Невидима війна точиться за кремлівськими стінами: хто може стати наступником Путіна

Путін більше не позує з оголеним торсом, а все частіше кульгає, тримається за стіл і на параді сидить, як бабуся, під пледом, йдеться в ТСН.

У Росії дедалі частіше обговорюють, хто замінить підстаркуватого диктатора. Він волів би піти на той світ на піку слави. Та цим мріям не судилось здійснитися через українців, які виставили Путіна лузером, і тут вже нічого не виправити. Це змішало всі карти і йому, і російській верхівці.

Диктатор, кажуть, мріяв про династичну передавання влади своїй молодшій доньці Катерині Тихоновій. Тій, яка за все життя серйозно займалася хіба що акробатичним рок-н-ролом. Та ще народила дитину від артиста балету на прізвище Зеленський. Зараз її намагаються прилаштувати до наукової сфери, для солідності. За теперішніх обставин Путін вже і сам розуміє: владу вона не втримає. «Він готовий піднімати лише свою доньку. Ось він у ній душі не чує. Ось ці молоді, вони ж нічого важчого за «вейп» не піднімали. Влада в Росії - вона не така, вона слабким ніколи не дістанеться. З'являться ще шаленіші. Такі відморозки, що прямо з Бучі, які готові вбивати і не бояться вмирати», - каже Марк Фейгін.

За путінське благословення зійти на трон гризуться його наближені. Дмитро Медведєв, чиї хамські твіти на адресу українців та Заходу часто пояснюють тим, що мовляв, до пляшки прикладається.

Міністр оборони Шойгу зійшов з дистанції, бо російська армія зганьбилася в Україні. Очільник ФСБ Патрушев ще старший за Путіна і намагається підсунути тамтешньому політбюро свого сина як кандидата. Ще є дуже непублічний Юрій Ковальчук – власник медіа-холдингу, і, кажуть, нині найближчий путінський друг. Але поки що найбільш успішно метушиться довкола Сергій Кірієнко. Автор двох російських дефолтів, колишній прем'єр-міністр на прізвисько «Кіндер-сюрприз», він усе ще позиціонує себе як кризовий менеджер Путіна.

Зумівши наблизитись до нього, Кірієнко нині очолює внутрішньополітичний блок Кремля, і навіть розширив сферу своїх повноважень. Зараз він є куратором самозваних республік на Донбасі та окупованих районів півдня України.

«Найбільш ймовірний наступник зараз – це пан Кірієнко. Він – представник найбільш впливового клану навколо Путіна. Очолює цей клан Юрій Ковальчук, людина, яка, напевно, зіграла ключову роль з точки зору початку війни проти України. Ну, і ось Кірієнко – найбільш перспективний їхній менеджер, якого вони будуть рухати вперед», - каже російський опозиціонер Ілля Пономарьов.

Думку самих росіян ніхто, звісно, не питає. За кого піти поставити галочку - їм підкажуть з телевізора, адже публічної політики в Росії вже давно немає. І всі ці люди широкому загалу однаково невідомі.

«Формально, за Конституцією, Мішустін має бути, очільник уряду. І якщо щось з Путіним трапляється, три місяці до виборів має бути Мішустін. Він, до речі, схожий на компромісну постать. А що? Це ж не Кадиров, правильно? Буде Мішустін, а ми з'ясовуватимемо, хто тут головний», додає Фейгін.

Водночас, як не дивно, всі ці павуки у банці розуміють: без Путіна їм нічого доброго не світить. Тому сподіватися на якісь палацові заколоти в Росії навряд чи варто. Так само, як і на те, що влада раптом звалиться до рук одного з теперішніх опозиціонерів. Парадоксально, але шанс на справді позитивні зміни Росія матиме лише в разі цілковитої військової поразки в Україні.

«Росію, найбільш ймовірно, очолить той, на кого вкаже пан Зеленський. Тому що зараз немає жодного джерела легітимності всередині самої РФ. Якщо не втручатися, тоді там може бути будь-що.  Може бути і пан Гіркін, може бути і Патрушев», - каже опозиціонер.

Якщо ж замість нищівної поразки Росії вдасться затягнути Україну в процес переговорів, персонального Путіна згодом просто замінить хтось із колективного Путіна. І це продовжить страждання як українців, так і самих росіян.