відома в ОП. Але поспіхом – не завжди добре.

Справа в тому, що у США загалом 920 гаубиць, 108 з яких вони передали нам (тобто 12%). Та й загалі, такої кількості гаубиць в світі мабуть неможливо знайти (принаймні резервів). Справа в тому, що НАТО не воює артилерією так як ми і росія. НАТО зазвичай воює проти країн, які не мають регулярної армії і потужних систем ПВО. Їх операції побудовані на високоточних ракетних ударах і високій ролі авіації.

Просити 1000 гаубиць для паритету з рф не має сенсу. Це навпаки створює ілюзію неймовірної переваги росії.

Про 300 MLRS теж очевидно перебір. У США їх загалом 1200 одиниць і 300 одиниць поставити реально, але це дорога зброя (вартість 3-5 млн.$), і швидко ми не опануємо таку кількість. А головне, США дуже бояться щоб її MLRS не потрапили у руки росії або Китаю.

Цікаво те, що Британія нам дає 3 системи із своїх 40 систем MLRS (тобто 7,5%). А США 4 із 1200 систем (тобто 0,3%).

А от 2000 одиниць бронетехніки цілком реальна історія. Тільки у США 13 тис. БМП і 160 тис. HUMVEE (велику частину з яких планують списати). Тому всі волонтерські пікапи можна було б легко замінити броньованими HUMVEE. Але поки це не так.

Головна проблема «списку Подоляка» в тому, що він не підкріплений ніяким очікуваним результатом і нічим не аргументований. Аргумент типу «досягнення паритету» звучить так собі. У росії 5 тис. одиниць ствольної артилерії на озброєнні і ще 5 тис. в резерві. Це не означає, що нам треба 10 тис. артилерійських систем, аби зрівняти сили. Інколи достатньо 100 одиниць, аби відвести із небезпечної зони 1000 артсистем ворога, якщо ці 100 одиниць мають перевагу у дальності, а артилерія більш професійна і має кращу швидкість контрбатарейної боротьби.

Тому наші запити мають бути аргументовані: аби закінчити війну з 3-6 місяців нам треба скільки-то таких-то підрозділів, а для цього треба таке-то озброєння. І ми гарантуємо поразку рф на полі бою.

ЧОМУ ЗБРОЯ ТРЕБА ЗАРАЗ, А НЕ ПОТІМ

Саме цей червневий пакет допомоги є дуже важливим. Бо зараз назріває переломний момент: коли російські війська втратять потенціал активно наступати. Для відновлення наступальних дій їм треба буде час. Принаймні кілька місяців, аби відвести свої війська, наповнити їх значними резервами, провести навчання мобілізованих і злагодити у повноцінні підрозділи.

Велика кількість підрозділів рф уже не може бути оперативно укомплектована без відведення від лінії фронту на значний час. Вони зазнали таких втрат, що мобілізовані без досвіду будуть складати переважну більшість такого підрозділу після поповнення (навіть якщо необхідна кількість мобілізованих у ворога є). Тобто це послаблені і недосвідчені БТГ, на які складно покладатися у наступальній війні.

Отже росії треба тайм-аут.

У нас є велика кількість піхоти, яку просто нічим прикрити. Немає достатньої кількості артилерії (точніше немає боєприпасів радянського калібру) і немає бронетехніки. Саме ці два фактори могли б створити передумови для швидкого перелому всередині липня. Але якби Захід дав нам принаймні стільки зброї, скільки дав в травні.

Поставки в зазначеному обсязі означають те, що на фронті зберігатиметься ситуація близька до теперішньої. Можливо всередині липня ворог буде змушений збавити темпи наступальних дій. Але будь-які наші контратаки будуть ризикованими.

Це не просто умовні цифри втрат, це сотні яскравих, усміхнених облич на фотографіях, яких ми більше ніколи не побачимо в живу. Це сотні трагедій, яких можна було б уникнути. Це дуже дорога плата за банальну нерішучість і неготовність іти до кінця з боку політиків Заходу.

Багато моїх знайомих в фейсбуці говорять, що не можна критикувати союзників, але тут це лише констатація факту.

Так, Захід нам нічого не винен. Так, ми втратили 8 років можливої підготовки до війни на розробку купи ДКРів (дослідно-конструкторських робіт) з дуже грізними назвами, але не маємо масової серійної зброї для повноцінної війни. Але навіщо було показово підписувати лен-ліз 9 травня і говорити гонорові фрази про свободу і те, що зло має бути покараним, якщо навіть після тисяч злочинів політики все одно готові тиснути руку путіну і рятувати його «обличчя»?

ЩО РОБИТИМЕ РОСІЯ І ЗАХІД

З росією все дуже просто: хочеш зрозуміти, що робитиме дурень – подивись, що він робив раніше.

Росія полізла танковими колонами на Київ так само, як колись на Грозний. Так само зазнала поразки і перейшла до тактики випаленої землі. Так само почала видихатись через чотири місяці кривавої війни і почала просити про перемир’я. Отримала перемир’я – відвела війська, переукомплектувала, відновила стару техніку із запасів і порушила мир в перший-ліпший момент.

Для росії оптимальною буде зима: тоді ЄС буде іще більше залежати від російських енергоносіїв, світ забуде про злочини і звірства російської армії в Україні. Та й сама доля України загубиться в строкатих заголовках західних ЗМІ. Божевільний Трамп буде кричати на кожному телеканалі, що «не треба рятувати тіло країни, душа якої прогнила корупцією». Західний світ остаточно розколеться.

Росія тим часом сформує 200-300 тисяч ударного угруповання (із запасом на ротації і відпочинок). Підремонтує стару техніку. Підвезе боєприпаси до лінії фронту. І підготується до затяжної і кривавої війни.

Це те, що збирається робити росія.

Щодо США і країн-НАТО, то тут все складніше. Згідно повідомлення американських ЗМІ ключова задача Макрона, Шольца і Могеріні зрозуміти на які поступки готова Україна і чи є надання статусу кандидата в члени ЄС фактором можливого «компромісу».

Саме значення слизького слова «компроміс» журналісти не розкривають. Але нібито США стоїть на позиції, що росія має повернутися на позиції 23 лютого. Проте, з досвіду мінських угод, можна стверджувати, що тут питання не тільки у тому, які кроки треба зробити, а й те, в якій послідовності.

В цій логіці: якщо поставити Україні багато зброї, ми точно не погодимось на перемовини і будемо іти до кінця, а в якийсь момент путін почне демонстративно готувати свою ядерну зброю у супер-посилений режим і шантажувати світ. Якщо не поставляти зброю Україні взагалі, то на перемовини не погодиться вже росія. Тому мабуть було прийнято рішення поставляти стільки, скільки потрібно для підтримки виснажливої і невигідної обом сторонам війни.

Можливо США сподівається за час паузи перемир’я поступово переводити нас на натівську зброю, але я не зовсім розумію, що заважає зробити це зараз, і що саме має змінитись. Можливо Захід думає, що в росії стануться якісь зміни і переусвідомлення доцільності кривавої війни.

Скоріше за все, не останню роль в зміні стратегії Заходу грає втрата рейтингів західних політиків на фоні рекордної інфляції, продовольчої та енергетичної кризи (остання почалася ще у вересні минулого року із зростання цін в 3 рази на природній газ і потягла за собою здорожчання всіх енергоносіїв і великого спектру продукції).

Словом, зрозуміти різкий поворот в риториці і стратегії дуже складно. Від символічного підписання ленд-лізу 9 травня, до нинішніх переконань, що росію неможливо перемогти і потрібен швидкий мир минув лише місяць. Але тепер ситуація принципово інакша.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НАС

Це означає, що у нас є 2-3 місяці аби зломити ворога. І зламлювати доведеться переважно тим, що є, або що лишилося. «Пауза» у війні означатиме, що ворог відновиться швидше і сильніше ніж ми. Їх резерви більші.

Нам доведеться і далі воювати переважно піхотою проти тисяч російських гармат. Так, у нас є більше ПТРК, ніж танків і БМП у ворога, але до цих танків іще треба підійти. Так, певне посилення дадуть навіть ті 7-10 MLRS, які уже їдуть. І 200 гаубиць та САУ, які нам передали теж будуть нищити ворога. Але вони не стануть повноцінною заміною тих 300 РСЗВ і до 1000 одиниць ствольної артилерії, які ми мали на початку війни.

Це не означає, що ми не зможемо перемогти, або що це зломить бойовий дух ЗСУ. Ні. Але за перемогу доведеться заплатити значно дорожче, ніж можна було б. Можливо позиція Заходу зміниться, але очевидно цього не варто сильно чекати. Покладатися в першу чергу треба на свої сили. Тому, можливо варто не тільки державному бюджету, а й місцевим бюджетам переглядати свої пріоритети і ставити на перше місце будь-яку можливу допомогу ЗСУ.

Оптимістичне сприйняття війни треба потроху відкладати і демонструвати згуртованість суспільства і нації. Світ має зрозуміти, що Україна це не просто далека і незрозуміла країна між «Європою» і росією. Що Україна і є Європа. Що тут існувала демократія і рівність тоді, коли Захід сприймав за належне торгівлю людьми і тотальну нерівність. Що батьківщина свободи і волі тут. І що ми вже пізнали ту ціну, яку доводиться платити, коли ти йдеш на «мир» з нелюдами…

Автор: Володимир Даценко, аналітик, громадський діяч