«Родіна в апасностє», а воювати немає кому. Про складнощі російської мобілізації, якої не буде

Через це озвучені наступні думки:

- оголосити повну мобілізацію;

- «спеціальну військову операцію» можна закінчити в будь-який момент, але війна може закінчитися тільки перемогою або поразкою;

- «ми не маємо права програти цю війну»;

- «соціальна мобілізація» (ось тут прям нове слово в теорії мобілізації, тобто пересічні росіяни мають більше звертати увагу на війну в Україні);

- росія продовжить боротьбу в геополітичній «сутичці» із Заходом;

- занесено на розгляд законопроект про спрощену доставку повісток (тут – офігєнна, ми вважаємо: російським військовим комісаріатам буде дозволено відправляти призовні повідомлення поштою, а не пред'являти їх особисто, що зобов'яже чоловіків, які навіть не отримали повідомлення поштою, все одно з'являтися в місцевий призовний пункт. Законопроект приймуть, жодних сумнівів).

Цей треш є вірним індикатором розгубленості російської правлячої верхівки щодо пошуку шляхів виходу з кризи, при цьому згадана верхівка вже позбулася ілюзії «все іде по плану», роздивилася перспективу гучної поразки і свою за це відповідальність, при чому не лише російську кримінальну, але вперто рухає паровоз «росія» по рейках в напрямку станції «військова перемога другої армії світу у геополітичній сутичці із Заходом» прямісінько до зруйнованого ЗС України мосту через річку Здоровий Глузд.

Тріскучу поразку на Слобожанщині кремль безумовно намагатиметься використати для розкручування маховика «родіна в апасностє», накручування занепокоєння та патріотизму серед росіян, щоб спонукати їх активніше брати участь у війні. У колоді цих шахраїв від комплектування залишилися три карти – обман, примус та грошова винагорода.

Поява цього законопроекту говорить про дуже важливу річ – бункерний дід НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ оголошувати мобілізацію та змінювати формат «операція» на формат «війна».

Широка компанія по заманюванню до пекла так званих «добровольців» привідкрила ще пару цікавих моментів:

- система комплектування ЗС РФ не здатна забезпечити широкомасштабного призову;

- в країні немає достатньої кількості екіпірування, і не лише останнього покоління, для знову призваних бійців;

- наявна навчально-матеріальна база не має належної перепускної здатності для оперативного навчання великої кількості підрозділів, зокрема бракує інструкторів;

- запоребрикова промисловість ледь дихає та не спроможна не лише продукувати новітні зразки бойової техніки, але й відновлювати озброєння попередніх поколінь, наростають проблеми у виробництві боєприпасів;

- вирішення цих проблем може зайняти від декількох місяців до року;

- комунікації між росЗМІ та суспільством погіршуються, блогосфера висловлює відкрите невдоволення висвітленням подій на фронті.

Водночас, широку підтримку серед мешканців боліт має ракетно-терористична компанія проти критичної інфраструктури України, насамперед – інфраструктури життєзабезпечення.

Радіти нам зарано, ще не перемогли, але рухаємось у вірному напрямку енергійним кроком.

Автор: Віктор Кевлюк, військовий експерт