Путіну не вдається стримати розкол між пропагандою та силовиками, - ISW

Президенту Росії Володимиру Путіну не вдається врівноважити вимоги націоналістів, які стають дедалі радикальнішими, а також стримати розкол між пропагандою та силовиками.

Про це повідомляє РБК-Україна із посиланням на Інститут вивчення війни (ISW).

Аналітики визначили три основні групи у нинішньому російському націоналістичному інформаційному просторі: російські блогери та військові кореспонденти, колишні російські офіцери та ветерани, а також деякі російські силовики.

Путіну необхідно зберегти підтримку всіх трьох цих фракцій, щоб підтримувати свої військові плани, але невдачі в Україні у поєднанні з хаотичною мобілізацією, мабуть, руйнують радикальну націоналістичну спільноту в Росії, пишуть аналітики.

"Наразі Путін намагається заспокоїти цю спільноту, показуючи деяких блогерів на державному телебаченні, дозволяючи силовикам формувати власні сили та продовжувати наступальні операції навколо Бахмута та Донецька, а також заспокоюючи ветеранів, віддаючи накази про мобілізацію, як вони давно вимагали", - зазначають експерт.

Серед самих блогерів виникають тріщини. Вони почали все частіше ставити під сумнів військові повноваження та права один одного пропонувати рекомендації для російських збройних сил.

Вони продовжують критикувати напади голови Чечні Рамзана Кадирова на Міноборони РФ.

Крім того, ветеранська спільнота незадоволена проведенням путінської мобілізації.

Потрясіння від провалів на фронті, мобілізація та її неефективне управління виставили на огляд для росіян розкол кіл прихильників Путіна.

"Вони можуть навіть почати розповсюджувати уявлення про те, що Путін не повністю контролює ситуацію. Наслідки такого розвитку подій для його режиму важко передбачити", - зазначають аналітики.

Ключові висновки аналітиків ISW

Українські сили продовжували досягати значних успіхів у Херсонській області, одночасно продовжуючи наступ у Харківській та Луганській областях.
Оголошення президентом Росії Володимиром Путіним про часткову мобілізацію надає більш суттєвий короткостроковий вплив на внутрішньоросійський контекст, ніж на війну в Україні, прискорюючи розломи в інформаційному просторі, які спантеличують і підривають путінські наративи.
Українські сили продовжували досягати значних успіхів на півночі Херсонської області, почавши валити нечисленні позиції росіян у цьому районі.
ЗСУ продовжують наступати на сході Харківської області на захід від Сватового, просуваючись за річку Оскіл і все більше погрожуючи російським позиціям у Луганській області.
Російські війська продовжували завдавати артилерійських, авіаційних і ракетних ударів на захід від Гуляйполя, Дніпропетровської та Миколаївської областей.
Російські війська продовжили наземні атаки на Донеччині.
Кремль фактично наказав місцевим російським адміністраціям та установам, які не належать до Міністерства оборони, фінансувати значну частину мобілізаційних зусиль із місцевих бюджетів.
Російські силовики намагаються зберегти свій внутрішній апарат безпеки, оскільки часткова мобілізація Путіна виснажує російський безпековий сектор, щоб створити додаткові сили для ведення бойових дій в Україні.