Дослідники встановили походження вірусу мавпячої віспи

Про це пише The New York Times.

За словами біолога з Центру досліджень раку в Сіетлі Тревора Бедфорда, наявна на сьогодні інформація вказує на те, що в якийсь момент за останні кілька років, орієнтовно з 2018-го, вірус став поширюватися серед людей.

Очевидно, він перейшов на людей від гризунів - африканської мотузкової білки, смугастих мишей та сонь, гамбійських сумчастих щурів, іржавоносих щурів та їжаток.

Станом на середу в США виявлено 156 випадків захворювання у 23 штатах і столиці. У світі загальна кількість підтверджених випадків перевищила 3400, і ще 3500 – чекають підтвердження, що утричі більше, ніж два тижні тому.

В Африці у восьми країнах станом на 10 червня було зареєстровано понад 1500 випадків захворювання і 72 смерті, більшість – у Демократичній Республіці Конго.

Мавпяча віспа – це великий дволанцюговий ДНК-вірус, приблизно в сім разів більший від коронавірусу. З 2018 року він пройшов несподівано велику кількість мутацій – майже 50.

З 48 мутацій, виявлених у Великобританії, 21 може впливати на поширення хвороби, тяжкість її перебігу і здатність реагувати на медпрепарат під назвою тековіримат, що використовується для лікування.

Деякі експерти протягом багатьох років застерігали, що знищення віспи в 1980 році зробило світ вразливим до цілої родини поксвірусів і підвищило ймовірність перетворення мавпячої віспи на активний людський патоген.

Досвід Великобританії показує, наскільки складним може бути відстеження контактів вірусу, який передається, зокрема, статевим шляхом, особливо у випадках, коли в інфікованих було кілька анонімних партнерів.

Зазначається, що чимало випадків захворювання в Африці пов'язані з контактом людей із дикими тваринами або використанням продуктів тваринного походження в медичних або культурних цілях.