Останнє китайське попередження: що для України та світу означає візит Ненсі Пелосі до Тайваню

Дехто порівнював це з Карибською кризою 1960-х, коли США та СРСР були за крок від ядерної війни. Пише ТСН. 

Всі бачили не просто дуже войовничу реакцію Китаю. Пекін оголосив про проведення військових навчань частково у територіальних водах Тайваню. Проте найголовніше навіть не це. Китай фактично взяв Тайвань у військове оточення, бряцаючи зброєю, а західні ЗМІ писали, що Пекін навіть може збити літак із Пелосі.

У Білому домі та Конгресі кажуть, що спікерка мала повне право відвідувати Тайвань, і це не змінює відданості США політиці одного Китаю. У книзі Сунь-дзи "Мистецтво війни" є дуже красномовна фраза: "Вищим мистецтвом війни є підкорення ворога без бою". Саме це й є коротким підсумком візиту Пелосі до Тайваню. США показали зуби, а Китай отримав гучного публічного ляпаса.

ТСН.ua розповідає, що він значить для світу та України.

У січні 2021 року, коли Джо Байден заходив до Білого дому, то сказав: вирішальна битва буде між демократіями та автократіями. І візит Ненсі Пелосі до Тайваню – саме про це. Як і Росія в Європі, Китай хоче розповсюдити свій вплив в Азії. Поки що Пекін не застосовує для цього військову силу, але й не приховує, що розглядає силовий сценарій повернення Тайваню.

У своїй колонці для The Washington Post, яка була опублікована в день візиту, Ненсі Пелосі написала, що вирушає у цю подорож, коли світ стоїть перед вибором між автократіями та демократіями:

"Оскільки Росія веде свою заздалегідь сплановану незаконну війну проти України, вбиваючи тисячі невинних, навіть дітей, важливо, щоб Америка та наші союзники чітко дали зрозуміти, що ми ніколи не поступаємося автократам".

Це правда, останній візит спікера Палати представників до Тайваню був далекого 1997 року. Тоді Тайбей одразу після Пекіна відвідував республіканець Ньют Гінгріч. Проте у квітні та травні вже 2022 року двопартійна делегація Конгресу США відвідувала Тайвань. Чому ж тоді ці візити минули спокійно й тихо, а політ Ненсі Пелосі, за яким спостерігав весь світ, призвів до такої напруги?

Ще за тиждень до візиту в американську пресу просочувалася інформація, що Білий дім та Байден особисто не в захваті від цього, посилаючись на перестороги військових. "Можливо військові боялися, що наш літак зіб’ють китайці", - чесно визнавала Пелосі. Проте, не дивлячись на це, все ж полетіла, бо відступати вже було нікуди: якби поїздку скасували, для Китаю це була б демонстрація слабкості США та заохочення до дій. Ні, напевно поки що не військових. Проте політичний тиск на Тайвань Пекін точно б збільшив.

Хоч США офіційно й повторюють, що дотримуються політики одного Китаю й офіційно не визнають незалежності Тайваню, Пекін вважає, що це не так. За президенства Дональда Трампа, держсекретар Майк Помпео надсилав привітання президентці Тайваню з інавгурацією, тайванських дипломатів приймали у Вашингтоні. Вже чинна Адміністрація Байдена не стала відмовлятися від цих заходів, а держсекретар Ентоні Блінкен навіть називав Тайвань "країною".

Ніхто на Заході не заперечує, що жителі Тайваню – це китайці. Власне понад 95% населення Тайваню складають китайці. Проте, на відміну від самого Китаю з комунізмом, на Тайвані демократія. А світ вже має яскравий приклад Гонконга, який Китай повернув собі 1997 року, а потім встановив там свої порядки. І судячи з політики Пекіна останніх років, він хоче нав’язати свої порядки не лише на Тайвані, а й одноосібно панувати в цілому регіоні.

Аналізуючи візит Пелосі до Тайваню, Foreign Policy пише, що цієї осені Сі Цзіньпін висуватиметься на третій термін, і саме цим пояснюється така войовнича реакція Китаю. Голова Комуністичної партії не може постати перед своїми ж однопартійцями слабким, інакше ризикує втратити позиції. А в автократіях так зазвичай і буває. Ще одна причина – це спроба Сі Цзіньпіна згуртувати громадськість виключно на проблемі Тайваню, розкрутивши її до абсурду, щоб китайці натомість не звертали увагу на глибокі проблеми в економіці країни. З іншого боку треба розуміти й особисті мотиви Пелосі. Після проміжних виборів до Конгресу цієї осені вона навряд чи залишиться спікеркою Палати представників. А враховуючи її жорстку позицію до Китаю та комунізму, яка склалася задовго до візиту, це могло бути її власним бажанням.

Втім, якщо подивитися та почитати, як це коментує провідна американська преса, приємного мало. Більшість аналітиків сходяться на думці, що Ненсі Пелосі треба було відкласти цей візит на після з’їзду китайської Комуністичної партії. The New York Times наприклад пише, що це ще й вдарить по союзникам США в регіоні. Зараз на своє військо Китай витрачає в 20 разів більше за Тайвань. Тому США треба подвоювати свою підтримку і Тайваню, і регіону в цілому, щоб зменшити зростаючі апетити Пекіна.

Коли літак Пелосі приземлився у Тайвані, державні китайські ЗМІ повідомили, що їхні військові літаки перетинали Тайванську протоку. Пізніше Тайвань також підтвердив, що понад 20 китайських військових літаків заходили до зони дії його ППО. Тому, так, дійсно, напругу можна порівняти з Карибською кризою. Але зараз не ті масштаби, та й ядерний арсенал Китаю та США просто не можна порівнювати.

За тим, як Пелосі відлітала з Тайваню світ вже мало слідкував. Зараз вся увага зосереджена на тому, як та чим закінчаться китайські військові навчання навколо Тайваню, а також як Пекін збільшуватиме свій політичний тиск. Зокрема Китай вже обмежив поставки піску на Тайвань та призупинив імпорт фруктів та риби з Тайваню, який залежить від експорту на материк на 30%.

Ну а увага українців прикута до того, які наслідки цей візит Ненсі Пелосі матиме щодо відносин між Китаєм та Росією. Власне, можливо, такої прямої та очевидної кореляції й немає. Проте всі західні оглядачі так чи інакше порівнювали Тайвань з Україною, висвітлюючи цей візит. Мовляв, якщо тут США не покажуть зуби, то це ще більше розв’яже Путіну руки у війни проти України.

З іншого боку, найрозповсюдженіша думка з точки зору негативних наслідків цього візиту для України, – це ще більше зближення Путіна та Сі Цзіньпіна. Китай вже купує російську нафту з великим дисконтом і допомагає Москві обходити санкції. А може й військову допомогу надати, від чого поки що утримувався, крім чіпів. Проте в такому випадку є великий ризик наразитися на потужні західні санкції, чого ослаблена китайська економіка навряд чи витримає.