Куди Росія перекине херсонське угруповання і де чекати основних боїв

Як може розвиватись ситуація на фронті після звільнення Херсона – у матеріалі РБК-Україна.

Визволення правобережної частини Миколаївської та Херсонської області змінює конфігурацію фронту. Росіяни вважають, що відхід за Дніпро, який сам собою стає серйозною водною перепоною, забезпечує їм зручніші позиції.

Ще влітку було зрозуміло, що для противника на правому березі ситуація стає патовою. Через натиск ЗСУ, постійні вогневі удари та руйнування переправ цей плацдарм перетворювався для них на великий капкан. Проте окупанти багато місяців відчайдушно трималися за ділянку на правому березі, без неї вони можуть забути про плани дійти Одеси та Придністров'я.

Окрему роль відіграв Херсон – єдиний обласний центр, захоплений агресором із лютого. Втрата цього міста, яке РФ урочисто "включила до свого складу", руйнує ілюзію про те, що вона кудись прийшла "назавжди".

Російське командування лише 9 листопада визнало безвихідь свого становища і оголосило виведення військ. І головне питання тепер – як зачистка правобережжя вплине на подальший хід війни та розстановку сил на фронті?

Херсонська область: що сталося і що буде далі

Агресор явно виніс урок після харківського розгрому і до цієї операції росіяни ретельно підготувалися. Відступ – досить складний маневр. Окрім безпосереднього відведення військ та техніки, він включає максимальне мінування всього навколо, дезінформаційні кампанії, заглушку зв'язку, порушення комунікацій, ар'єргардні бої. Все для того, щоби виграти час і встигнути вивести якнайбільше військ.

Якщо скласти воєдино всі хаотичні події, які ми спостерігали на правому березі з кінця жовтня, можна припустити, що фактичним стартом відступу окупантів стала заява Суровікіна про "непрості рішення". Основна частина ворожого угруповання, ймовірно, відходила, прикриваючись евакуацією цивільного населення, по якому наша армія не змогла б завдавати ударів. А з'єднання, що залишилися – легка піхота – були кинуті на те, щоб затримати ЗСУ боями в останні дні.

Відхід окупантів за Дніпро, окрім повернення територій, дає нам одразу кілька переваг. "ЗСУ отримують можливість завдавати болючих ударів по противнику з району Херсона. У принципі дальність дії наших систем дозволяє діставати до рубежів з окупованим Кримом", – каже керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

По-друге, правий берег вищий за лівий, тому українські війська отримують хороші позиції для ведення контрбатарейної боротьби. По-третє, противник не зможе обстрілювати артилерією Миколаїв, але загроза ударів C-300, на жаль, все ще залишається.

Поки що за всіма офіційними даними та картами позиції українських та російських військ у Херсонській області розділяє Дніпро. Але на початку цього тижня в соцмережах піднялася інформаційна хвиля про те, що ЗСУ нібито вже ведуть бої у населених пунктах на лівому березі.

Офіційних даних про це немає. В оперативному командуванні "Південь" повідомили лише те, що наразі триває бойова робота зі звільнення Кінбурнської коси. Це частина Миколаївської області, яка з'єднана з лівим берегом.

Інформація, яку РБК-Україна отримало від кількох військових на півдні, відрізняється. Але, підсумовуючи та зіставляючи їхні слова, можна побудувати кілька версій. Перша – наші війська ведуть вогневе ураження по Кінбурнській косі та по ворожих позиціях на лівому березі через Дніпро, але фізично їх там немає. Друга – наші війська десантувалися тільки на косу, а по решті ділянок на лівому березі йде вогнева поразка. Третій варіант – наші війська висадилися на косу і переправилися через Дніпро, але поки що результат їхніх дій тримають у секреті.

Чому інформація про перекидання наших військ через Дніпро викликає сумніви? Тому що така операція є проблематичною. По-перше, кілька співрозмовників із південної операційної зони сказали виданню, що уцілілих мостів, якими можна перекинути війська та техніку з правого на лівий берег, немає.

Навіть якщо винести за дужки неясність щодо способів перетину Дніпра, загадкою залишаються цілі цього кроку. Одна річ переправити на лівий берег якусь частину військ. І зовсім інша – їх забезпечувати. А в міру їхнього просування вперед підкріплення, озброєння та забезпечення потрібно буде ще більше. Незрозуміло, як усе це постачати, зважаючи на обмежену пропускну спроможність будь-яких тимчасових переправ чи плаваючих засобів.

Простіше кажучи: якщо наступати на лівий берег з-за Дніпра, є ризик, що українські війська матимуть ситуацію, дзеркальну тій, з якою окупанти зіткнулися у нас на правобережжі.

Зі спілкування з багатьма військовими та експертами виходить, що оптимальний план звільнення лівобережжя Херсонської області виглядає приблизно так. Одна частина наших військ завдає вогневої поразки через Дніпро, руйнуючи ворожі склади, пункти управління та самих окупантів. А інше угруповання прориватиметься сушею з лівого берега. Агресору також очевидний такий сценарій – недаремно окупанти зігнали так багато військ на запорізький напрямок біля Азовського моря.

Хоча треба визнати, що українське командування вже вирізнялося нестандартністю планування операцій, завдяки чому ЗСУ неодноразово вдавалося захопити ворога зненацька. Можливо, щодо лівобережжя у нашого Генштабу також є якийсь неочевидний та оригінальний задум.

Закон збереження маси

За приблизними оцінками, яке РБК-Україна чуло від різних джерел, агресор зумів вивести на лівобережжя близько 20 тисяч військ. Оскільки лінія фронту скоротилися, то, напевно, якусь частину цього угруповання (більшу чи меншу) можуть відправити на посилення інших напрямків. Навряд чи всі вони залишаться в окупованій частині Херсонської області, якщо тільки там зараз не зав'яжуться бої.

Штурмові та десантно-штурмові підрозділи можуть перекинути на донецький напрямок, припускає радник Міноборони України Сергій Кузан. Йдеться насамперед про район Бахмута - Соледара, де противник уже кілька місяців намагається з різних боків прорвати нашу оборону.

"Росіяни отримали велику поразку під Херсоном, їм обов'язково потрібно здобути бодай якусь перемогу. З огляду на те, що донецький напрямок є для них пріоритетним, можливо, вони давитимуть саме там, сподіваючись, що зможуть якось прорвати нашу лінію оборони. Як варіант, вони можуть перекинути війська ще в район Авдіївки, де вони штурмують наші позиції, а ми перебуваємо в обороні", – припустив експерт.

Третя локація на Донеччині, де приблизно з кінця жовтня активізувалися окупанти – це район Вугледара. Противник намагається наступати до цього міста двома угрупованнями: одне рухається до Павлівки з південного заходу, друге – з рубежу Славне - Солодке, щоби підійти зі сходу. Про важливість цієї ділянки для росіян РБК-Україна вже докладно розповідало.

Вся справа у залізниці, що йде через Волноваху. Після пошкодження Кримського мосту окупантам довелося шукати альтернативні шляхи доставки військових вантажів до південного угруповання. Значна частка забезпечення тепер йде вагонами з Дебальцевого на Волноваху і далі колії розгалужуються по Запорізькій та частині Херсонської області.

Противник хоче відсунути передові позиції ЗСУ на таку дистанцію, з якої ми не зможемо обстрілювати залізницю. Зараз ми можемо туди діставати не лише з HIMARS, а й з інших видів артилерії.

Поки що всі їхні потуги безуспішні, але цілком імовірно, що частину "херсонського" угруповання можуть кинути на підкріплення саме сюди – в район Вугледару. Крім того, ще частину військ, здатних тримати оборону, агресор може направити до Запорізької області.

"Вони укріплюються в районі Мелітополя, Бердянська – на півдні Запорізької області. Вони дуже бояться, що ми підемо в наступ і будемо перерізати їхнє східне та південне угруповання. Тому вони можуть посилити і цей напрямок", – припустив Кузан.

З одного боку, це створює нам навантаження – окупанти почнуть тиснути кількістю. Але з іншого боку – для нас лінія фронту також скорочується. Вже немає потреби тримати на правому березі Херсонської області ту кількість військ, яка проводила наступ.

Частину українських військ, які звільняли Херсон, можуть направити для наступу чи оборони на інших ділянках фронту (фото: GettyImages)

"Ми виконували наступальні дії. Тому у нас щонайменше мало бути там стільки ж військ, як і у росіян – 1:1. Якщо у них там було 30 тисяч, то й у нас там також було принаймні 30 тисяч. Хоча могло бути і в 1,5-2 рази більше. Виходить, що йдеться про 30-60 тисяч наших військ на правому березі, але не більше", – припустив військовий експерт, полковник Роман Світан.

Тобто якусь частину наших військ також можна буде перенаправити на інші ділянки фронту. Перший пріоритет – посилити українські позиції на Донеччині – саме там, куди найближчим часом буде спрямований основний удар окупантів. Другий варіант – зміцнити наші війська у Луганській області, які ведуть наступ у районі Сватове – Кремінній. І ще один пріоритет – посилення запорізького спрямування, щоб, наприклад, у якійсь осяжній перспективі прорватися до Азовського моря.

Дві останні наступальні операції Збройних cил – результат ретельної роботи із слабкими місцями противника. Так, наприклад, було в Харківській області: завдяки ефекту несподіванки та спланованих дій ЗСУ у ворога "посипалася" вся оборона після втрати Балаклії. Те саме приблизно сталося і під Херсоном, де вразливим місцем окупантів, як не дивно, виявилися мости.

Зрозуміло, є й інші фактори, що сприяють нашим успіхам: деморалізація окупаційних військ, застаріла методика ведення бойових дій і тотальна корупція в російській армії, яка відображається прямо в "низах" на фронті.

Після зачистки правобережжя Херсонської області Україна продовжує втримувати стратегічну ініціативу, навіть незважаючи на приплив "частково мобілізованих" до окупаційних лав. Немає жодних сумнівів, що наша армія здатна звільнити всі захоплені території. Єдина інтрига у тому, де буде наступний удар ЗСУ.