"Ми їх виганяємо і стаємо на їхні позиції": харківські бійці закликають окупантів будувати більш якісні окопи

Якщо буде важке західне озброєння в достатній кількості, вихід на адміністративний кордон України лише питання часу, в один голос кажуть наші захисники на Харківщині.

107af01bbbef7f5c320534d8fd0622ab_20.06.22

Зараз чекають на поставки союзницьких гаубиць і РСЗВе для повномасштабного наступу, але поки йти в атаку не дозволяє рашистська далекобійна артилерія: вона загороджувальним вогнем устеляє залізом буквально кожен квадратний метр лінії зіткнення, йдеться в ТСН.

Місцину на Харківщині ледь не цілодобово моніторять ворожі орлани, вони ж і коригують артилерію ворога, але навіть очей в небі їм не достатньо для точної стрільби.

«Палять, куда прийдеться, в основному по цивільних об’єктах, чи то криворукі, чи то косоокі, чесно, що прийдеться. Я би сказав, що вони б’ють у напрямок, тобто вони розуміють напрямок, далі б’ють, а так куди влучить, це не є прицільна робота артилерії», - твердять бійці.

Але навіть такий напівхаотичний вогонь - часто не дозволяє підняти голови. В росіян фактично безмежні запаси снарядів, тому хлопці будують бліндажі та укріплення, щоб могли витримати найбільший калібр. «Такі споруди витримають практично все, тому наші бійці в них повністю захищені і я вам скажу відверто, що з такою лінією оборони, вони точно не зайдуть до міста Харкова», - переконують військові.

Бійці окопуються так, щоби самим бачити далеко, а їх не помічали. Та звісно, найкращі окопи - це ті, які відбили в ворога, жартує комбриг. «Якщо копати окоп, то це займає більше часу, ніж вибити ворога і сісти в його окопи. Ми їх виганяємо і стаємо на їхні позиції, ідем далі, тому прошу їх копати якісніше, щоб нам менше було працювати, коли ми станемо на їхні позиції», - каже він.

Піхота, бронетехніка чи навіть авіація - є чим зустріти бійцям, якщо рашисти наважаться на новий штурм Харкова. А от чи здатні будуть зустріти росіяни нас, коли підійде західна важка артилерія, хлопці дуже сумніваються. «Ми будемо з вами розмовляти на кордоне, одразу ж, не тут за 15 кілометрів, а на кордоні», - обіцяють хлопці.

Тут, в окопах Харківщини, в бійців тільки й розмов про новітнє озброєння. Кажуть руки вже чешуться гнати ним окупантів назад за порєбрік, а поки ж, часу дарма не втрачають, щодня – вчаться. А якщо з’являється вільна хвилинка - хлопці встигають навіть за спортивними подіями стежити.