Сьогодні, 9 липня, день народження у Ліі Меджидівни Ахеджаковоі

Вона народилася в Україні, у місті Дніпро. І сьогодні в нашому трагічному суспільно-політичному контексті вона сприймається нами як мужня жінка-бунтарка що одна з небагатьох має сміливість вголос говорити про військових злочинців у своїй країні, в РФ. Пише oleg.vergelis.

Мені і пригадалося, що тема відчайдушного бунту маленької жінки проти великого хижого світу неодноразово була втілена яскравою актрисою і на сцені, і на екрані.

У легендарній виставі Галини Борисівни Волчек "Крутий маршрут" за антисталінським твором Євгенії Гінзбург маленька і в'юнка Лія Ахеджакова грала бунтарку Зіну Абрамову, що стала жертвою репресій і навіть за тюремним ґратами залишається внутрішньо вільною людиною і є навіть у полоні відчайдухою- бунтаркою проти сталінськоі світоконструкціі. У виставі Романа Григоровича Віктюка "Квартира Коломбіни", коли режисер довірив актрисі відразу чотири ролі в одній своій постановці, Ахеджакова грала одночасно і відкритий, і прихований бунт героїнь з тексту Петрушевськоі проти радянської міщанської стандартизації, що нівелює жінку, її душу та її людську подобу.

Навіть у гоголівській виставі режисера Валерія Фокіна "Старосвітська любов", де актриса грала в тандемі з Богданом Ступкою, Ахеджакова примудрилася провести тему бунтарства своєї зовні тихої старосвітськоі гоголівської героїні, Пульхеріі Іванівни: і то був відчайдушний жіночий бунт вже проти цілого Світоустрою, проти невідворотності Буття, що воліє з плином Часу розлучити Пульхерію з її коханим літнім чоловіком (у цій ролі якраз і був Б. С. Ступка).

Що вже казати про численні бунти Ахеджаковоі на кіноекрані, у кінохітах Ельдара Рязанова, зокрема?

У фільмі "Гараж" її героїня Малаєва влаштовує справжній бунт, навіть акцію непокори, проти корупційноі бюрократичної системи в одному науковому колективі, тобто гаражному кооперативі.

У рязановському фільмі "Небеса обітованні" її трагікомічна героїня на ймення Фіма публічно та колоритго, не добираючи слів, бунтує і на паперті, і на сміттєзвалищі, і навіть у в'язниці:бунтує вона проти тотальності "совка", проти компартійних пережитків і навіть проти окремо взятого "санаторію", що нагадує тоталітарну зону.

І навіть у такому політкоректному фільмі як "Службовий роман", вже б здавалося, саме героїня Ліі Ахеджаковоі, її популярна ексцентрична секретарка Вірочка, несе тему суто феміністського "бунту" проти стандартизації та унормованості радянського життя-буття періоду застою. Тому майже кожна феміністська репліка актриси з цього фільму йшла гуляти в народ.

"Именно обувь делает женщину женщиной!"

"В женщине должна быть загадка. Головка чуть-чуть приподнять, глаза отпущены, здесь все свободно, плечи откинуты назад. Походка свободная от бедра! Раскованная свободная пластика пантеры перед прыжком Мужчины такую женщину не пропускают! "

Кажуть, коли цей фільм лише вийшов на екрани 1978 року, то на афішах у центрах великих міст прокатники позначили імена тільки двох виконавців головних ролей - - Аліса Фрейндліх та Андрій Мягков. І вже після перегляду стрічки глядачі самі дописуватли на численних афішах третє прізвище:"Ахеджакова!!! ". З трьома знаками оклику, зазвичай.

У день народження талановитої актриси, нашої землячки та мужньої бунтарки, хочеться побажати їй, насамперед, сил та здоров'я, щоб витримувати усі болючі удари теперішнього життя, а також побажати їй радості від роботи на рідній сцені театру" Современник", де сьогодні також її нема кому захистити.

P. S. У щойно створену художню раду театру "Современник" , як керівного органу цього театру (за відсутності художнього керівника) рішенням "згори" не рекомендовано включати актрису Лію Ахеджакову. Хоча чимало менш знаних акторів цього театру якраз і увійшли в таку "художню раду", коли в театрі зняли з посади художнього керівника (режисера В. Рижакова) за його антивоєнну позицію. Військові злочинці не пробачать актрисі-бунтарці її вільного голосу пацифістки і просто чесного голосу порядної людини.