F-16 vs МіГ-29: повний розбір та топ-5 головних відмінностей

РБК-Україна розбиралося у головних відмінностях F-16 від МіГ-29.

Конкуренти у своєму класі

Обидва винищувачі відносяться до бойової авіації 4-го покоління, вони створювалися приблизно для тих самих завдань. На перший погляд, вони схожі за габаритами та льотними характеристиками.

Зокрема, у довжину F-16 Fighting Falcon (бойовий сокіл) трохи більше ніж 15 метрів проти 17 метрів у МіГ-29. Без палива та озброєння американський літак важить 9,5 тонни проти майже 11 тонн у радянського.

Обидва мають практично однакову швидкість: 2410 км/год у F-16 проти 2450 км/год у МіГ-29. І здатні працювати на однаковій досяжній висоті 18 км.

Щодо бойового радіусу, то тут перевага у радянського літака - 700 км проти 500 км. До переваг МіГ-29 також відносять більш високу маневреність у ближньому бою.

Але, на відміну від F-16, цей літак не розвивався з початку 1980-х років, він вважається морально застарілим, у той час як "американець" пройшов кілька модифікацій. На сьогодні він має близько 15 варіантів, останні з яких досі виробляють на експорт.

Далі розглянемо топ-5 основних відмінностей.

Виявлення цілі

У винищувальній авіації перевага за тим, хто першим виявить супротивника. Тому для повітряного бою велике значення має оптичний огляд. У лобовій проекції F-16 відповідає менш габаритному МіГ-21 і на дистанції понад 3 км його майже неможливо помітити візуально.

Крім того, у американського літака краще огляд з кабіни, завдяки безпереплетному ліхтарю. А до мінусів МіГ-29 відносять щільний шлейф диму на деяких режимах польоту, а також теплову пляму від двох величезних двигунів, що робить його добре видимим і для засобів ППО.

Але що ще якісніше відрізняє F-16, то це авіоніка. Сучасні версії оснащені радаром AN/APG-83, який одночасно здатний відстежувати до 35 цілей та дозволяє вести вогонь по 8 з них. При цьому цілі можуть бути як повітряними, так і наземними, перемикати режими не треба.

У той же час радари навіть на модернізованих МіГ-29 (на озброєнні Росії) супроводжують до 10 цілей та дозволяють атакувати лише одну. І зовсім не здатні виявляти наземні цілі. Більше того, пілот має підсвічувати повітряну ціль радаром до її знищення.

Номенклатура озброєнь

У розпорядженні F-16 широкий набір озброєнь, що включає різні види ракет, керованих та некерованих бомб:

• ракети "повітря-повітря" - базові AIM-7 та AIM-120 AMRAAM. В останній модифікації ці ракети можуть вразити ціль у режимі самонаведення на відстані 180 км
• ракети "повітря-земля" - штурмова AGM-65 "Маверік", AGM-84 "Гарпун" для ударів по кораблях та протирадіолокаційна AGM-88 HARM. А крилата ракета AGM-158 JASSM у базовому виконанні здатна дістати ціль на відстані 370 кілометрів.
• авіаційні бомби - кориговані, вільнопадаючі, запальні та касетні

МіГ-29 має більшу дальність стрільби з авіаційної гармати і більший калібр, хоча у F-16 при цьому більший боєкомплект - 511 снарядів проти 150. Радянський винищувач використовує два типи ракет класу "повітря-повітря", а також може запускати некеровані ракети по наземному. об'єктам і вільно падаючі бомби. Але і тут у нього є слабкі сторони, оскільки він здатний підняти 2,2 тонни корисного навантаження порівняно з понад 8 тоннами у F-16.

З українськими МіГ-29 ситуація гірша, вони озброєні застарілими ракетами із напівактивною головкою самонаведення.

"Вони не зможуть на рівних боротися з російськими винищувачами... У росіян (покоління, - ред.) 4++ з найкращими радарами, найкращим радіоелектронним обладнанням та ракетами, які діють за сучасним принципом - вистрілив та забув", - розповідав РБК-Україна авіаційний експерт Валерій Романенко.

Особливості застосування

Американський F-16 з самого початку проектувався як універсальна платформа. Це означає, що він може виступати в ролі розвідника, бомбардувальника чи штурмовика. Власне, тому на поставках наполягає Україна, стверджуючи, що F-16 повністю закриють потреби у бойовій авіації.

У цьому полягає важлива різниця. У той час, як МіГ-29 позиціонується як літак для ближнього повітряного бою, широкий арсенал озброєнь дає можливість використовувати F-16 ще й для бомбардувань, ракетних ударів по кораблях та атаки повітряних цілей.

За словами спікера Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, ці літаки забезпечать Україні перемогу у війні. По-перше, вони прикриють повітряний простір там, де немає наземних засобів ППО, замінивши МіГ та Су, які не можуть достатньо ефективно збивати дрони-камікадзе типу "Шахед" та крилаті ракети.

Крім того, F-16 забезпечать прикриття українських військ у контрнаступі, протидію авіації РФ, яка запускає керовані бомби близько 40 км від лінії фронту, а також захистити чорноморський зерновий коридор і завоювати панування в повітрі над окупованими територіями.

Витривалість

Ще один фактор, який говорить про переваги F-16, - це призначений ресурс. Тобто граничний час, після якого літак треба списувати, бо літати на ньому стає небезпечно.

Перші модифікації F-16 мали ресурс 8 тисяч годин. Це означає, що за нормальної кількості польотів їх експлуатація розрахована на 40 років. Сьогодні США розглядають можливість продовжити ресурс ще до 10 або 12 тисяч годин, тобто літаки зможуть використовувати аж до 2048 року.

Зовсім інша ситуація з МіГ-29. Спочатку вони мали ресурс лише 2,5 тисячі годин, а пізніші версії - до 4 тисяч. Іншими словами, удвічі менше, тобто експлуатація радянських винищувачів розрахована максимум на 20 років.

Маневреність та швидкість

На відміну від американського літака, у МіГ-29 вища швидкість і маневреність. Завдяки останній він здатний на дві секунди швидше розвернутися на 180 градусів.

Також він має більший бойовий радіус без застосування підвісних паливних баків. Однак, додаткові баки не є проблемою для F-16. Існує і опція дозаправки в повітрі, проте для цього Україні ще потрібно отримати спеціальні паливозаправники.

Швидкість та маневреність забезпечує МіГ-29 перевагу у ближньому бою. У той же час з кращою електронікою і досконалішим озброєнням американський винищувач здатний збити супротивника до того, як той його виявить.