Невідроджений СРСР. Якою буде Росія в 2023 році

1. Попри відсутність картини майбутнього і відчуття повних провалів, дві третини росіян продовжують говорити, що країна рухається в правильному напрямку. Без зламу цієї впевненості Кремлю нічого боятися. Із позитиву для нас: вищий середній клас дуже негативно настроєний. Чи зможе умовний топ-менеджмент передати свою тривогу середній ланці – одне з найважливіших питань 2023 року. Якщо зможе, режим почне давати тріщини.

2. Погіршення життя росіяни масово відчують в червні-липні. І їхня інформмашина буде працювати над тим, щоб мінімізувати це відчуття (на жаль, страх міфічної втрати вєлічія є сильнішим поки за інші, реальні, страхи). Ми тільки зараз починаємо входити в період початкової боротьби холодильника з пропагандою.

3. Поки незрозумілими залишаються наслідки нафтового ембарго. Перші тижні дуже обнадійливі для нас. Якщо тенденції будуть такими ж, в РФ почнуться реальні проблеми з виконанням бюджету. Але хочу наголосити: поки ще рано робити довготривалі прогнози.

4. Росіяни тільки зараз почали пошуки внутрішнього ворога (причина такого запізнення – дуже довге накопичення психологічної втоми і певне погіршення життя). Але поки для них Путін залишається недоторканною особою. Правда, і тут є плюси для нас: Путін втратив чари сакральності для найрадикальнішої частини електорату. І зараз ми бачимо, як частину глашатаів цього радикалізму купують, а іншу маргіналізують. Власне, для нас важливо, що радикали є льодоколом. Дуже сподіваюся, що вони проб‘ють максимально великі дірки в цьому титаніку.

5. Окремо слід звернути увагу на те, що нові драконівські закони будуть змушувати силовиків шукати відьом. Це стане тенденцією всього 2023 року. І тут є можливість для позитиву: цілком реально, що завдяки несправедливості, яка завжди супроводжує подібні процеси, можуть з‘явитися нові моральні авторитети. Хоча є і проблема: російське суспільство настільки неемпатичне, настільки не співпереживає навіть близьким, що інколи здається, вони створені з броні тупої агресивності (причина агресивності – повна відсутність приводів для гордощів, особливо на фоні того, що навіть найтупориліші представники глибинного народу розуміють, що їх перестали боятися).

6. Ніякого регіонального сепаратизму зараз не існує. Єдине, що ми можемо відзначити: регіональні еліти зайняли вичікувальну позицію. І вони не думають про незалежність: вони хочуть децентралізацію

7. Приблизно місяць тому Кремль зрозумів, що зламати єдність колективного заходу їм не вдасться. З цього моменту, по суті, припинилися розмови про переговори. Бо переговори були потрібні не для перемир‘я, а для розколу коаліції. На східному фронті головною проблемою для Москви залишається нейтралітет Китаю. І це при тому, що, згідно з останнім рішенням уряду, фонд національного благополуччя тепер складатиметься з двох частин: золото (до 40%) і юань (до 70%).

8. Путін завжди діє за аналогіями до попередніх дій. Я вже писав кілька тижнів тому, що свого часу він прийняв для себе рішення, що головна стратегія: не здаватися, яка б ціна його дій не була (це було продемонстровано в Сирії та Венесуелі). Зараз він прийняв таке рішення по відношенню до самого себе. Простіше кажучи, він прийняв рішення про марафон.

В 2023 Росія буде значно слабшою ніж в цьому році. І справді, в 2023 є шанси зламати путінізм. Не Росію, поки що, а саме путінізм. 

Автор: Вадим Денисенко, журналіст, політолог