Перспектива розпаду Росії: які народи "вєлікой" давно борються за незалежність

Справжня Росія територією не більша за інші середньостатистичні держави світу. Решта національних республік – це її колонії, які так чи інакше стануть вільними, йдеться в ТСН.

Росія непомірно велика – 17 мільйонів квадратних кілометрів.  Але росіяни приховують, що Росії в Росії – дуже мало. Колись було московське князівство, а тепер - центральний федеральний округ, тобто землі навколо Москви, які межують з Білоруссю та Україною. Ліси та болота без жодного виходу до морів. Решта так званої Росії  – понад 90% її території – це 21 національна республіка. Загалом там, за порєбріком, 190 народів,  які зовсім не з власної волі потрапили до складу Московської імперії. І найцікавіше, що політика більш ніж трьохсотрічної русифікації так і не змогла перетворити Російську Федерацію на дійсно єдину державу.

Із найбагатших регіонів Росії російських лише Москва, Московська область і Санкт-Петербург.  Решта – три найбільших вуглеводневих регіони – Ямало-Ненецький та Ханти-Мансійський автономні округи і республіка Татарстан, і саме звідси може початися розпад бо, виявляється, Татарстан – це незалежна від Росії держава.

На архівному фото натовп із плакатом «Ми до Росії  не входили!» – це мітинг про вихід Татарстану зі складу Російської Федерації у 1989 році.  Вже в 90-му татари оголошують про свій суверенітет, не вказавши, що взагалі входять до складу якихось там Росії чи СРСР. Ба навіть Республіка Татарстан в 91-му  декларує власну незалежність і заявляє, що її власна конституція і закони мають більшу юридичну силу, ніж загальноросійські.

Врешті решт незалежна республіка Татарстан приєднується до СНД на правах країни-засновника, потім ігнорує підписання Федеральної угоди про входження до РСФСР, а замість цього підписує з Москвою договір про взаємне делегування повноважень, який треба постійно перепідписувати. Це татарське незалежництво  вдалося трохи стабілізувати лише з приходом до влади Путіна – татарську конституцію переписали під федеральний центр, а особливо радикальних політиків – знищили фізично.

Але Татарстан – це єдина респубілка РФ, яка зберегла свого президента і проводить власну політику. Тут тимчасово роблять вигляд, що забули про незалежність.  Поки що так зручніше, безпечніше, а гроші з федерального бюджету хитрі татари, поки повертають в Казань.

А от в Якутів з грошима ще краще. Тобто у велетенській Республіці Саха, яка за розмірами подібна на Індію, гроші закопані в землю. Алмази, золото, нафта, газ – на два трильйони доларів. Сто років тому Якутія повставала проти влади більшовиків більше десятка раз. Щоб позбутися якутського націоналізму, республіку буквально насильно заселяли росіянами. Але навіть доведення кількості етнічних росіян до третини мешканців республіки не вирішило проблему – корінні якути не пускають їх до участі в місцевій владі. Про права російськомовного населення тут взагалі не йдеться,  росіян в Якутії люблять хіба що лупцювати, в магазинах російську мову роблять вигляд, що не розуміють. Поміж себе сповідуючи  гасло «досить годувати Москву» - Якутія живе з Москвою в хиткому мирі – отримуючи з федерального бюджету дотації, більші ніж Чечня і Крим. Поки з Москви надходять гроші, Якутськ розвиває власні економічні проєкти. Які здебільшого налаштовані не на дуже далекий звідси Захід, а на близькі  - Китай та Японію. Але санкції діють все сильніше, і в федеральному бюджеті нині посуха.

І останній удар по «єдіной Росії» має наукову назву панфіноугризм. Мова про те, що вся ця велетенська північна ділянка Російської Федерації – республіки Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Удмуртія і Ханти-Мансійський автономний округ – це зовсім не «русскій мір», а скоріше язичницька територія, де руська православна церква досі веде справжню війну з місцевими культами природи, яким тисячі років. І загострення протиріч через закінчення грошей може спрямувати ці народи, разом із землями, подалі від русского воєнного корабля - в бік етнічно-рідного Гельсинкі.

Та головне, що може призвести до розпаду Росії протягом найближчих 5-10 років - політика самого Кремля, який з початком повномасштабного вторгнення в Україну чи не щодня через власних спікерів повторює мантру про «право на самовизначення народів». Але якщо на псевдореферендумах в так званих «ДНР» та «ЛНР»,  як і на референдумі в Криму, люди ніби-то висловилися за входження до складу Росії. То інші народи Росії можуть згадати і про своє право – звідти вийти.