«Голоси Мирних» пролунали у фільмі Mariupol Survivors

Автори стрічки мають плани відзняти серію проєктів про міста України під час війни під назвою «The War in Ukraine».

Режисерка стрічки Марія Михно до війни працювала режисеркою департаменту пост-продакшн на топових українських телеканалах. Сценаристка, журналістка, голос озвучки Анастасія Баздирєва працювала також ведучою, актрисою та сценаристкою на  українських телеканалах. Марія та Анастасія розповіли про зйомки, сприйняття американцями війни в Україні, роботу з архівом  Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова та плани на майбутні проєкти.

Як виникла ідея, чому вирішили зробити фільм?

Після перетину кордону США стало зрозуміло, наскільки тема російської війни в Україні далека від американців. Американці не знали про вбивства цивільних, особливо дітей. Ми зрозуміли, що з цим треба щось робити, і наша зброя — це аудіовізуальні твори. Ми вирішили спочатку розповісти історію про Маріуполь, тому що в цьому невеличкому курортному містечку кількість жертв серед цивільного населення дуже велика. Це величезна катастрофа для України і для решти людства. І ще один доказ злочинної війни російської армії проти України.

Як працювали над стрічкою?

Працювали майже без сну протягом 9 днів. Були деякі складнощі із знімальним процесом, бо зйомки проходили частково онлайн. У нас не було можливості приїхати на освоєння локацій, як і взагалі бути присутніми на знімальному майданчику. Але ми мали згуртовану і заряджену на успіх команду. Кожен із нас робив максимум того, що від нього залежало. До прикладу, наш оператор Денис Нілогов не просто діяв за прописаним режисером сторібордом, а й орієнтувався на місці і пропонував, як покращити кадр, виходячи з умов локації. Анастасія віртуозно налагоджувала контакт із людьми з Маріуполя, які погодились дати інтерв’ю. І не зважаючи на те, що запис був по відеозв'язку, люди змогли розслабитись і відверто розповісти свої історії.

Що було найскладнішим?

Встигнути в строки. Адже ми мали на виробництво усього 9 днів, щоб подати готовий фільм на фестиваль. Ясна річ, що заздалегідь у нас уже був прописаний скрипт, і ми мали контакти деяких людей, які готові були відкрити свої історії. Але зйомки і пост-продакшн мали вкластись у цей короткий термін. І ми зробили це.

Наскільки важко записувати історії мирних людей про війну?

Вбивства, тим паче масові — це не природньо. Важко питати про загибель близьких, знайомих і навіть незнайомих людей. Найскладніше те, що ти ніколи не зрозумієш глибину болю цих людей, бо ти не проходив через це. Кожна історія унікальна і сповнена жахів, на яких не заслуговує жодна людина. І тут важливо сказати маріупольцям і всім іншим постраждалим від війни, що ми співчуваємо всім серцем, що ми на їх боці, що б не сталось, яких би рішень їм не довелось приймати. І повторити очевидну річ, що провина за все лежить на росіянах. І головне, перед інтерв’ю ми завжди пояснювали нашу головну ціль: розповісти світу про злочини рф, зробити все можливе, щоб зупинити країну-агресорку.

Де ви шукали історії вцілілих українців, маріупольців?

Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова допоміг продемонструвати масовість російського терроризму в Україні і в Маріуполі. Ми мали дві основні історії вцілілих в Маріуполі сімей, але таких сімей тисячі. Немає жодної людини у цьому місті, яку б не зачепила війна. Музей  протягом усієї війни збирав і продовжує збирати ці історії — і тепер у нас є можливість дати світу зрозуміти, що це не поодинокі випадки, це не виключення з правил, а масовий терор та геноцид українського народу.

Як вийшло, що фільм потрапив на престижний фестиваль у Санта Фе?

Це подвійна фортуна. Ми дізнались про фестиваль, коли наш фільм був на етапі сценарію. Але після того, як ми надали матеріали розробки нашого проекту, в нас повірили організатори фестивалю Santa Fe Film Festival.

Історії, які стали частиною фільму Mariupol Survivors, входять до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 60 000 історій. Свою історію можна розказати  на https://civilvoicesmuseum.org або безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.