Митрополит Епіфаній закликає передати ПЦУ один із храмів на території Верхньої лаври

Як передає Укрінформ, про це йдеться в листі Епіфанія до глави українського уряду, оприлюдненому на сайті ПЦУ.

У листі Епіфаній повідомив, що рішенням Священного синоду Православної церкви України 23 травня в складі ПЦУ був заснований чоловічий монастир – Свято-Успенська Києво-Печерська лавра.

"Відомо, що початки Печерського монастиря сягають середини XI століття (на сто років раніше, ніж перша літописна згадка про населений пункт москва) тісно переплетені з традицією чернечого життя на Святій Горі Афон (Греція). Протягом століть Печерський монастир, який із часом отримав почесне звання лаври, тобто особливо важливої та зразкової чернечої обителі, розвивався як невід’ємна складова Київської митрополії, приналежної до Вселенського патріархату", – зауважив митрополит.

Предстоятель ПЦУ наголосив, що антиканонічна анексія Київської митрополії московським патріархатом у 1685-86 рр. позначилася й на Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, яка також неканонічно була підпорядкована російській церковній владі.

За його словами, "одним із безпосередніх наслідків такого загарбництва стала примусова русифікація церковних традицій, знищення документів про правдиву історію монастиря й української церкви, цензура книгодрукування за московсько-петербурзькими зразками".

Епіфаній підкреслив, що "попри надзвичайний внесок у відбудову й прикрашення лаври, здійснений гетьманом Іваном Степановичем Мазепою, за царським наказом у лаврі його ім’я також "піддавали анафемі".

"Винятково ганебним продовженням цієї антиукраїнської імперської політичної акції стало примусове розділення вулиці Січневого повстання, на якій розташована лавра, перейменованої в пошану до мецената обителі на вулицю Івана Мазепи, на дві – з метою, щоби частина, на якій розташований монастир і керівний центр релігійного об’єднання УПЦ (московського патріархату в Україні) не мала назви на честь видатного сина українського народу та мецената Церкви. Натомість найменування цієї вулиці на честь "Січневого повстання" більшовицьких заколотників проти Української народної республіки керівництво монастиря московського патріархату жодним чином не турбувало", – відзначив предстоятель ПЦУ.

Епіфаній нагадав, що в 1920-х роках більшовики насильно ліквідували монастир, перетворивши його на "Музейне містечко". Під час німецької окупації в роки Другої світової війни чернече життя в лаврі відновилося, але в роки "хрущовських гонінь" вона була повторно закрита.

У 1988 році до тисячоліття Хрещення Русі-України радянський уряд вирішив повернути частину лаври для відновлення чернечого життя. Тоді ще не було легальної можливості для існування Православної церкви в Україні, незалежної від влади московського патріархату, тому храми та приміщення були передані монастирю російської православної церкви.

1-3 листопада 1991 року в Трапезному храмі лаври відбувся Помісний собор Української православної церкви, на якому всі його учасники, зокрема єпископ Онуфрій, нинішній очільник УПЦ московського патріархату, проголосували за повну церковну незалежність – автокефалію від РПЦ.

Уже навесні 1992 року в Українській православній церкві відбувся промосковський переворот, у якому було задіяне також лаврське керівництво, унаслідок чого монастир був надалі закріплений за юрисдикцією московського патріархату в Україні.

Як наголосив Епіфаній, від середини 1990-х років багаторазово порушувалося питання про припинення монополії московського патріархату на використання храмів лаври для звершення богослужінь. Зокрема, духовенство й вірні письмово та публічно вимагали надати один із храмів лаври, зокрема мазепинську церкву Всіх Святих над Економічною брамою, для богослужінь Української православної церкви Київського патріархату, повним спадкоємцем якої тепер є Православна церква України.

Також духовенство й вірні УПЦ КП влітку 2000 року публічно протестували проти надання виняткового права служіння у відновленому Успенському соборі Києво-Печерської лаври послідовникам московського патріархату в Україні.

За інформацією предстоятеля ПЦУ, "протягом 1990-х – початку 2000-х років монастир московського патріархату систематично через насильницькі дії та захоплення все нових і нових корпусів розширював свою присутність. Керівник монастиря Павло (Лебідь), використовуючи зв’язки в тодішньому державному керівництві, добивався подальшого "узаконення" таких дій".

Так, за роки його керування монастирем були зафіксовані численні приклади часткового або повного руйнування об’єктів лаври із заміною їх новоділами (як от В’їзна брама до Нижньої лаври), проведення ремонтних робіт та реконструкції без дотримання норм збереження пам’яток. Територія Нижньої лаври перетворена на велику торгівельну площу із численними магазинами й кафе.

Епіфаній підкреслив, що "керівництво монастиря московського патріархату протягом трьох десятиліть послідовно підтримувало і продовжує підтримувати та пропагувати ідеологію "русского міра", яка нині стала "виправданням" відкритої агресії рф проти України. Павло (Лебідь) особисто нагороджений путіним орденом рф "Дружба народів".

"Вельмишановний пане Прем’єр-міністр! Протягом багатьох років православні вірні та українське суспільство ставлять питання про те, чому одна з провідних духовних та історичних святинь українського народу монопольно використовується московським патріархатом. Особливо актуальним це питання є в час великої агресії росії", – наголосив митрополит.

За його словами, "достеменно відомо, що навіть серед ченців монастиря московського патріархату є ті, хто виступають проти подальшого перебування лаври у зв’язку з РПЦ, бажають розбудовувати не "русскій мір", а відновлювати давні українські традиції лаврського життя в родині Православної церкви України. За ці роки, особливо від 2014 року, від початку війни росії проти України, лавру полишили багато парафіян, які хотіли б мати з нею духовний зв’язок, але не могли надалі терпіти поширення в ній російської неоімперської ідеології".

Епіфаній заявив, що "відповідаючи на всі ці запити, маючи бажання вирішувати всі суперечливі питання в дусі миру, Священний синод ПЦУ вирішив утворити релігійну організацію "Свято-Успенська Києво-Печерська лавра (чоловічий монастир) Української православної церкви (Православної церкви України)".

Священноархімандритом, тобто керівником, лаври, відповідно до давньої історичної традиції, був призначений сам митрополит.

"За дорученням Синоду та як очільник Лаври звертаюся до Вас, Денисе Анатолійовичу, та до Кабінету міністрів України з проханням невідкладно вирішити питання про надання одного з храмів на території Верхньої лаври, які фактично не використовуються для постійних богослужінь (Благовіщенського храму в колишніх Митрополичих палатах, храму Всіх Святих над Економічною брамою чи іншого в межах Верхньої лаври) – для звершення регулярних богослужінь Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ПЦУ", – закликав Епіфаній.

Він наголосив, що монополія монастиря московського патріархату на богослужіння в лаврі категорично не сприймається більшістю православних в Україні та українським суспільством.

Також митрополит закликав главу уряду знайти можливість для надання приміщень на території Верхньої лаври для монастирського життя та діяльності.

Для вирішення вищевказаних питань Епіфаній просить дати доручення компетентним державним інституціям невідкладно, із залученням уповноважених від Свято-Успенської Києво-Печерської лаври ПЦУ осіб, а також провести вивчення стану справ для подання узгоджених рекомендацій.

Як повідомлялося, через три місяці від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, 27 травня, УПЦ московського патріархату провела Собор, на якому заявила про "самостійність і незалежність", а також висловила незгоду з позицією патріарха кирила щодо війни в Україні.

За 100 днів повномасштабного вторгнення рф до Православної церкви України з УПЦ московського патріархату перейшли понад 600 громад.