Том Купер. Кліщіївка: те, що кілька днів тому видавалося «простою» ситуацією – тепер перетворюється на дуже погану ситуацію

Вітання всім! [опубліковано 17 січня близько 10:00 за Києвом]

СТРАТЕГІЯ

Російські — а в результаті й українські – соцмережі рясніють повідомленнями про те, що путін або:

а) наказав ґєрасімову завершити «звільнення» так званої «днр» до 24 лютого, або

б) до березня, або

в) розгорнути в березні великий наступ і «завершити війну».

Усе це – суто «дані агентурної розвідки», тому поняття не маю, яке твердження правдиве. Зате не маю сумніву, що росіяни посилили наступ на соледарсько-бахмутському напрямку, контратакують в районі Новоселівки (а саме у Сватовому, де всрф успішно втратили свій супер-турбо танк Т-90М – його розбила українська артилерія) та Кремінної, а ще знову атакують Марʼїнку (яка зараз повністю лежить у руїнах) і Вугледар.

А щоб відволікти росіян від жахливого вбивства 44 цивільних українців ракетою Х-22, яка влучила у будинок у Дніпрі, влада рф розгорнула піар-кампанію про знищення українською артилерією 25 мирних донеччан. Як «докази» наводять, зокрема, репортажі місцевої «журналістки», яка зараз живе в Німеччині, але повернулася додому, щоб розповісти про (цитата) «свій знищений дім»... Зазвичай я не звертаю уваги на пропагандистські війни, а про цей момент згадую тільки для того, щоб продемонструвати класичний репертуар путінської пропагандо-машини.

На полі бою «українські надії проти натовських ідіотів» є зрушення: хоча б у Братиславі знайшлися притомні люди. Україні передали 8 новеньких самохідних гаубиць «Зузана». Розробці насправді більше 40 років, стріляє вона калібром 155мм, а на службі в ЗСУ здобула заслужену популярність. Для українців готують іще 16 гаубиць, але їхнє виробництво рухається доволі повільно (для довідки: перші 8 «Сузан» було передано для ЗСУ ще в серпні), до того ж, принаймні офіційно, гаубиці виготовляють для Данії, Німеччини та Норвегії. Маю надію, що зрештою вони таки опиняться в Україні.

О, до речі, громадянам Південноафриканської республіки, які запитують, чому це Україна не купує їхніх самохідних гаубиць G6 (виготовлених Denel Land Systems), повідомляю: керівництво вашої держави зайняло відкриту пропутінську позицію. Тому даруйте: Київ, мабуть, вирішив, що навіть питати про ці гаубиці немає сенсу.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Ще раз, повне зосередження на районі Бахмута-Соледара.

На північ від Бахмута, ВДВ та вагнерівці тиснуть на Сіль [колишнє смт, включене в межі міста Соледар – ред.] і заявляють про захоплення місцевої залізничної станції (дивіться скріншот з відео нижче). Також вони намагаються розширити свою атаку між Краснополівкою та Благодатним. Останнє, що я чув – українці зупинили їх неподалік траси Т0513.

Разом з тим, поки 46-та і 77-ма аеромобільні лишаються на позиціях, 17-ту танкову відвели з цього сектора, а її військові сильно нарікають на свого командира і брак боєприпасів. Гадаю, тут ідеться про нестачу часу, а ще про «бойовий шлях» цього підрозділу, вмощений зрадами та некомпетентністю – чи то відповідальних за «контроль» над бригадою, чи то тих, хто безпосередньо керує нею та її частинами. І це – речі, які не «зачекають до завершення війни».

[Том Купер про це не говорить, однак багато хто відзначає, що на цьому кадрі вагнерівці вдягнені у форму ЗСУ, що є військовим злочином – перекл.]

Найгіршою є ситуація південніше Бахмута. А точніше – у Кліщіївці.

Поклавши руку на серце: те, що лише кілька днів тому видавалося «простою» ситуацією – адже росіяни атакували супроти схилів долини, якою проходить канал Сіверський Донець – Донбас, а українці контролюють тут схили обабіч ділянки – тепер перетворюється на дуже погану ситуацію для ЗСУ. І те, що український генштаб лаконічно звітує про «обстріли» того села – не зараджує ситуації (анітрохи, насправді)...

Руїни Кліщіївки переходили з рук в руки щонайменше двічі в останні два-три дні. Після того як чех, котрий служить в одному з підрозділів ЗСУ, вчора заявив про те, що Кліщіївку втрачено втретє, російські соцмережі передрукували це повідомлення, однак згодом вагнерівці його спростували. Станом на вчорашній вечір Кліщіївка все ще перебувала в українських руках.

Територію обороняє кілька справді гарних підрозділів ЗСУ та НГУ: 3-тя і 4-та бригади оперативного призначення, а також 28-ма та 53-тя механізовані. Їх підтримує 40-ва артилерійська бригада. Усе це – загартовані боями війська, деякі проходили додаткове навчання у країнах Європи. Проблема в тім, що росіяни валять у таких кількостях і так часто (одна лише 3-тя бригада оперативного призначення вчора відбивала 4 великих хвилі штурмових атак), що під кінець дня всім підрозділам бракувало снарядів до артилерії та мінометів. Надвечір українці косили штурмуючих росіян самими лише кулеметами…

Додаток: про ймовірне «зникнення» російської артилерії

За минулі кілька тижнів я прочитав чимало звітів – і, відповідно, обговорень в інтернеті – про «снарядний голод» всрф, іноді навіть про «зникнення» російської артилерії з поля бою. Принаймні про те, що обстріли на 75% менш інтенсивні, ніж зазвичай. Можу підтвердити, що солдати ЗСУ теж пишуть про зниження інтенсивності обстрілів.

Дехто пояснює це звичайним браком снарядів. Імовірно, торік росіяни витратили їх забагато, а виробництво не може «наздогнати» потреби, тож запаси вичерпано. Інші стверджують, що проблема насправді в логістиці: її постійно нищать удари ЗСУ з М142 та М270 по російських складах БК. Не вистачає також спеціальних машин для транспортування снарядів і розподілення їх між підрозділами на передовій.

Наскільки мені відомо, всрф насправді не бракує снарядів. Проблеми з логістикою, звісно, існують, і часом серйозні. Проте (і це найважливіше), насправді

а) росіяни збирають БК для майбутніх своїх наступальних операцій, а також (і це не менш важливо)

б) точність артилерійських ударів сильно знизилася з причини, про яку я казав іще в липні: основа системи наведення для артилерії всрф – безпілотники «Орлан» – не можуть ефективно працювати за холодної погоди.

Внаслідок зникнення «Орланів» (яке можна непрямо підтвердити тим, що українці уже тиждень не заявляли про збиття жодного з них) сильно збільшується час реагування російської артилерії та знижує її точність. Якщо артилерія не працює по «добре відомих цілях» (наприклад, передових позиціях українців на початку чергового наступу), вона дуже неефективна, особливо в контрбатарейній боротьбі або коли відповідає на українські контратаки.

Але те, що артилерія неефективна, не означає, що її там немає або що вона не працює. Замість «звичних» масивних обстрілів із установок «Мста» росіяни частіше застосовують (менш точні, але також дуже небезпечні) РСЗВ.

Джерело

Переклад: Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Тетяна Саніна

Оригінал тут